Солістка «Крихітки» розповіла про Луцьк, челябінські метеорити і місцеві гурти. З ВІДЕОЧАТУ «ВН».

Ведучий: Вітаємо всіх читачів «Волинських новин» на нашому відеочаті. У нас в гостях представниця київського гурту «Крихітка» Саша Кольцова. Ще вона себе в інтернеті називає «Каша Сальцова», так? Є таке?

Каша-Саша: Саме так і є. Я вже звикла за сім років, що мене так називають. Каша-Саша.

Ведучий: В мережі дуже різноманітні є характеристики вашої музики. Як ви самі її охарактеризуєте?

Каша-Саша: Я думаю, що розповідати про жанри - це завжди дуже вузько і завжди якось по-радянському. «Ви граєте джаз, а ви – хеві-метал», тож я, на разі, вважаю себе просто автором пісень і текстів, стиль, музичне оформлення і все решта залежить від аранжувальників і команди, з якою я працюю. Сьогодні в Луцьку ми з електроконцетром тому ті слухачі, які знають нас винятково за нашим поп-рок минулим, або, навіть колись, поп-фольк минулим мене як артиста, вони, мабуть, не чекають від нас саме такого звучання, тож я думаю, немає сенсу говорити про стиль, тому що стиль – це надто обмежено. Є сенс говорити про те, як ми раді завітати знову до Луцька.

Ведучий: А коли ви востаннє були у Луцьку?

Каша-Саша: Здається, востаннє ми були в Луцьку в 2011 році в турі «Рецепт». Ми виступали у Просвіті.

Ведучий: А є у вас якесь улюблене місце в нашому місті Луцьку?

Каша-Саша: У Луцьку я, здається, п’ятий раз. У різні пори року завжди приїздимо, тож місто дуже сильно змінюється залежно від сезону. Мені подобається гуляти в парку,звичайно. Але минулого разу здалось, що там було трохи брудно, стояли якісь кіоски, було багато якогось сміття. Мені здавалась, що для літньої пори занадто захаращено все. Ну, фірмовим знаком Луцька є ваш замок. От мені сьогодні нагадали про будиночок архітектора якісь місцеві артефакти, де можна просто прогулятися, які знають місцеві.

Ведучий: Обов’язково потрібно піти туди, у вас лишаться враження просто неймовірні. Давайте перейдемо безпосередньо до поезії. Ви є автором текстів пісень гурту. Скажіть, а Ви пам’ятаєте, коли написали свій перший вірш, можливо це було в далекому-далекому дитинстві?

Каша-Саша: Дитинство - це завжди так недалеко, мені так здається. Буквально ось. Особливо, коли ти граєш в групі, яка називається «Крихітка». Десь в років п’ять. В моїх батьків не було тоді відеокамери, батьки вели зошит, куди записували все, що кажуть їх діти і, здається, це було щось про цирк.

Ведучий: А зараз ви не пригадаєте його, звичайно?

Каша-Саша: Ні, я пригадую. Я пам’ятаю, що там була рима «лошадок- дєсяток», якось так. «Сколько для цирка нужно лошадок», - я з російськомовної родини, тому російськомовний вірш був. Щось там «или может десяток»…а, пам’ятаю –«Лошадки скакали, ножки все переламали». Мама, привіт, якщо ти мене дивишся.

Ведучий: Ким Ви мріяли бути в дитинстві, хлопчики, наприклад, хотіли бути космонавтами…?

Каша-Саша: А я - солдатом.

Ведучий: Чому, чи просто так?

Каша-Саша: Мені здавалось, що це романтично - підкорюватись якійсь вищій меті і бути «гарматним м’ясом» заради великої ідеї. В мене було піонерське дитинство, тому мені здавалось, що я буду достойною високих ідеалів, яких нас вчили в школі. Наразі, це - музика.

Ведучий: Згодом це змінилося, так? Тепер Ви можете себе назвати «солдатом музики».

Каша-Саша: Якщо проводити такі паралелі, то я просто присвячую цьому багато часу, а ми завжди є рабами того, де наша увага. Я постійно намагаюсь бути рабом музики.

