Народний депутат, лідер Європейської партії України Микола Катеринчук 15 вересня взяв участь у відеочаті «Волинських новин». Під час спілкування з читачами він розповів, з якими намірами Європейська партія України, котру він очолює, йде на місцеві вибори та поділився власним баченням політичної ситуації в Україні.

Переглянути запис відео-чату з Миколою Катеринчуком

– Чому Європейська партія України – може, не найрейтинговіша і не найпопулярніша – іде на вибори, і на що вона надіється?

- Європейська партія України іде на вибори. Це фактично перші вибори, у яких ми беремо участь як партія. Але ми мали досвід проведення виборів у Києві – «Блоком Миколи Катеринчука». Не дивлячись на те, що нас не підтримали ні БЮТ, ні Ющенко, ми все-таки здобули свої результати. Це для кожного політика є виміром того, чи люди здатні довірити тобі певну частину влади.

Ми здобули той результат, на який розраховували, тобто ми подолали 3-відсотковий бар’єр. Це було дуже важко, конкуренція була дуже шаленою. І це надихає нашу команду на те, що Європейська партія відбудеться обов’язково і продовжуватиме свою роботу.

Ми не належимо до тих партій, які працюють тільки під вибори. Ми працювали постійно.
На цих виборах ми будемо звітувати про нашу роботу. Нам є що сказати виборцям. Перш за все – це соціальна програма «Народний адвокат». Це безкоштовне надання юридичних послуг. Нашими послугами по всій Україні скористалися більше 15 тисяч людей

- На який відсоток розраховуєте? Ви сподіваєтеся щось мати, і це буде хороший початок для майбутніх парламентських виборів? Чи у вас олімпійський принцип «головне – участь, а не перемога»?

- Комунальні вибори – це не вибори лідерів. Це вибори перш за все професійних команд. І в Європейській партії достатньо молодих професійних людей, які працювали весь цей час в областях. І я думаю, що їх робота буде помічена.

Ми не йдемо по всій країні. Ми йдемо по 12 областях. Я думаю, у нас буде достаньо серйозна команда представлена в органах місцевого самоврядування. Хоч у нас немає того ресурсу, який є у Партії регіонів.

- Що ви маєте на увазі – адміністративного чи матеріального?

- Я маю на увазі фінансовий ресурс, який дає можливість вести відвертий діалог із суспільством, зі ЗМІ. Нам важко. Але, виходячи з того, що у нас в партії в основному представники малого і середнього бізнесу, я думаю, що на цих виборах ми будемо представлені гідно.

- А якщо ви переможете, і отримаєте той омріяний результат, ваша партія зможе справитися з тими надскладними масштабними проблемами, які є у всіх сферах і галузях?

- Думаю, що ми обов’язково переможемо. Ми розраховуємо на те, що у восьми областях ми будемо представлені у міських радах, обласних радах. У нас є що запропонувати суспільству, починаючи з програми енергозбереження і до програми економічно обгрунтованих комунальних тарифів. Тому що насправді ситуація буде все погіршуватися, оскільки в нас фактично є монопольна ситуація з формуванням розміру комунальних тарифів. Це стовідсотково відіб’ється на рівні добробуту громадян.

Наше завдання – підійти з європейськими технологіями модернізації комунального господарства. І в нас є такі фахівці, починаючи від програми «Чиста вода» і закінчуючи питанням енергозбереження. Тому що ті витрати, які несе населення взимку, – це основні витрати, які потім відбиваються на рівні дохідної частини кожної сім’ї. І на жаль, цей рівень, який можна витhатити на щось інше, постійно скорочується.

Тому головне питання сьогодні – це навіть не питання підвищення чи непідвищення комунальних тарифів. Все одно будуть підвищувати. Питання в тому, щоб це підвищення відбувалося з компенсаціями і можливістю все-таки отримати якісні послуги. І відповідало тим соціальним програмам, які уряд декларує щодо підвищення мінімальних зарплат і пенсій.

- Ви кажете, що йдете в 12 областях на вибори. А загалом яке кадрове забезпечення на низах у вашої партії? Наскільки розгалужена реальна партійна структура в межах держави і в межах регіону? Тому що дуже часто «на папері» в багатьох партій великі тисячі чи цифри з великими нулями дійсного членства.

- У нас із самого початку кадрова політика полягає в тому, що якщо ти не сплачуєш членський внесок протягом одного місяця, ти автоматично випадаєш. На місяць у нас сплачується 10 гривень. У нас 5 з половиною тисяч членів партії, і є певне коливання: люди забули сплатити членські внески – стало 4800. Потім в наступному місяці вони сплачують. Ми не женемося за кількісним складом, для нас головне – якість, активність наших членів партії.

