У відео-чаті «Волинських новин» взяли участь головні організатори євроінтеграційного проекту Європейських Днів Добросусідства «Кордон 835» - голова Фундації духовної культури пограниччя з міста Любліна отець Стефан Батрух та голова МГО «Академія української молоді» Олена Яремко зі Львова.

Запис чату у відеоархіві «ВН»

- Розкажіть, як виникла ідея Європейських Днів Добросусідства? Її мета?
Стефан Батрух: Коли цей проект поставав, ми робили спільно табори для молоді, виїзди на пограниччя. Ми відчули, що є співпраця, що маємо довір’я одне до одного, що можемо покластися на себе і що друга сторона не підведе.
І також вдається якось нам за ці роки відпрацювати якусь модель партнерства, щоб жодна із сторін не відчувала себе применшеною, чи котрась організація не була домінуючою, щоб дійсно вчитися співпрацювати на рівних правах. Думаю, нам це вдається.

А чому ця ініціатива, чому кордон? Ну в першу чергу, щоб брати справи в свої руки. Щоб жителі прикордонних зон не чекали, що кордон мінятимуть міністерські установи, чи в Варшаві, чи в Брюсселі.
Тобто на сьогоднішній день те, яким буде кордон завтра залежатиме від нас, від громадян, які мають потребу їздити в Європу чи потребу співпрацювати з організаціями в Польщі. Від нас буде залежати, чи він буде такий, яким ми його відчуваємо, тобто такий неприємний, де є перевірки, і тих перевірок аж чотири, де є довгі черги. З тим кордоном пов’язані дуже часто неприємні відчуття, де люди відчувають себе приниженими.
Ми це терпимо, відчуваємо злість на це, що до нас так ставляться зверхньо прикордонники чи митники. А з другого боку багато людей чує себе безсилими. І ми хочемо показати, що так не мусить бути. Тобто, коли ми починали ці заходи, то багато людей не вірить в їх успіхи. Ми робили минулого року захід на кордоні то більшість людей після усього казали, що вони не вірили, що в такому місці прикордонники підуть на зустріч, що там можна буде відкрити цей кордон, що можна буде побудувати міст. Все виявилося не таким складним.
- А чому ви вважаєте, що люди, які живуть на прикордонній території, в чомусь обмежені?
Стефан Батрух: В першу чергу, на мою думку, це залишки минулого. Сам кордон був створений у диктаторський спосіб. Він був створений насильно, тому що, очевидно, і самі території були розділені. Українська сторона каже, що українські етнічні землі є ще поза кордоном. От Холмщина вважається етнічно українською землею. Польська сторона каже, що і на Волині живе дуже багато поляків, тобто це теж наша якби Батьківщина. Немає справедливого кордону. Він штучно створений. Цей кордон окреслив інтереси польські і українські, і диктатор, яким тут був Сталін, і нам всім він не подобається, бо знаємо, який він був, що він мав у руках всю владу.
Але з другого боку, без такого рішення я не знаю, чи змогли б поляки і українці домовитися, де цей кордон має іти. Він був створений для того, щоб він міг існувати, було створено цілу систему, щоб цей кордон був залізною стіною. Залізною стіною в вимірі фізичному. Він був так збудований, так щільний, так герметичний, що по суті на відстані 500 кілометрів був один діючий пропуск. То був Медика-Шегинь. То був єдиний пропуск між Радянським Союзом і Польщею. Інших перетинів не було.
Вони поставали інші щойно по проголошенню незалежності України. Після змін в 90-му році. І що відбувалося далі? Цей кордон був побудований так… Кордон – це лінія, тонесенька лінія між двома державами. Але, щоб створити враження, що кордон – це щось солідне, потрібно було побудувати всю систему, завести колючі дроти, пускати в них струм, заорювати поле, відділяти від цього кордону зону, до якої ніхто не мав доступу. Вже перебування на прикордонній зоні створювало обмеження.
І це створило певне психологічне ставлення: кордон – це щось страшне. І кожна спроба наблизитися до нього – це злочин, це коли ми підпадаємо під кару і є великим злом, яке громадяни роблять. А так не є. Це була ідеологія, не правда. Кожний має право наблизитися до кордону.