Ведучий: Користувач Мирослав Ватащук запитує: «Шекспір відомий, як драматург, але його перу належать неймовірні сонети про кохання. З ким його можна порівняти в українській літературі?»

Каша-Саша: Шекспіра? Я не літературознавець, але мені здається, що в плані стилістичному Шекспір мало на кого скидається, я думаю, що можна провести паралелі між багатьма українськими поетами. Я більше знаю поетів сучасних, в мене була антологія української сучасної літератури тритомна. Я мало кого можу зараз процитувати, звичайно, але мені здається, що за ритмікою, за стилем і за художніми прийомами поруч з Шекспіром, з точки зору розбору текстів, навряд чи можна когось поставити, бо це інша літературна традиція. Ви що, серйозно хочете про це поговорити зі мною?

Ведучий: «Як Ви ставитесь до формату «Квартирник?», - запитує користувач Тор.

Каша-Саша: Я тебе вітаю, друже! Та нормально, якщо нормальний гонорар.

Ведучий: Чи є у Вас фестиваль вашої мрії, де Ви хотіли б виступити, не важливо чи він проводиться, чи буде проводитись, чи він колись був вже і канув в історію?

Каша-Саша: Знаєте, як каже Наталі Портман, мріяти - пукати головою. Серйозно, це не моя цитата. Тож я думаю, не треба мріяти. «Даха Браха» виступає цього року на одному з найпрестижніших європейських фестивалів. Не треба мріяти, треба просто багато працювати і їхати на фестивалі твоєї мрії.

Ведучий: «Рецепт» вийшов у 2009 році, коли наступного чекати альбому?

Каша-Саша: Ну, так як з останніх подій і за останні 2 роки у нас тричі помінявся склад, після випуску альбому «Рецепт» у нас останній концерт у нормальному складі «Крихітки» був більше року тому, тож за цей рік до нас приєднались новий басист, старий басист пішов. Потім він зараз більше займається роботою, він сказав, що більше музикою в Україні не дуже хоче займатись на професійному рівні. Потім мій давній співавтор і друг, і невід’ємна частина «Крихітки» Коля Матковський переїхав жити в Німеччину, то я протягом року була трохи у підвішеному стані і як автор, і співавтор, тому що втратила підтримку гурту, з яким звикла, імпровізуючи, писати музику, зокрема. І зараз я пишу пісні самостійно. Зараз у нас нові музиканти, яких можна назвати не сесійними, але я не знаю наскільки тісно їхні плани пов’язані з Крихіткою чи ні, тому що залежно від нашого успіху залишаться вони з ними чи ні , але я зараз можу сказати, що зараз готові з мого боку чотири нові пісні, а як буде зі звуком, хто буде займатись і коли вийде повноцінна платівка - ще казати зарано.

Ведучий: Про концерти. Які у вас були курйози на концертах , під час виступів. Було щось таке?

Каша-Саша: Постійно є, чесно кажучи , я завжди намагаюся спеціально для журналістів, які запитують достатньо часто, нотувати щось таке, щоб не розповідати, що обірвалась струна і це було весело, або там барабанщик пожартував. Ну, найяскравіші моменти дуже яскраво переживаються під час того, як вони відбуваються і забуваються зовсім за кілька місяців. Тому нам, справді, потрібно почати їх нотувати. Багато, що трапляється, ви ж розумієте – гастрольне життя, 6 придурків в автобусі, звичайно, що ми дуркуємо нормально. Ну, я можу пригадати зараз лише, як ми вирізали минулого року, до речі, їдучи з Рівне в Луцьк чи навпаки, і ми вирізали декорації - зірки кордонні і ми прикрашали залу ними і ми не встигли їх доробити і прямо в тур-автобусі включили якийсь шансон, щоб було смішніше, ми телефонували в ефір, вимагали ставити в ефір свої пісні і обкручували фольгою зірки. Це дуже весело, справді. Мені інколи здається, що люди хочуть грати в рок-групі, щоб жити гастрольним життям.

Ведучий: До речі, до слова про радіо. Ми нещодавно робили опитування на «ВН» про те, як люди ставляться до музики, яка грає в маршрутках. Маршрутки – вони однакові скрізь, по всій Україні . Яке ваше ставлення до цієї музики, щоб ви змінили там?