- У Волинській області у вас як?

- Прекрасно з кадрами. Щодо кількості – на сьогодні це близько 600 людей. Це дійсні члени, які працюють і які готові виконувати завдання, що будуть ставити перед ними суспільство й партія…

Яка може бути політика на рівні регіональному? Перш за все – визначення пріоритетів, на які треба витрачати міський чи районний бюджет. І треба зробити хоч одну справу, але довести її до кінця, зробити якомога краще, щоб суспільство отримало від цього корисний продукт.

Я думаю, ми тим і будемо відрізнятися від інших партій. Тому що коли партії були вже 5 років при владі і не звітують суспільству, а просто ще раз обіцяють… Думаю, що це неправильно. Тому ми свою виборчу кампанію почнемо саме зі звіту.

- А хто є вашим основним політичним конкурентом?

- Я думаю, у цих демократичних сил, які не приєдналися до Партії регіонів, основною проблемою буде адміністративний ресурс. Крім того, кампанія дуже маленька – 28 днів агітації. А це теж проблема для молодих партій, тому що час донести інформацію дуже малий.

А політичні конкуренти… Ви знаєте, я зараз не говорю про політичних конкурентів і взагалі політична конкуренція цими виборами фактично припиняється. Тому що насправді той адміністративний ресурс, який буде задіяний, буде використаний для встановлення необхідного результату для Партії регіонів. І ми про це неодноразово заявляли.

Ми пропонували політичним силам бойкотувати ці вибори, не йти на ці вибори. А те, що все-таки всі пішли на вибори, ми в тому числі, означає, що наступні парламентські вибори запропонують такий самий сценарій їх проведення. І тоді вже казати, що правила гри недемократичні, не буде жодного сенсу.

Тут помилка наших демократичних сил та, що вони зіграли своє вузькополітичне питання. Тому що сказати однопартійцям, що ви не можете йти на вибори, тому що вони нічого не принесуть ні партії, ні суспільству, важко. А піти – і потім хтось отримає якийсь результат, і потім з такими ж правилами виборчого процесу йти на парламентські вибори і гарантовано залишати при владі Партію регіонів…

Треба дати суспільству можливість змінити владу. Оце проблема. І тут я бачу велиці прорахунки всіх нас.

- Чим партія ваша відрізняється від інших? В Україні 186 партій, зареєстрованих Міністерством юстиції. І будуть ще реєструватися. Як громадянам України розібратися, яка партія є більш європейською? За назвою, чи за статутом, який ніхто читати не буде?

- Треба перш за все звертати увагу людей на ідеї. У нас соціал-ліберальна ідеологія. Тобто через ліберальні реформи в економіці ми хочемо привести громадян України до найвищих соціальних стандартів, які є в ЄС, в тому числі у питаннях зарплат і пенсій.

А всі розмови про євроінтеграцію сьогоднішньої влади зводяться до небажанні навіть поставити на голосування постанову, яку ми зареєстрували у Верховній Раді, щодо надання заявки про членство в ЄС… Зараз ми звертаємося до міських рад, обласних. Калуська міська рада, Львівська обласна рада, Івано-Франківська обласна рада підтримали нашу постанову і звертаються до Верховної Ради, щоб все-таки вона була поставлена на порядок денний. А буде голосування – буде відповідь на запитання, чи дійсно сьогоднішня влада сповідує демократичні цінності, чи це тільки риторика.

Можу сказати, що це тільки риторика. Тому що ми бачимо, що відбувається зі свободою слова.

Ми ведемо активний діалог, пояснюючи нашим європейським колегам, що відбувається в країні, яку вертикаль намагається повернути ця влада.

- Це правда, що серед тих, хто раніше з Азаровим розробляв проект Податкового кодексу, було і ім’я Миколи Катеринчука?

Ніколи, нажаль, не долучав Азаров до цього. Ми над цим документом працювали три роки. І тільки Янукович став прем’єр-міністром за часів президента Ющенка, так само розглядалося питання податкової реформи.

Ющенко наш варіант Податкового кодексу просто передав у Кабмін, щоб вони його використали. Тоді Світовий банк дав грант 10 мільйонів євро. Ми хотіли ці гроші зекономити, щоб було більш широке обговорення, надрукувати цей кодекс, дати його у професійне середовище... Частина наших ідей була використана.

Але питання Податкового колексу, податкової реформи взагалі, я думаю, не завершиться голосуванням в першому читанні.

Є три речі, на які ніколи не піде Азаров. Перше – це реформа ПДВ. А це означає, що реформа буде косметичною. А цей податок – а він основне зло сьогодні для економіки, для експортерів.