- Цікаво, що одним із організаторів є священик. Скажіть, як це поєднується з християнською мораллю: пиво, гулянки, рок-музика…
Стефан Батрух: Ми не для того збираємо людей, щоб вчити їх моралі. Ми збираємо людей, щоб вчити добросусідства, щоб люди, які живуть по два боки кордону не були вороже наставлені, не були ненависті, не мали претензій.
Як священик я не роблю собі такої ілюзії, що я буду збирати людей і буду повчати їх, якими бути на щодень.Моя ціль – побудувати міст між суспільствами, які в минулому один одному завдали трошки болю, бо ми знаємо, що був конфлікт поміж польським і українським населенням. Ми знаємо, що існують такі місця як Сагринь, де були вбиті українці, але знаємо, що є також Павлівка, де було вбито багато поляків. Відстань поміж тими селами – 60 кілометрів, а поміж селами пролягає лінія кордону.
- Розкажіть, будь ласка, про минулорічний «Кордон 835»? Як він проходив на Волині?
Олена Яремко: З самого початку транскордонні зустрічі розпочалися в Корчуні. Корчунь – це село, поділене кодоном, яке знаходиться на Сокальщині. Вони почалися з традиційного вшанування пам’яті Богородиці 28 серпня. З того часу транскордонні заходи почалися розширюватися.
І зараз ці транскордонні зустрічі продовжуються. Вони передбачають молитву, посвячення води біля чудодійного джерела, відвідини цього села, церкви, цвинтаря, які знаходяться на території Польщі. Оскільки ця ініціатива не могла бути тільки на одній точці кордону, то далі Дні Добросусідства у 2007 та 2008 роках перетворилися в «Кордон 803».
Ці Дні добросусідства відбувались в Угринові-Довгобичові (Львівська область), на місці майбутнього перетину кордону. На тому кордоні нам вдалося забрати залізний «мур», яким був колючий дріт. 60 тисяч людей прийшли з прямою трансляцією на цілу Польщу за участю міністрів закордонних справ, щоб задекларувати, що «так»: ми хочемо, щоб пунктів перетину було якомога більше, і ми хочемо щось для цього зробити». Не тільки чекати, що хтось нам створить новий пункт перетину кордону.

Потім, коли вже вирішували питання про будівництво пункту перетину кордону з’явилася ініціатива з Волинської області. Вони також сказали, що хочуть, щоб Дні Добросусідства були на Волині. Таким чином минулого року відбувся «Кордон 835» вперше біля ріки Буг, де кордон – це ріка. І спеціально для цієї події був збудований міст, через який можна було перейти. З Польської сторони це – острів Крилів, з української – село Кречів.

В рамках Днів Добросусідства відбувається дуже багато різних заходів, зокрема: екуменічна молитва – яка створює можливість для представників різних конфесій спільно молитися, щоб показати, що хочемо разом бути, бо Бог є один для усіх нас.

Буде транскордонний ярмарок. Це дає можливість побачити культуру: ярмарок ремесел, майстер-класи, творчі колективи, фолькова сцена. Тобто виступають творчі колективи як з України, так і з Польщі.