Каша-Саша: Я в навушниках їжджу і все. Я нічого не роблю, бо я не можу вплинути глобально, хіба що написати ще одну колонку про те, варто вже створювати україномовний шансон, якщо вас так вже тягне на умовно-вульгарно-душевну музику. Мені здається, що з умовно-вульгарно-душевною музикою не має бути проблем. Є безліч авторів, готових написати щось застольне. Тож мені здається, що в шансону закінчиться майбутнє, як тільки помре покоління, яке романтизувало тюремні історії.

Ведучий: То це, певно, ще років 20-30.

Каша-Саша: Ну, почекаємо.

Ведучий: Користувач Мирослав Ватащук запитує:» Чому так часто змінюється склад гурту?»

Каша-Саша: Ви пограйте в Україні, спробуйте купити квартиру, взагалі, стукніться об цю реальність головою і ви зразу зрозумієте, що люди, які займаються музикою в Україні, я не маю на увазі комерційні колективи, які ковбасять на святах винятково і займаються тим, що вони хочуть займатись. Чому у них так швидко втрачається ентузіазм? Бо він швидко закінчується.

Ведучий: Чи ви товаришуєте з кимось з Українських музичних гуртів? Чи є у Вас такі музичні друзі чи друзі в житті?

Каша-Саша: Мої найближчі друзі не є музикантами, але я приятелюю з багатьма і дуже рада стрічати багато кого на музичних подіях. І доволі регулярно підтримую стосунки з усіма українськими музикантами , яких ви можете бачити, я не кажу там про топ-зірок, який ви бачите в топ-ефірах, серед них в мене мало близьких знайомих, але ми так чи інакше знайомі і з «Океанами», «Бумбоксом» і «Флайзою», з «Тартаком». Я хотіла побачити на концерті Сашка, але вони в турі зараз. Шкода, що не побачимося з такою хорошою луцькою командою. Мені сказали, що в Луцьку взагалі такий хороший рок-рух, у вас є рок-школа і створюється багато гуртів, як «Фіолет» і «Ріплей» і ще пару колективів, тож дуже приємно, що Луцьк починає нарощувати своє музичне обличчя і показувати його на українській сцені.

Ведучий: «Скажіть, будь ласка», - користувач Анастасія Передрій запитує, - «що можна очікувати від вашого виступу в Луцьку»?

Каша-Саша: Та нічого не очікувати від виступу, ви ж знаєте, на що йдете. Половина приходить до мене, як на блогера. В нас було лише два нові сингли, які ми не промотували на телебаченні, тільки в інтернеті, а решта – ну ви знаєте про що йде мова, коли йдеться про «Крихітку».

Ведучий: Користувач Мирослав Ватащук запитує: «Є відома пісня «Крихітки Цахес» «Ти на першому місці» , що насправді для Крихітки на першому місці?»

Каша-Саша: Я вже думала, що ніхто не спитає. На першому місці… як для музиканта – музика і процеси репетицій, записів, процес єднання з публікою і написання текстів. Це творчий процес на першому місці. Як для людини, не знаю. Життя – це подорож років на 70.

Ведучий: Користувач Реваді запитує: «В Україні багато молодих і талановитих гуртів, але вони чомусь не можуть пробитись на велику сцену, як ви, їх майже ніхто не знає. Вони трохи пограють і розпадаються. Який ваш рецепт»?

Каша-Саша: Ковбасьте давайте! Бо сидять ліниві, написали одну пісню і думають: «Ну все, ми завтра відомими і нас всі визнають».

Ведучий: Користувач Бедрик цікавиться: «Чи знаєте ви про молодий гурт із Луцька «Фіолет»? Що про них скажете?»

Каша-Саша: Та знаємо-знаємо. В них такий менеджер активний, всіх задовбує «Фіолетом». Ну що, нормальні пісні, мелодійні. В плані продакшну, є куди працювати всім молоди гуртам. Хлопчик симпатичний там, здається. Нормальні хлопчики, нормальний поп-гурт. Ковбасьте! Бажаю вам наснаги, луцький поп-гурт!