Друге – це спрощена система оподаткування. Фактично вони її ліквідують, а її треба розвивати, підтримувати, тому що це підтримка малого і середнього бізнесу, який є основою економіки. Росіяни у 1998 році, коли у них був дефолт, зрозуміли, що не можна ставити економічну стабільність держави в залежність від 2-3 корпорацій. Нам теж не можна ставити тільки на металургію, хімію, авіапром. Нам треба якийсь базис мати. Оцей базис створює середній бізнес. І якщо в структурі економіки його менше 50%, то є загрози, що в нас будуть постійні перманентні кризи в економіці.

І третє. Вони хочуть ввести Податковий кодекс уже з наступного року. Це глибока помилка. Тому що сам варіант документа передбачає ще прийняття більша ста підзаконних актів. Треба щоб підготувалися і бухгалтерія, і сама податкова.

І якщо ми бачимо «масовий суїцид» бухгалтерів, то це буде ще одним шоком. Тому що насправді судова практика ще буде незрозуміла. І ми отримуємо той суспільний продукт, який очікує держава в умовах кризи.

Основним антикризовим інструментом мають бути ліберальні зміни і підходи у фіскальній політиці, які змінять каральну філософію нашого податкового законодавства на стимулюючу. Цього, на жаль, ми не бачимо в цьому варіанті, як і багато чого іншого.

Але те, що ми почали говорити змістовно про ці речі, це є абсолютно позитивно. Тому що ми знаходимося в пошуку найефективнішої моделі існування бізнесу в Україні. І якщо в цьому варіанті податкового кодексу ми не зможемо отримати необхідного суспільного результату, то дискусія буде продовжена, і люди просто будуть більш уважними і більш вимогливими до влади з точки зору «обіцяєте – то робіть». Тому що 5 років податкових канікул… Я хотів би побачити це в Подактовому кодексі.

- Ви як ніхто маєте знати, що спрощена система оподаткування – це важіль для тінізації доходів і старий спосіб робити нечесний бізнес, а ви його захищаєте.

- Я ніколи не захищав нечесний бізнес, тому що спрощена система оподаткування – це одна система, а ви говорите про іншу систему. Інша система перш за все ґрунтується на фіктивному підприємництві, на фіктивних фірмах, на незаконній конвертації.

От закрийте ці питання, візьміть наші законопроекти, і для вас спрощена система оподаткування не буде офшорною діркою. Вона буде виконувати свої функції по підтримці і розвитку малого і середнього бізнесу.

Якщо ви людина, яка розуміється на цих питаннях, можете запропонувати якусь іншу систему розвитку малого і середнього бізнесу без підтримки держави, я хотів би це побачити.

- Пане Миколо, чому ви не почали голодувати?

- Ще попереду це голодування, тому що інших засобів впливу на владу, я вважаю, немає. Я одразу казав власникам і трудовим колектикам каналів, у яких забрали частоти, що в судах у них жодних шансів. Вони попросили поки що утриматися від голодування до моменту оскарження у вищому адміністративносу суді.
- А ви впевнені, що влада на це відреагує? Вона ж може сказати: хай собі голодують…
- Тут питання не у владі. Мене найменше цікавить, як на це відреагує влада. Мене цікавить, як на це відреагує суспільство. Це робиться для суспільства, яке має зрозуміти, що як тільки припиняється свобода слова, то вже двох точок зору на одну й ту ж проблему не буде. Буде існувати модель виключно або білоруської свободи слова, або російської. А це означає, що більшість проблем будуть залишені сам на сам з людьми. І влада буде абсолютно неефективною, безконтрольною.
Я звертаюся до наших опозиціонерів, які відмовилися від цієї акції, і наголошую: потім не буде засобів спілкування із суспільством. Те, що у такий спосіб розправляються з каналами, означає тільки одне: нам закривають можливість відверто вести мову з суспільством. Нас ніхто не почує. Можна йти в інтернет, в листівки, в газети, але це не так ефективно.
Інших способів вплинути на суспільство, щоб воно на це зреагувало, Європейська партія України не бачить. Тому ми запропонували цю акцію. Ми її обов’язково проведемо. І я думаю, що суспільство має обов’язково зреагувати на це.
- Скільки коштує ваша найдорожча краватка, яку ви носите? Тільки не кажіть, що ви не знаєте, оскільки їх вам купує дружина

- Дружина купує, але я знаю, скільки коштує. Найдорожчу краватку мені подарував Володимир Тимофійович Лановий. Вона коштувала приблизно 180 доларів.

- Чому ваша партія називається просто Європейською? За логікою можна створити американську – там теж люди добре живуть. І чи знають в Європі про існування вашої партії?

