1 вересня 1939 року німецька, а 17 вересня радянська військові машини почали руйнацію світового порядку коштом 72 мільйонів людських життів. Війна була результатом прагнення Німеччини та СРСР до гегемонії у Європі і заміни за допомогою сили міжнародного порядку, встановленого Версальським трактатом. Цей „спільний витвір" був Другою Світовою війною.
Шкода тільки ті людські життя, які забрала війна в ім'я реалізації хворої ідеї.

До початку листопада 1939 року СРСР оголосив про захоплення в полон 300 тисяч польських солдатів і офіцерів. Офіцерів, військових капеланів, лікарів, поліцейських та юристів запроторили в заздалегідь «облаштовані» для них табори. Майже всіх в’язнів трьох із них — Осташківського, Старобельського та Козельського — навесні 1940 р. буде знищено. Це буде перша страта такого рівня. Нацисти приймуть цей «досвід» пізніше, як і методику створення концтаборів.
Село Катинь Смоленської області у Росії стало символом кривавого злочину сталінізму. Комуністичні керівники у Москві підписали смертний вирок десяткам тисяч польських військових у 1940 році. Без обвинувачень і суду їх розстрілювали і знищували сліди. . Масові вбивства під Катиню дадуть початок промисловим вбивствам що перетворять Другу Світову війну на саму криваву бійню в історії людства.
«Москва» була не скупа. Під Катиню за ростріл польських полонених нагородила майбутнього керівника КГБ Серова «Орденом Леніна». Керуючого стратою майора Супроненка «Орденом Честі» і т. д.
«Катинський слід?» Саме під таким заголовком 3 серпня 2009р. авторитетне польське видання «Rzeczpospolita» надрукувало статтю Павла Боболовича та Войцеха Покори, в якій стверджується, що знайдені і перепоховані 14 літ тому у Володимирі-Волинському рештки сталінського терору можуть бути лише невеликим фрагментом масових розстрілів полонених у 1939 р. військовослужбовців Війська Польського. Припускається, що у Княжому місті може лежати прах більшості з понад 3,5 тис. солдатів та офіцерів, ліквідованих перед німецько-радянською війною органами НКВД. «Як спільно встановили журналісти «РП» і Радіо Любліна, знайдені 14 років тому у Володимирі-Волинському масові поховання можуть дати відповідь на багато запитань про так звану українську сторінку Катині. Йдеться про 3,5 тис. осіб, затриманих в 1939-1941 рр. органами НКВД на теренах Західної України. Досі не вдалося встановити місця поховання більшості з цих осіб.
Після вивчення невеликої ділянки на так званому Городищі в Володимирі-Волинському відкрито рештки майже 100 осіб. Із розповіді директора тутешнього Музею історії Володимира Стемковського, в цьому місці може бути поховано значно більше людей.
У 1997 р. в могилах було знайдено військові ремені та інші елементи польського обмундирування. Між ними - ґудзики, погони і шинелі. Ідентичним до катинського був і спосіб знищення в'язнів - пострілом у потилицю. Так само як у Катині жертвам було скручено руки колючим дротом. На думку Володимира Стемковського, жертви могли належати до складу Корпусу прикордонної охорони або до армії генерала Мечислава Сморавінського, які було взято в полон на околицях Володимира-Волинського. Виконуючий обов'язки Генерального консула РП у Львові Петро Коноврацький тоді ж сказав: «Так, ми нещодавно їздили у Володимир-Волинський... Після того, як ми подивилися на знайдені в місцях поховання предмети, то фахівці однозначно вирішили, що серед жертв були військовослужбовці... Тому треба діяти спільно, адже, окрім жовнірів, там є, без сумніву, й цивільні українці. І тому проводити перезахоронення треба спільно, на місцевому кладовищі, де встановити спільний пам'ятник».
Аби з'ясувати ситуацію Володимир Данилюк у грудні 1997 р. написав статтю «Тоді стріляли в потилицю... Тепер - збираємо черепи», яка побачила світ у газеті «Віче» 11 числа. А також, «Волинська газета» від 13 серпня 2009р.
Сьогодні знову починають піднімати голову нащадки колишніх комуністичних вожаків, катів та сексотів не відповівши за злочини минулого. Особливо це видно в путінсько – комуністичній Росії. Влада в Україні під впливом Північного сусіда майже не перешкоджає, а скоріше допомагає відроджуватись кривавій комуні.
Події у Луцьку наводять на роздуми. Чи зміг би «Антифашистський комітет України» , комсомол, та комуністично-шовіністичні організації які пропагують: атеїзм, насилля, терор, так демонстративно виступити в тих країнах «радянського табору» де давно позбулись «привидів минулого» методом люстрації? Наприклад в Польщі, Чехії, Угорщині, країнах Балтики, чи Грузії. Можливо там на них чекала б участь Муссоліні або Чаушеску?
Тому країни, які позбулись впливу комуністичної ідеології, швидше подолали економічну кризу і зараз знаходяться на вищому рівні розвитку ніж Україна. Гарним прикладом може послужити Грузія.