Волинські комсомольці по запрошеню своїх білоруських колег відвідали місто Брест та поспілкувались з ветеранами Великої Вітчизняної Війни!!!



Брестська фортеця заснована ще в X ст. Героїчна оборона фортеці тривала з 22 червня до 20-х чисел липня 1941 р. В обороні брало участь близько 4 тисяч чоловік.

Серед захисників Брестської фортеці були представники більш ніж 30 націй та народностей. Малочисельний гарнізон фортеці вступив у нерівну боротьбу з переважаючими силами противника.

Бійці і командири перетворили маленький шматок землі в цитадель опору. Вони не тільки захищалися, а й контратакували нападника. Стійка, мужня боротьба радянських воїнів скувала великі сили ворога.

Це був легендарний подвиг синів народу, які палко любили свою Батьківщину і віддали за неї життя. Лише небагатьом учасникам оборони вдалося вирватися з ворожого кільця.

Сили ворога переважали сили оборонців майже в 10 разів. Втрати фашистів під Брестською фортецею становили 5 відсотків від загальних втрат на Східному фронті за перший тиждень бойових дій.

Не оборонні споруди фортеці протистояли загарбникам. Можна здолати найскладніші укріплення. Люди — ось заслін, який постав, щоб зупинити агресора.

Вони билися у фортеці в червні-липні 1941 року і вразили світ своєю мужністю та відвагою. Тут, у Брестській фортеці, на перших метрах радянської землі, гітлерівці отримали відсіч, відчули, що війна з Радянським Союзом не буде тріумфальним маршем.

Поруч з воїнами біля бійниць фортеці стають жінки, підлітки. Бої йдуть за кожен каземат, за кожну кімнату, за кожну сходинку. Не вистачає води, їжі, боєприпасів, медикаментів. Все частіше виникають рукопашні сутички.



Хочемо також відмітити дуже важливий факт, при спілкуванні з ветеранами ВВВ всі одностайні були у думці, що Велика Вітчизняна Війна була виграна дякучи всім народам СРСР та особливу заслугу батька народів Йосипа Віссарионовича Сталіна. Цей беззаперечний факт був підкріплений і світовими лідерами :

Отрывок из речи Черчилля, датируемый 21 декабря 1959 г. (в год 80-летия Сталина):[6]

«Большим счастьем было для России, что в годы тяжелейших испытаний страну возглавил гений и непоколебимый полководец Сталин. Он был самой выдающейся личностью, импонирующей нашему изменчивому и жестокому времени того периода, в котором проходила вся его жизнь.
Сталин был человеком необычайной энергии и несгибаемой силы воли, резким, жестоким, беспощадным в беседе, которому даже я, воспитанный здесь, в Британском парламенте, не мог ничего противопоставить. Сталин прежде всего обладал большим чувством юмора и сарказма и способностью точно воспринимать мысли. Эта сила была настолько велика в Сталине, что он казался неповторимым среди руководителей государств всех времен и народов.

Сталин произвел на нас величайшее впечатление. Он обладал глубокой, лишенной всякой паники, логически осмысленной мудростью. Он был непобедимым мастером находить в трудные моменты пути выхода из самого безвыходного положения. Кроме того, Сталин в самые критические моменты, а также в моменты торжества был одинаково сдержан и никогда не поддавался иллюзиям. Он был необычайно сложной личностью. Он создал и подчинил себе огромную империю. Это был человек, который своего врага уничтожал своим же врагом. Сталин был величайшим, не имеющим себе равного в мире, диктатором, который принял Россию с сохой и оставил ее с атомным вооружением. Что ж, история, народ таких людей не забывают».
Брав участь у цій поїздці і голова військово - патріотичного комітете Центрального Комітету ЛКСМ України Кононович Михайло, який підвів риску після поїздки, процитувавши Й.В. Сталіна, коментарі заіві:
"«После моей смерти... на мою могилу неблагодарные потомки навалят кучи мусора, но через много лет ветер истории их развеет».

Александр Кононович