- У Європі знають про існування нашої партії. Ми подали заявку на членство в Альянс лібералів і демократів. Це четверта за кількістю в Європейському парламенті група. Так само ми тісно співпрацюємо з Європейською народною партією, яка об’єднує більшість в Європейському парламенті. Нас достатньо широко знають, знають нашу програму.

Ми є частими гостями в Європейському Союзі, і наші активісти проходять там постійно навчання. Той шлях реформ, який пройшли, наприклад, Румунія, Болгарія зараз проходить, – це неоціненний досвід для наших реформ, які ми мали проводити.

Я завжди казав, що нам не треба вигадувати велосипед. Треба взяти краще, що було зроблено в Європейському Союзі, і зрозуміти, яка в нас економічна ситуація й запропонувати це суспільству.

Дуже важливо, щоб ці реформи розуміло населення. І тоді темпи реформ, і глибина, і сам продукт, який ми хочемо отримати від реформ, будуть максимально наближені до того результату, який ми хочемо отримати.

Мета Європейської партії – це через реформи наблизити Україну до рівня життя в Європейському Союзі, щоб Україна стала членом Європейського Союзу. Це наша історична, ідеологічна місія.

- Тобто це те, від чого уряд зараз відійшов?

- Він і не наближався до цього, окрім риторики. Хоча Янукович все балансує між тиском росіян і пропозиціями ЄС. Поки що, я думаю, у нього, як і в будь-якого президента, перший рік – хвороба росту як особистості. Поки що не розуміє, які пріоритети йому мати у своїй зовнішній діяльності.

Тобто там ринки збуту – і там ринки збуту, там частина промисловості може використана бути, там – найдорожчі ринки. Це ще питання команди, яка навколо нього.

Але те, що вони вже почали розмову про ЄС, про безвізовий статус… До речі, безвізовий статус – це абсолютно наша заслуга. І ми працювали з минулим урядом, багато було зроблено. І президент Ющенко багато зробив у цьому напрямку.

Зараз треба завершити це все. Якщо далі так піде – і свобода слова, і такі вибори, як нам пропонують, – то, я думаю, це буде проблемне питання для українців. Хоча всі необхідні на політичному рівні документи вирішені.

Наступний етап – це підписання зони вільної торгівлі. Там політична частина й економічна частина угоди відкриває достатньо широкі двері для України. І ми все ж зможемо отримати на політичному рівні перспективу членства. І це дуже важливо. Хоча скептики кажуть, що нам ніколи не вступити до ЄС. Я належу до оптимістів. Я думаю, що при правильній роботі за 10-12 років можна стати членом ЄС.
- Хто перший вступить до ЄС – Албанія чи Україна?
- Албанія. Це маленька країна, і там дуже легко провести реформи. У нас же велика країна, і тут простих рішень не буде. Тому я й кажу про 10-12 років. Хоча в Польщі говорили, що це буде 17 років, а вони вступили до ЄС за 8 років.
- Чи підтримуєте ви думку, що в Луцьку єдина жінка на посаду міського голови Олена Голєва може втерти носа багатьом чоловікам-конкурентам. Останні тільки те й можуть зробити, що обірвати чи облити фарбою бігборд із символікою Європейської партії.
- Я підтримую цю думку. Тільки треба її згода на балотування.
- Ви сьогодні були свідком того, які рішення можуть приймати місцеві суди стосовно луцьких підприємств. Мається на увазі ВТП «Санрайс ЛТД». Чи будете надалі захищати і допомагати кільком сотням працівників, які можуть просто залишитися на вулиці від одного прийнятого рішення суддею Гончаровою?
- Взагалі це питання – в контексті проведеної судової реформи, коли просто монополізували вплив на суди і сказали, що наведуть порядок. Суддя Гончарова приймає сумнівно законні рішення, через які 250 людей втратять свою роботу, і нічого іншого їм на сьогодні запропонувати не можна. А там же сім’ї. Це ж люди перш за все.
При тому, що юридична чистота її рішення абсолютно сумнівна. Тому ми відреагували на звернення трудового колективу. Був сьогодні мітинг у будівлі суду. Ми направили звернення, відреагували згідно з повноваженнями народного депутата на це все.

Буде звернення у Вищу раду юстиції, буде звернення в Раду суддів. Ми проведемо ретельне розслідування. Я обіцяю, що ми доведемо справу до кінця, і люди не втратять свою роботу. Не можна в такі речі гратися і не можна підміняти рішенням суду справедливість. Тому що один із принципів існування правосуддя – це справедливі законні рішення.

- Чому ви обрали головою обласного осередку саме пані Голєву? Адже в неї не найвищі рейтинги.

