Живу в одному з усіма світі, дивлюся на людей і просто не можу зрозуміти деяких речей. Вони тільки в собі, не прагнуть чути проблем, які можуть повністю змінити не лише їх – покоління їхніх майбутніх нащадків. На дворах снується клубками дим і кіптява міст. У лісах «валяються» пляшки з-під випитих пива, горілки, дешевого порошкового вина, викурені «бички» цигарок. Біля чиїхось будинків протікають сапалаївки, сморід від забруднення яких заглядає у вікна людей. Це проблеми так званого житлово-комунального господарства, на які люди вже просто не звертають уваги. А навіщо? – Є спеціальні служби, які повинні цим опікуватися. Є спеціально навчені люди, яким платять гроші за чистоту. Пересічні погляди на ситуацію: чому я маю підбирати «бумажку» викинуту кимось, чому я маю не маю права смітити, чому я не можу залишити під лавкою пляшку з-під випитого пива… Не говорячи вже про те, що такий слабоалкогольний напій у громадських місцях розпивати заборонено за законом. Та про який закон ми взагалі говоримо? У нас немає звичайної людської культури «не смітити», не згадуючи навіть про політичну та юридичну культуру і самосвідомість.
Не можу зрозуміти передумов такої поведінки. Починаючи від неолітичної революції, людина почала не забирати ресурси природи, а відтворювати її. Разом із тим антропогенний вплив цивілізації на планету зростав із мільйонною швидкістю, і якщо так піде і надалі наша Земля незабаром стане звалищем сміття, або, використовуючи мовний засіб словоскладання, - сміттєзвалищем. Звичайно, є ще на карті світу природні ландшафти, куди не посягала всевидяща рука, але це поодинокі оазиси. Оазиси, які знаходяться під захистом правил користування заповідниками, заказниками, природними парками. Законами, які людська рука може знову ж таки змінити на свій лад. За розрахунками вчених, до 2030 року площа, яку займають міста та дороги виросте до розмірів Єгипту.
Людина розвиває науку, техніку, людина полегшує своє власне життя. Людина своїм перевиробництвом, надіндустріалізацією, машинними технологіями, і, зрештою, лінню поставила сьогодні на коліна свою годувальницю – природу. Часто неправильно проводиться обробіток землі: її соки просто нещадно висмоктуються, а замість них земну породу насичують отруйними хімікатами, які продукують генетично модифіковані рослини. Хочете гемеошної кукурудзи, сої, картоплі? - Їжте на здоров’я! Це ж так не трудомістко, швидко, а головне дешево … ну, і мабуть, корисно для здоров’я?! Цікаво те, що у високорозвинених країнах Заходу генетично модифіковані продукти харчування коштують набагато дешевше, і навіть у супермаркетах та на ринках знаходяться на окремих прилавках. В Україні ж ситуація, як завжди, обернено пропорційна: у нас такі продукти мають захмарну вартість і є так званими «елітними» - привезеними з-за кордону (для отруєння жителів країн третього світу)!.
Наш світ вже просто закутався у тонни їдкого диму. Лише в Україні, за науковими даними, промислові джерела щорічно викидають в атмосферу понад 10 мільйонів тонн токсичних хімічних сполук, скидають у водойми 2,5 мільярдів кубічних метрів забруднених стічних вод. В 43 містах, де проживає до 30 відсотків населення країни, рівень забруднення повітряного басейну значно перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК). До речі, в нас чомусь, починаючи із 1997 року ці ГДК не переглядалися. І Наказ міністерства охорони здоров’я України № 336 від 21.11.1997 року «Про затвердження списків і введення в дію гігієнічних регламентів (ГДК та ОБРВ) у повітрі робочої зони, атмосферному повітрі населених місць та (ОДР) у воді водоймищ» дійсний і досі. Розумію, напевно, такі показники вигідні для деяких великих українських промисловців, адже вони так «гаряче» прагнуть розвивати українську економіку. Цікавим є і той факт, що Україна свого часу руками одного екс-прем’єра продавала так звані квоти на чисте повітря, які вона мала як недовикористані, відповідно до положень славнозвісного Кіотського протоколу.
За останні роки в міських стічних водах в 10,8 разів зросла кількість свинцю, у 5,2 раза - міді, в 4,8 - нікелю, в 3,7 - цинку. Цифри просто захмарні. А ми це все п’ємо, на цьому готуємо, у цьому миємося. Самі незабаром станемо купою металу, яка через малорухомий спосіб життя, дарований суперсучасними електротермогальваноесвечеелектроннотехнічними благами цивілізації, обросте жиром. Картина «маслом писаная»!!!!
Праця стала одним із чинників того, що мавпа стала людиною прямоходячою і розумною. Тепер ми перетворюємося із гомо сапіенс у гомо технократікус, які усе мають, але живуть у бруді і дихають брудом. Так, ми повинні розвиватися, проте, мабуть, в іншому напрямку. Прикро, що люди сьогодні живуть одним днем, не звертають уваги на написи типу «Збережемо наші узбіччя чистими»… Тут не допоможуть і грінпіси. Та й у нас, в Україні, рівень політичної та громадянської культури воліє бажати кращого.
Усім нам відомі Божі заповіді, на яких будується християнська мораль і життя. Хотілося би, щоб витвором людини стали і так звані заповіді безпечного і далекоглядного існування на планеті Земля. Однією із них повинна стати і «Не сміти!»: у громадських місцях, вулицях, під’їздах будинків, узбіччях, парках тощо. Хай ваша чистота, люди, не закінчується лише на вашій оселі. Бо всі ми живемо у одному світі. Я хочу, щоб мої діти жили у чистому світі, і все роблю для цього. А що робите ви?!

Євгеній Ничипорук
Заступник голови Нововолинського міського осередку
Всеукраїнської громадської організації «Антифашистський комітет України»