Запитай юриста

[22 Жовтня 2016 13:35] Володимир: Я сильно вибачаюсь, але ще хотів би дещо уточнити своє питання( "[16 Жовтня 2016 17:24] Володимир:" ) :
Перше, щодо "одноосібнго власника" - квартира придбана(у житловому кооперативі) в період подружнього життя(і до сіх пір із жінкою в шлюбі), проте записана на мене, чи це щось змінює Також щодо "інших підстав" - це мій повнолітній син .
І останнє, якщо вам не важко вказати статті закону якими можна оперувати при таких діях, тому що я вже раз не відчинив двері цій особі, на що він намагався їх вибити, прїхавша з цього приводу поліція запевнила мене, що я порушую закон, що не допускаю прописаного в даному житлі в квартиру. Дякую за допомогу.

Відповідь юриста:

Доброго дня! Приїзд патрульної поліції і їх тлумачення обсягу прав, які надає "прописка", не повинні тут бути визначальними, оскільки не думаю, що такі поліцейські є фахівцями в галузі цивільного, сімейного та житлового права.

Реєстрація місця проживання – це лише формалізований наслідок посвідчення права на проживання в певному помешканні. А передумови виникнення цього права – це, зокрема, наявність відповідних прав на таке житло, або згодна власника житла на проживання в помешканні інших осіб. Так, пп. 4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 дається визначення документів, що підтверджують право на проживання в житлі. Зокрем це: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи чи згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).

Якщо Ви, як власник, не згідні, щоб хтось, хто не має майнових прав на Ваше житло, або прав оренди, проживав у Вашому житлі, навіть перебувала там, маєте на те всі законні права. Це передбачено такими нормами законодавства. Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Цією ж статтею передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод щодо здійснення ним права користування своїм майном. Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Стаття 155 Житлового кодексу України визначає, що власника квартири не може бути позбавлено права користування квартирою, крім випадків, установлених законодавством.

У відповідності до статті 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати та інше не заборонені законом угоди.

З наведених номр вбачається, що власник житла має право в тому числі заборонити перебувати в своєму житлі будь-кому, хто не має на нього відповідних прав.

А щодо того, що особа, яку не впускаєте, є Ваш повнолітній син, то слід зважити на таке. Обов’язок батьків утримувати своїх дітей є одним з головних конституційних обов’язків, передбачених ч. 2 ст. 51 Конституції України. В той же час дитиною є особа віком до 18 років. Після настання повноліття юридичний обов'язок батьків утримувати своїх дітей припиняється (крім окремих викадків, які до Вашого не відносяться).

Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.