- По-перше, ми її довго вмовляли на це. Вона успішний бізнесмен, менеджер. Але на рівні просто бізнесу вирішити проблеми міста або області дуже важко. І для нас велика честь, що саме Голєва погодилася очолити обласну організацію. За неповних два роки вона отримала рейтинги, які є достатньо серйозними здобутками для партії. І ми б хотіли її бачити кандидатом на посаду мера. В неї є достатньо серйозні шанси.

- Вона погодиться?

- У нас поки що дискусія.

- Як ви вважаєте, чи місце жінкам у політиці? Чи, можливо, все-таки краще бути надійною опорою політиків-чоловіків і створювати їм затишок вдома?

- Я вважаю, що жінка – це перш за все особистість. Гендерне питання не може навіть в такому контексті ставитися. Якщо ми говоримо про цивілізовану європейську країну, а не азіатську, де ходять у паранджі, то треба поважати жінок.
У нас в раді партії їх представлено більше п’яти. Зараз йде велика кількість кандидатів-жінок. Це для них досвід, перший крок у політику. Насправді жінки більш чутливі до чужого болю і несправедливості, ніж чоловіки.

- А може жінка і затишок створити вдома, і займатися бізнесом та політикою?
- Може.
- Голєва створила затишок вдома?

- Мені важко сказати. Але я бачу її чоловіка – то він задоволений.

- Ви дуже гарно виглядаєте на фоні інших українських політиків. Зізнайтеся, чи маєте ви професійного стиліста?

- Я думаю, що для політика головне – не як він виглядає, а що він робить. Тому я ніколи не задумувався, як я виглядаю, і в мене немає стилістів.

- Яке у вас хобі? Можливо, щось колекціонуєте? Можливо, автомобілі? Є у вас автомобілі – кілька штук – «Бентлі», «Мерседес»..?

- У мене немає ні «Бентлі», ні «Мерседесів», ні «Лексусів». Є джип, йому вже п’ять років, він дуже зручний, тому що там ходова, яку не можна «вбити». Їжджу по всій країні взимку, влітку, в дощ.

Хобі у мене є. Я їжджу на квадроциклах. Це такі мотоцикли на чотирьох колесах. Їжджу по горах. Хоч і небезпечно, але це можливість відпочити, відволіктися. Не так давно продовжував трохи боксувати. У мене ніс зламаний у двох місцях.

- Який, на вашу думку, буде рівень фальсифікації на цих виборах? Тобто чи можливі масові фальсифікації, які були п’ять років тому?

- Я думаю, таке можливо. Ті плани, які доводяться, – 60-70%, які мала б набрати Партія регіонів. Правда, не знаю, з яких джерел вони будуть це брати. Тому що в Одеській області і в Криму їх рейтинг впав. Виходячи з того, що вони фактично завертикалили виборчі комісії, то результат буде – згідно зі спущеним планом. Тобто не важливо, як там будуть голосувати люди. Бюлетені ж не мають захисту. Це в нас ноу-хау таке. Це папірці, які можна друкувати на будь-якому кольоровому принтері, вкинути скільки завгодно. Тому, я думаю, тут контроль за підрахунком голосів буде мінімальним. Це буде робитися у непрозорий спосіб.

- Ви такий гарний мужчина. Зізнайтеся, що ви для цього робите, щоб так прекрасно виглядати.

- Тут просто треба дякувати мамі і батькові. І менше їсти та займатися спортом.

- Ви зможете протистояти забороні секонд-хендів? Для нас, простого народу,це дуже важливо.

- Тут не може бути однозначоного підходу. Є дві проблеми – наша легка промисловість, яка «лежить», і друга – секонд-хенд, під виглядом якого завозиться багато контрабандних речей.
Перше питання – це виключно митниця. Це не питання економіки. Друге питання – вітчизняна легка промисловість. У нас Україна за часів СРСР мала великі швейні підприємства. Це питання конкуренції: чи можлива конкуренція України з Китаєм? Не можлива. Ми відстали десь на 20 років. Навіть Європа сьогодні не витримує це. США це не витримують. Підняття цього питання, мені здається, не зовсім обдумане. Тому що якщо ви закриваєте секонд-хенд, що ви пропонуєте суспільству? Наші громадяни не зможуть купувати європейського. Все-таки рівень заробітної плати в ЄС – 2,5 тисячі євро. Інша собівартість, інші підходи, інша ціна.

- Чи брали ви перед відпусткою допомогу? Мається на увазі як народний депутат.

- Брав.

- Про зарплату ви не скажете…

- Скажу. Зарплата – 17 тисяч гривень. З них половина йде на дитячі операції по протезуванню. Половина залишається в мене.