Теж традиційно організовуються інтеграційні заходи для молоді: єврореспубліка, різні речі пов’язані з Європою, з пізнанням країн. Минулого року також вперше була ініціатива проведення Форму транскордонної співпраці, під час якого відбувалися дебати, круглі столи. На цьому формі брали участь дипломати, політики, депутати, представники організацій.
Теж традиційно проводиться спортивна програма, адже Україна і Польща - разом у Євро-2012. Важко уявити спільне проведення Євро, якщо не вміємо співпрацювати. Дні Добросусідства теж є модель реальної співпраці.
Традиційно є концерт за участю гуртів з України та Польщі. Звичайно, кожного року є певні родзинки, нові ініціативи. Тим що незмінним є, що ця програма відбувається по обидві сторони кордону, тим що це дає можливість українцям і полякам перетинати кордон, де його зазвичай немає, тим що вона відбувається в місці, яке є важливим, і тим, що до її організації залучаються дуже різні заходи.
- Чи визначились ви уже з музичною програмою? Хто співатиме для українців і поляків цього року? І чи можна зробити так, аби на одній сцені виступали і поляки, і українці?
Олена Яремко: У нас традиційно є одна сцена, на якій виступають польські і українські гурти. На «Кодоні» вже виступали «ВВ», «Гайдмаки», «Флайззза», «Океан Ельзи», «Друга ріка». З польської сторони «Ву-ву», «Хабакук», «Кайа».

