Респект творцям. А музика клас взагалі

с Грузией перебор.и не надо выдавать желаемое за действительность

Нынешние "герои" Украины, кто они? Чтобы обеспечить массовый приток добровольцев в УПА, руководством ОУН-б были выдвинуты антинемецкие лозунги. Но вот парадокс. Несмотря на призывы бороться как против большевиков, так и против немцев, руководство ОУН-УПА направляет основные свои усилия на борьбу с красными партизанами и мирным польским населением Волыни. В отношении же оккупационных властей командование УПА, как правило, проявляло удивительную лояльность. Отдельные стычки оуновцев с немцами свидетельствовали, скорее, о недостаточном контроле командования УПА за местными отрядами, чем о планомерных действиях против фашистов. Вот один из примеров: разведотдел войск СС и полиции Украины докладывал 30 июня 1943 года о массовых нападениях отрядов УПА на польские деревни, столкновениях с советскими партизанами в районе Людвинополь-Березно. А вот о военных действиях против фашистов в этом донесении говорится следующее: "Нападения на немецкие подразделения - редкость, вообще не было ни одного (!) случая, когда были бы ранены служащие немецкой полиции и военнослужащие вермахта... Имели место случаи, когда банды сознательно щадили жизнь немцев". Вот что вспоминает член Центрального Провода ОУН Михаил Степаняк ("Серый"): "...в 1943 году были изданы официальные приказы по УПА, запрещающие нарушать немецкие коммуникации, уничтожать немецкие склады оружия и продовольствия, нападать на немецкие подразделения даже в том случае, если они обессилены и отступают..." В этом нет ничего удивительного, если учесть, что многие из командования УПА до того были офицерами германских спецслужб. Вот далеко не полный перечень тех, кого сегодня пытаются сделать героями Украины: капитан абвера Роман Шухевич ("Чупринка"), награжден двумя крестами и медалью гитлеровской Германии; капитан абвера Василь Сидор ("Шелест") - командир роты 201-го батальона "шуцманшафт", затем командир УПА "Запад", награжден немецким крестом; старший лейтенант абвера Д. Клячкивский ("Клим Савур"); капитан абвера И. Гриньох ("Герасимовский", "Данилив") - организатор и член Главного штаба УПА, отвечал за связь УПА с абвером и гестапо, бывший капеллан бандеровского батальона "Нахтигаль", капеллан 201-го батальона "шуцманшафт", главный капеллан 14-й Ваффен СС дивизии "Галичина", кавалер двух немецких крестов; старший лейтенант абвера А. Луцкий ("Богун") - бывший командир взвода 201-го батальона "шуцманшафт", командир УНС (галицийский вариант УПА), с начала 1944 года замкомандира УПА; капитан абвера В.Павлюк ("Ирко") - командир роты 201-го батальона "шуцманшафт" - куренной УПА на Ивано-Франковщине, затем районный проводник ОУН на Львовщине; старший лейтенант абвера Ю. Лопатинский ("Калина") - член Центрального провода ОУН и Главного штаба ОУН, активный участник кровавых преступлений нахтигалевцев во Львове (июнь 1941 г.); капитан (гауптштурмфюрер) Ваффен СС П.Мельник ("Хмара") - командир роты дивизии СС "Галичина", куренной УПА...

Если бы не так называемые авторами "большевицкии оккупации", Украина не была бы 2 по размеру страной Европы. Забыли упомянуть об оккупациях Армении, Казахстана, Азербайджана, Монголии, Китая, Вьетнама и т.д. всех кто жил при коммунистическом режиме, наверное упомянут потом во второй серии. Россия это Империя и ведет себя она как Империя, это природно.

комуняків на палю !!!

Героїчна збройна боротьба українського народу за свою національну державність у 1917—1920 рр. закінчилась трагічною поразкою. Чотири держави розділили Україну. Східні землі захопила Радянська Росія (створивши маріонетку — Українську Радянську Соціалістичну Республіку), Західну Україну (Галичину, Волинь, Полісся) окупувала Польща, Буковиною і Бесарабією заволоділа Румунія, а Закарпаття приєднала до себе Чехословаччина. Жорстокий терористичний режим запровадила на окупованих українських землях більшовицька партія. В результаті форсованої колективізації, яка проводилась насильницькими методами, багато тисяч українських хліборобів було виселено в Сибір і на Крайню Північ. Особливо страшчим злочином комуністів проти українського народу став штучний голод 1932—1933рр., в результаті якого за гинуло близько 7 млн. чоловік. Для організації цього нечуваного геноциду на пост секретаря ЦК КПУ з Москви був спеціально скерований Павло Постишeв, якого Сталін жартівливо називав ГЛАВголод. Сталін та його сатрапи С. Косіор, а дещо пізніше і П. Любченко, М. Хрущов організували масові репресії та знищення національної свідомості української інтелігенції, що відродилася у 20-ті роки: велика частина усіx репресованих і знищених тоталітарною більшовицькою системою письменників-українців.

На окупованих радянськими військами землях більшовики розпочали масові репресії, які охопили від 10 до 20% населення приєднаних областей. Репресовано було К. Студинського, П. Франка, інших визначних громадських західноукраїнських діячів. Розпочалась колективізація, яка проводилась у «кращих сталінських традиціях», народ все більше переконувався у правоті ОУН, що Сталін це «вовк в овечій шкурі». Однак у самій Організації Українських Націоналістів назрівав розкол. Її керівник Андрій Мельник (який зайняв цей пост у 1938 році після загибелі Є. Коновальця) ще сподівався на допомогу німців, які готувалися до війни. Проте зовсім інакше думав ще один популярний лідер ОУН С. Бандера та його прихильники М. Лебідь, Я. Стецько, Р. Шухевич, які ніколи недовіряли Гітлерові, добре пам'ятаючи, як ще у 1934 році гестапо співпрацювало з польською поліцією, допомагало їй у боротьбі проти українського підпілля. Подальші події 1938—1939 років остаточно переконали лідерів ОУН у тому, що в боротьбі за відновлення Української самостійної держави треба розраховувати тільки на власні сили.