- Можна багато говорити про те, що ви думаєте і як би ті чи інші речі зробили. Але все перекреслюється одим: ви не маєте більшості у парламенті, відтак ви безсилі. Не відчуваєте себе таким, що дарма їсть державний хліб?

- Я не знімаю з себе відповідальність за те, що відбулося в країні. Хоча моя позиція з 2005 року була відома, тому що я першим з команди Ющенка виступив проти повернення корупції і невиконання взятих на себе зобов’язань, які були сформульовані на майдані.

Фактично 2005 року я пішов у відставку з посади головного податкового міліціонера. Хоча міг би залишатися. Як мені казали, ви мали б те, що захотіли, до кінця свого життя. І тому в опозиції знаходився до 2005 року і зараз залишаюся в опозиції.

Це не такий легкий хліб, як кажуть. Усе ж, якщо всі будуть ходити в одну ногу, то ми не дійдемо. Тому треба мати якусь мужність, позицію, принципи, самостійність для того, щоб приймати рішення. Тому що політики змушені приймати рішення.

Те, що з’явився наш варіант податкового кодексу, я думаю, дасть можливість все-таки покращити фіскальну політику. А це відпрацьовує весь той хліб, який я використовую в держави, коли отримую заробітну платню. І що ми не отримали гранти по 10 мільйонів євро. Ми це зробили за власний кошт. Наймали фахівців, сиділи ночами. В нас є продукт, який міг ви витягнути нашу країну із кризи.

Якби була добра воля і президента, і прем’єра. На жаль, там інша філософія. Вона не обслуговує в цьому Податковому кодексі великий капітал і не за рахунок, як це зараз пропонується спрощеної системи оподаткування, а за рахунок стимулюючих інструментів. Поки що кращого варіанту я не бачу.

Те, що розглядалося на початку літа, це взагалі була абракадабра. Її скасували. І я хочу подякувати всім, хто на Волині втрутився в цю ситуацію. Тобто боротьба за якісний документ продовжується. Тому я хотів би, щоб ніхто не розслаблявся. І як тільки з’являється документ на сайті – зразу готували свої пропозиції і критику.

- Чому Микола Катеринчук пропонував політикам голодувати, щоб боротися за свободу слова, а сам так і не почав цього робити? Можете щось додати?

- Мене здивувала, до речі, позиція і БЮТ, і Гриценка, і Тягнибока, і інших, до кого звертався. Вони вважають, що цього не потрібно робити, що якісь суди є. Я ж не остання людина, яка розуміє, що таке українська судова система.

Поки що підтверджується те, що я говорив: що ніякі суди не приймуть рішення на користь цих каналів. Тому що там є політичне замовлення. Єдиний спосіб з цим боротися – це привернути увагу суспільства.

От в Чехії закривали канал – півкраїни було в центрі міста і відстояли цей канал. Тому що він був опозиційний. Він давав правдиві новини. Він не давав можливості владі розслаблятися і нахабніти.

- Ви кажете, що ви – за ліберальні реформи. Ви працювали в податковій системі на керівній посаді. Ви запровадили там ліберальні підходи чи ні?

- Так, я працював 5 місяців. Перше, що ми зробили, – це я заборонив проводити «маски-шоу». Пам’ятаєте, як тоді було? Усі бухгалтери, усі підприємці сиділи й чекали, коли до них забіжать в масках, з автоматами, покладуть на стіл, на підлогу, почнуть щось шукати. Й обов’язково знайдуть. Якщо там нема, то принесуть із собою і будуть наповнювати бюджет.

Друге, що ми зробили… Ви, напевно, не знаєте, що податкова міліція встановлювала плани: кількість кримінальних справ на підприємців у кожній області. Це все я теж відмінив. Більше того, завдання податкової міліції було таке. У нас є приблизно 5% підприємтсв, які дають 90% дохідної частини бюджету. Навіщо нам 60 тисяч працівників ДПА, які обслуговують начебто нашу податкову систему в адмініструванні податків? Треба тільки з цими великими платниками податків працювати, і в нас дохідна частина бюджету буде збільшена у два рази.

Така податкова служба не потрібна. Я запропонував італійську систему департаменту зовнішніх розслідувань. Я достатньо тісно працював з італійськими податковими підрозділами, і в них є дуже унікальний досвід. Тому що в основному Італія з чим боролася? З економічною мафією, яка супроводжувала кримінальну мафію. І в них були достатньо великі успіхи.

Ми запозичили той досвід і підхід, які вони використовували. І нам не потрібні збройні сили. Нам потрібне просто зовнішнє стеження за великими платниками податків. І вони повинні знати: за ними стежать постійно, але дистанційно, не заходячи до них у кабінет і не втручаючись у господарську діяльність.