Стефан Батрух: Цього року буде спільний концерт також двох гуртів «Мед Хедс» з українського боку і «Сігней полак» з польського боку. І задум є такий, щоб вони виконали якісь пісні один одного. Щоб вони можливо виконали якийсь спільний твір разом, так що ми їх до цього спонукаємо.
- Хто з політиків вас підтримує?
Олена Яремко: Європейські Дні Добросусідства традиційно є заходом аполітичним. Ми хочемо показати, що справа кордону, створення нових пунктів перетину кордону, активізації громад по обидві сторони кордону є справою усіх нас. Відповідно ми ніколи не трактували, що захід відбувається за підтримки якоїсь одної партії. Натомість на Дні Добросусідства ми запрошуємо відомих політиків і депутатів і тішимось з того, якщо вони можуть приїхати. Навіть в час, коли були вибори, вдавалося робити Дні Добросусідства аполітичним заходом.
- Чи буде виступати на кордоні цього року гурт «Тартак» чи «Бумбокс»?
Стефан Батрух: Обидва гурти виступали уже на «Кордоні 803» в 2008 році. Не хочемо повторювати програму, тому запрошуємо до співпраці різні гурти і з Польщі і з України. А друге правило – стараємося заохотити гурти польські і українські до співпраці в рамках концерту на кордоні і далі до продовження. Якщо вдасться знайти для «Тартака» якийсь гурт з польського боку, з яким «Тартак» захоче співпрацювати, то надіюся що такий спільний концерт буде. Може в цьому році ми не встигнемо, але через рік це можливо. Так само «Бумбокс».
- Читали, що у «Кордоні» беруть участь підприємці. Ви знаєте якогось українського підприємця, який знайшов собі бізнес-партнера у Польщі?
Стефан Батрух: Є відомі підприємці, які познайомилися на «Кордоні». Які вели між собою розмови і внаслідок цієї зустрічі далі ведуть співпрацю, так само є з місцевої адміністрації.
Дуже часто, так само і минулого року відбулося, що повіт Грубешівський підписав угоду під час «Кордону» з Іваничівським районом.
Ми не в силі проконтролювати і наша ціль не така, щоб проконтролювати кожну угоду. Наша ціль – створити умови, щоб і підприємці, і музичні гурти, і народні колективи познайомилися на кордоні, подружилися між собою і відчували бажання далі продовжувати співпрацю.
- Скільки коштів потрібно на організацію такого дійства? І де ви їх знаходите?
Олена Яремко: Кожного року ситуація дуже різна. Оскільки це захід спільний, то відповідно фінансування йде з української і польської сторін. Дні Добросусідства – дуже дорогий захід, адже він передбачає і форум, і концерт, і театральну частину, наприклад, і футбольну частину і інтеграційну. Ми шукаємо фінансування з різних джерел.
За ініціативами громадських організацій також є підтримка міжнародних фондів. Також є дофінансування від місцевого бюджету обласних адміністрацій. З польського боку це – Міністерство закордонних справ, консульство Польщі у Луцьку, польське управління Люблінського воєводства, Єврорегіон Буг. Ми не маємо одного джерела фінансування. Кожного року пишемо проекти, пишемо прохання.
Був час, коли ми мали значну підтримку з боку міністерства закордонних справ Польщі, тому ми могли собі дозволити запросити такий гурт як «Океан Ельзи», з польського боку «Кайа», які коштують немало. Але ще сцена, озвучення, світло на них – все це також великі кошти. Плюс технічне обладнання. Адже все відбувається на кордоні, у місці, де немає нічого. Де треба все забезпечити: і санітарні вимоги, і воду, і все-все.
- Скільки грошей приблизно на це витрачається?
Стефан Батрух: З польської сторони це від 200 до 300 тисяч злотих.
Олена Яремко: З української - приблизно така сума, але в гривнях. Минулого року нас підтримував Фонд «Відродження» та Фонд Конрада Аденауера. Цього року ми ще не маємо підтвердженого стовідсоткового фінансування, але надіємося, на підтримку фондів, і також звертаємося до підприємців, локальних і загальноукраїнських про те, якщо їм близька ця ідея. Але захід є некомерційним.
- Хто буде ведучим?
Олена Яремко: Це є дуже важке питання, адже з самого початку Днів Добросусідства нашим ведучим був Ігор Пелех. Він був з українського боку. З польської сторони це були ведучі і актори, які мінялись. Але Ігор був незмінним ведучим з українського боку. На жаль, після трагічної смерті Ігоря ми ще не маємо йому заміни.
- Знаємо, що у Шацькому районі буде ще один «Кордон» біля місця майбутнього переходу Адамчуки-Збереже. Була думка, що це - ваші конкуренти.
Стефан Батрух: Це не конкуренти. Просто нашою мрією є щоб Дні Добросусідства могли відбуватися в різних точках кордону. І саме починали ми з одного місця, пізніше було два заходи. А цього року була пропозиція зробити «Кордон» біля прикордонного знаку «1055». Ми це підтримуємо, допомагаємо, наскільки це можливо.
Олена Яремко: Таким чином Дні Добросусідства розширюються. Так, 7-8 серпня захід відбудеться у Шацькому районі з української сторони: «Кордон 1055». Це буде на рівні локальної ініціативи, але надіємося, що вона буде надалі продовжуватися. 21-22 серпня – «Кордон 835» (Кречів-Крилів, неподалік Нововолинська). І 28 серпня традиційно «Кордон 702» (Корчмин-Стаївка). Найбільш кульмінаційними будуть заходи на 835 знаку.
