Запитай юриста

[1 Липня 2018 17:37] Юлія: Добрий день! Колишня дружина мого чоловіка забрала їх спільну дитину та переїхала жити в село до своїх батьків (власного житла у неї немає, в місті винаймала квартиру). Вона збираєть залишити хлопчика на своїх батьків і їхати за кордон працювати (вже так один раз так робила, 6 місяців була у Польщі). Хлопчику 6,5 років, має йти до школи. У селі школа тільки початкова, 1-3 класи зведені в один, у всіх одна вчителька! Віддати дитину жити до нас в місто, ходити тут до школи та розвиваючих гуртків категорично відмовляється! Ми живемо в обласному центрі, офіційно винаймаєми 3-кімнатну квартиру, чоловік кадровий офіцер НГУ, я в декретній відпустці (дитині 10 місяців). Які шанси у мого чоловіка забрати дитину до себе та як це правильно зробити, до якого органу звернутись?

Відповідь юриста:

Доброго дня! Зацитую Вам деякі положення законодавства, і надалі надам рекомендації. Відповідно до ст. 153 Сімейного кодексу України (права батьків та дитини на спілкування) мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України (вирішення батьками питань щодо виховання дитини), питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Зі змісту п.п. 1 п. 4, п.п. 11, 15 п. 5 Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 30 серпня 2007 р. N 1068, вбачається, що служба відповідно до покладених на неї завдань організовує розроблення і здійснення на відповідній території заходів, спрямованих на поліпшення становища дітей, їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, запобігання вчиненню дітьми правопорушень; та також служба має право:запрошувати для бесіди батьків або опікунів, піклувальників, посадових осіб з метою з'ясування причин та умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності та безпритульності, вчинення правопорушень, і вживати заходів до усунення таких причин; проводити особистий прийом дітей, а також їх батьків, опікунів чи піклувальників, розглядати їх скарги та заяви з питань, що належать до її компетенції.

Тому, для початку, можете звернутись до відповідного осередку служби у справах дітей із пропозицію організувати Вам зустріч, та, за допомогою фахівців служби, переконати у доцільності добровільно передати Вам на виховання дитину.

Якщо ж такий варіан не проходить, - тоді слід звертатись до суду із позовом про визначення місця проживання дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. І просити суд врахувати роз'яснення, яке міститься в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року N 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", де зазначено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.