Тому що насправді звітність, яку отримує сьогодні податкова, достатня для того, щоб за п’ять хвилин сказати, який рівень податкового навантаження підприємства, наскільки вони наповнюють бюджет. Тобто вся інформація сьогодні існує. Навіщо така кількість людей з автоматами? Тим паче, що в нас кримінальна відповідальність настає тільки після другого разу, коли ти порушиш податкове законодавство. Спочатку – штраф достатньо серйозний, а потім вже можуть тебе садити.

- В Україні можливий другий майдан?

- Аналогу вже такого зовсім не буде. Якщо люди вийдуть на Майдан, то вони доведуть цю справу до кінця. Я не хотів би говорити про історичні якісь аналогії, але демократія тільки та цінується, яка захищається людьми, як і свобода слова…

І коли ця демократія вистраждана, коли вона в боротьбі загартувалася, і були люди, які поклали за це життя, тільки тоді суспільство стає чутливим до того, що відбувається з тим, що було завойовано.

А так в нас був такий… маскарад. Більшість людей не знають, що було навколо цього маскараду, а я можу сказати, що там багато речей було, які були «на грані».

- Чи буде в Україні збережена конкурентна демократія?

- Я думаю, що згортання демократії уже йде повним ходом. Конкуренція – це різні погляди, різні підходи, люди про них знають і обирають, який підхід їм ближчий. А зараз пропонується тільки один підхід – владний. Або влада, або ніхто – от і все. Тому я думаю, що ці вибори будуть одним із цвяхів на «кришці» демократії.

- Чи потрібна, на вашу думку, в Україні двомовність?

- Двомовність в Україні існує, і це реалія. Єдина державна мова має бути українська – і крапка в цьому питанні. Дискусію закінчено. Я думаю, що це еволюційний процес: більше українських шкіл, більше українських програм – і з часом, я думаю, більше людей будуть розмовляти українською.

- Чи не здається вам, що починається глобальне приниження жінок. Пенсійний вік, декретна відпустка без стажу… З чим це пов’язано? Можливо, це підсвідома образа Віктора Федоровича на Юлію Тимошенко?

- Підняти пенсійний вік – це ще не пенсійна реформа. Це, можливо, жест в напрямку «ми щось робимо» для МВФ. Тому що МВФ фактично сьогодні спонсорує цей уряд. За що критикували Тимошенко, а зараз самі цим користуються…

Я думаю, що дискримінація в цьому питанні існує. Насправді у нас є Конституція, яка говорить, що всі люди рівні і за соціальним положенням, і за гендерним принципом. І тут не може бути винятків. Тут можна говорити про те, що в нас пенсійний вік має бути однаковий для всіх. Але я не казав би, що тут зараз треба щось змінювати, тому що в нас достатньо серйозна ситуація з народжуваністю.

- Чи дивитеся ви телепередачі такі, як на «1+1» про депутатів, які живуть тиждень в українській родині. Чи взяли б ви участь у такому проекті?

- Мені пропонували взяти участь у такому проекті. Я відмовився, тому що це іграшки не для політиків.

- Без чого сьогодні з матеріальних речей ви не змогли б обійтися?

- Думаю, що без одягу.

- Микола Томенко підтримує на посаду мера Луцька Шибу, а ви підтримуєте Голєву. Адже ви з Томенком друзі. Чому не домовитеся?
- Я щось не чув, щоб Томенко когось підтримував. Ми з ним не друзі, а, скажемо так, товариші. Микола Томенко іноді мене критикує, іноді я його критикую. Погано, що він це робить в засобах масової інформації. Я так не роблю.
- Якщо кандидат від вашої партії стане мером, і через деякий час громада міста буде не задоволена його роботою, які будуть важелі впливу від вас як голови партії на цю людину?
- Тоді кожен кандидат, який балотується від Європейської партії, ще до наступних виборів пише заяву про відставку, складає із себе повноваження мера або депутата.

- Переконайте мене, що депутати Верховної Ради, які зараз в опозиції, ніколи не отримували гроші за «правильні» голосування.
- Як я можу переконати? Я можу тільки за себе сказати, що мені навіть ніхто не пропонував, тому що знають мою позицію, що я не продаю свою політичні принципи.

- Як у вас сьогодні склалися стосунки з Віктором Ющенком?

- Останній раз ми з ним спілкувалися в 2009 році. З того часу ми з ним не бачилися і не спілкувалися.

- Скільки вартує місце депутата у міську раду від вашої партії?

- Не продаються. І взагалі… Якщо ти хочеш бути кандидатом від Європейської партії, ти маєш в партії пропрацювати не менше року.