- Яка ситуація на «Кордоні 803» на Львівщині? Чи буде там пункт перетину?
Стефан Батрух: Минулого року вже розпочали роботи. Вже побудований головний будинок, накритий дахом. Тобто я переконаний, що в наступному році він можливо вже запрацює, як діючий перетин.
- А скільки часу треба, щоб на Волині запрацював такий перехід?
Стефан Батрух: Це все в першу чергу буде залежати від активності місцевих громад. Я переконаний, що відкриття нового перетину – це не тільки рішення, які приймаються в Варшаві, Києві чи в Брюсселі. Якщо громади хочуть, щоб перетин був, то він буде.
Ми це бачимо на прикладі Кречова-Нововолинська. Коли ми прийшли туди минулого року, то там була лише мрія. Мер міста, коли йшов на свою посаду казав, що мріє, щоб біля Нововолинська був створений перетин кодону. Коли ми приїхали, то тільки згадувалося, що десь там є перетин кордону, але де це має бути, як там дорога має йти – ніхто не знав. Минулого року ми вперше ту дорогу «протерли». Це є дорога полями, луками, між деревами. Ту дорогу треба протерти. Хай вона на початку буде ґрунтова, пізніше її треба довести до кордону. Цього не буде робити ні Київ, ні Варшава.
Цього року є визначена дорога з Нововолинська до кордону. Я її вже бачив, вже нею їхав, що мене тішить. І вірю, що вона буде дуже вживана, що наступного року буде підготовлена документація, щоб її провести. І кошти ЄС можна буде виділити, щоб цю дорогу зробити. Якщо темп праці буде великий, то це можна зробити впродовж півтора року.
- У кого більша зацікавленість у створенні там перетину кордону: українців чи поляків?
Стефан Батрух: Я думаю, що є бажання і однієї й іншої сторони, тільки бракує вмінь співпрацювати з собою. До цих пір співпраця місцевої громади дійшли до такого рівня, що вони навчилися підписувати угоди. Пізніше розходяться по своїх місцях і на тому закінчується.
Другий крок, який вже зроблено, що місцеві громади навчилися писати спільні проекти.
Третій крок буде, коли вони зможуть спільно використовувати ті гранти. Вміння співпрацювати було винищено, тому традицію співпраці треба відновити, допомогти цій громаді.
- Чи можна буде потрапити на польську сторону без віз?
Олена Яремко: Оскільки, на жаль, є ще правила ЄС і вони дуже жорсткі, не всі люди мають візи або картки прикордонного руху, тому ми намагаємося максимально розширити програму заходу так, щоб можна було по обидві сторони кордону… Звичайно, ми заохочуємо, щоб люди робили собі візи. На цей час консульство дає можливість мати таку візу, і хто хоче, хай зголошуються до оргкомітету чи до представників місцевих громад, які відповідають за приготування віз.
Минулого року ми мали прецедент, коли відповідно до погодження з прикордонними службами Польщі і Україні дозволялося забезпечити перетин кордону без візи тим, хто мав виступати на сцені, учасники концерту, митці, журналісти, учасники екуменічної молитви, форуму. Ми не можемо забезпечити десятку тисяч людей безвізовим режимом. Хоча ми робимо старання, щоб була створена безвізова зона.
Стефан Батрух: З боку польського зацікавлені у спрощенні віз, але потрібні ще люди з українського, які б з нами співпрацювали в такому плані, щоб вони могли допомагати людям оформляти документи. Які постійно контактуватимуть із консульством, яким можна довірити і готові на волонтерських умовах співпрацювати. Другий аспект – якщо підтримаєте нас, і на кордоні буде 50 тисяч людей, то питання віз буде проблемою декількох місяців.
- Чи буде організовано якийсь транспорт для доїзду з Луцька?
Олена Яремко: Ми просимо, щоб місцева влада та організації допомагали у забезпеченні перевезення охочих учасників з Луцька, Львова, Ново волинська - з найближчих міст. Думаю, що цього року буде так само. Просимо дивитися тільки за актуалізованою інформацією на веб-сторінці і зокрема контактувати з партнерами у Волинській області – це Асоціація молодих реформаторів (АМоРе). Вони будуть відповідати за забезпечення транспорту, зокрема з Луцька.
- Чи підтримує організаторів регіональна влада? І конкретно хто саме?
Олена Яремко: Ситуація з владою є така, що дуже часто влада міняється в Україні і в Польщі також. Незмінні - Дні Добросусідства, їх ідея. На щастя, до ідеї прихильно ставляться в адміністрації, хоча зустрічаємося з різним ставленням. Ми надіємось на те, що все буде добре організоване, натомість крім слів не йдуть жодні вчинки. Втім теж є посадовці, які сумлінно ставляться до своїх обов’язків, і вони крім слів і декларацій організовують конкретні речі. Але я би не хотіла зараз говорити про те, хто більше або менше працює. Ми будемо бачити все це на «Кордогні 835».
Стефан Батрух: Тобто ми маємо з одного і з другого боку підтримку влади і регіональної і міської, районної. Тут дуже важко сказати, що підтримка стовідсоткова, що всі чиновники допомагають. Але серед них завжди знаходяться ті, що розуміють.
- Чи буде фестиваль безкоштовним як і минулого року?
- Так, вхід є вільним.