По-друге, передвиборча кампанія – це затратно для партії, і в нас немає такого ресурсу, щоб ми могли кожному кандилату дати в руки гроші, друкувати листівки чи оплатити розміщення його інформації в ЗМІ. Тому всі, хто балотується, роблять це за свій рахунок.

- Чи знаєте ви ім’я прибиральниці у вашому київському офісі і дату її народження?

- Дату народження не знаю, а звуть її Анна Олексіївна.

- Пане Миколо, як ви ставитеся до луцького міського голови?

- Як я можу до нього ставитися? Головне – не як я до нього ставлюся, а як ставиться до нього громада. Якщо людина була мером, зараз йому треба відзвітувати, мовляв, я за 5 років обіцяв зробити так, а зробив так, пояснити, чому не зробив 90% своїх обіцянок, якщо так є, сказати, за рахунок чого збирається далі розвивати місто.

Я взагалі вважаю, що чим більше змінюється політична еліта, чим більше приходить людей з новими підходами, тим краще. Люди, які отримують владу із рук виборців, відрізняються від чиновників, тому що їм завжди треба тримати руку на пульсі і доводити, що в тобі не помилилися.

- У нас в області на більшості керівних посад люди старшого віку – передпенсійного, пенсійного. А обгрунтування дуже просте: ці люди мають величезний досвід. Як би ви це прокоментували?
- Цей досвід уже нікому не потрібен. Це просто іде боротьба старої політичної еліти з новою. Чим швидше молоді люди прийдуть до влади в області, тим більш впевнено кожен буде дивитися в майбутнє.

Але будь-який вік має свої плюси і мінуси. Чим молоді люди сьогодні відрізняються від тих, кому близько 60? Вони більш вимогливі до себе і в сучасних умовах вони чіткіше розуміють свої пріоритети. А старшому треба і поспати, і полікуватися, а всі інші питання для нього другорядні.

Хоч добре було б, якби ці люди притягували до себе молодих, щоб була така рада старійшин, наприкдал, яка б давали поради для мера чи міської ради. Бо справді, досвід, який вони мають, є неоціненний.

- Чи не здається вам, що наша українська влада копіює дії російської?

- Поки що не копіює, але буде це робити обов’язково. Справа в тому, що нашій українській владі, насправді дуже важко проводити те, що є в Росії. Тому що там є економічний потенціал, є нафта, є природні ресурси, які дозволяють їм мати достатньо серйозний бюджет. Нашим запропонувати це суспільству нема звідки. Тому шлях тільки один – реформи. Реформи в авторитарному режимі, коли суспільство, громадська активність виключені, а всі рішення приймаються в одному кабінеті і в одному кабінеті звітуються, це просто не працює.

Подивимося, чим зараз закінчиться податкова реформа. Я думаю, що вона буде мати більш негативу, ніж позитиву для суспільства. А далі вже президент має сам визначитися щодо якості цих реформ. Єдине, що не хочеться, щоб в нас для кожного президента через рік робили «теплу ванну»: щоб йому говорили, що народ вас любить, що все добре в країні, все розвивається, що ми інвестиційно найпривабливіші, що економіка і ВВП зростають, що рівень безробіття скорочується, що в нас скоро буде комунізм, а вам треба залишатися ще на другий термін і взагалі наділити вас такими повноваженнями, які б дозволяли вам зірку знімати з неба.

Це все абсолютно не працює і не може працювати в сучасних реаліях. Криза є, уряд абсолютно не здатний долати кризові явища, тому що він обслуговує тільки олігархічну систему економіки. Іншої економіки вони просто не бачать. Якщо ми йдемо в бік Російської Федерації, це означає, що в нас інвестицій взагалі не буде.

Не так давно я був у Держдумі Росії. Там була інвестиційна конференція з питань оподаткування. Учасники з Лондона, Нью-Йорка говорили про те, що вони Росію розглядають під великим питанням. Про Україну ж взагалі нічого не говорять. І кажуть нам, що для вас найгірша ситуація, коли питання про інвестиції вирішуються не в Україні, а в Москві.

У російських політиків більш споживацький підхід до України. Вони йдуть як спекулянти: купити там декілька заводів, потім перепродати – і ні робочих місць, ні соціальних зобов’язань. І головне, що радянський капітал, який іде сюди, він абсолютно є не доцільним, тобто це все дуже далеке від сучасної економіки. Тому коли Росія бореться за ринки збуту в Європі, а ми стоїмо у «хвості» Росії і через неї намагаємося все це отримати – це просто неправильно. У нас є можливість напряму працювати з ЄС, зі США, з тим же Китаєм, з Бразилією і отримати свою модель співпраці, яка буде розвивати сучасне українське виробництво.