Ведучий: Де ви виступали в Україні географічно найвіддаленіше?

Каша-Саша: От я з лінійкою їжджу, да? І рахую, де я найвіддаленіше виступаю. Я не знаю, де у нас в Україні «дупа світу», мені всюди приємно грати, де є сцена, тому, я думаю, що це не має значення, якщо десь є публіка, то ми й туди доїдемо і зіграємо, навіть в шахті якій-небудь, залюбки.

Ведучий: Розкажіть, будь ласка, про те, яку публіку ви найбільше любите? Можливо, є міста, куди ви приїжджаєте не вперше?

Каша-Саша: То є місця, де ми 5-6-7 разів виступали: Донецьк, Львів. Я люблю обізнану публіку, я не люблю людей, які приходять на концерт з упередженням, нічого не знаючи про гурт - це не наша публіка. «Ми так зайдем, щоб просто подивитись, що це». Вони же з таким обличчям приходять і з таким йдуть, бо вони, насправді, ходять самі на себе. Не знаю, мені подобається публіка, яка добре в курсі про що ми, – своя публіка. Ми розбалувані в цьому плані артисти.

Ведучий: Чим ви заробляєте на життя, адже музикою в Україні важко це зробити?

Каша-Саша: Не музикою.

Ведучий: А хто Ви за фахом?

Каша-Саша: За фахом я викладач мови та літератури – французька, англійська. Останні зароблені мною гроші були за редактуру телевізійного проекту. Я «ковбасила» в школі. Діти, якщо ви мене дивитесь, пам’ятайте таблички з часами, вчіть їх.

Ведучий: Чи виступаєте ви на корпоративах? Якщо так, то як часто, якщо ні, то чому?

Каша-Саша: Частіше, частіше хочемо виступати на корпоративах. Ось наш менеджер, телефонуйте, ми дуже любимо виступати на корпоративах…за гроші.

Ведучий: Розкажіть, будь ласка, про процес створення музики в колективі. Тобто ви написали вірш..

Каша-Саша: Та все, вже закінчився процес написання музики в колективі! Мого колективу вже нема, з «Крихітки Цахес» я залишилась «остання з Могікан». З «Крихітки» лишилась ми і Саша Зленко наш барабанщик. Зленко зараз в Києві, тому що він не їздить з нами в електропрограмі. Зленко, я тобі казала «береш якусь машинку, робиш лупи і поїхали разом». Він тепер все, не влізає в машину п’ятим і лишається вдома, хоча я дуже скучаю за ним на сцені. Нещодавно нам телефонували промоутери, які казали, ми вас дуже хочемо запросити, але ви можете гарантувати, що ваш барабанщик роздягнеться на сцені. Тож, коли я зараз вчусь писати пісні сама, просто приношу в гурт готову «рибу». Зараз ми, мабуть, підемо шляхом: аранжування спочатку «риби», а потім вже репетиція з живими музикантами. Тож зараз я просто вчусь писати пісні цілком автономно, а в колективі ви імпровізуєте, знаходите якісь точки дотику, хтось приносить гарний шматочок. Це такий експеримент.

Ведучий: Ви чули про метеорити в Челябінську? Як вважаєте, це прибульці?

Каша-Саша: Я сьогодні зранку почула про це. Мені сказали хлопці про це, я спала в готелі. Я сказала: «А, метеорит!» Прибульці? – Ні, але я заздрю Челябінську, бо тепер це привід туди поїхати подивитись на дірку. Якщо вони розумні, вони зроблять з цього туристичний патрум, який буде в це, не дуже привабливе на перший погляд місто, долучати туристичні потоки.

Ведучий: Користувач Бедрик запитує: «Крихітко», чому у вас така класна музика, а граєте ви так мало і рідко. Що не так: країна, шоубізнес, люди?»

Каша-Саша: У мене склад зараз змінюється, поки нового музиканта на кастингу відбереш, поки він вивчить новий репертуар, поки ви зіграєтесь. Це ж треба пісні писати, поки навчиш. Я не скажу, що так рідко. Зараз багато колективів розвалюється, а ми ще поки тримаємося на плаву, живем, живем. У нас є такий екологічний жарт, що у нас такий період розпаду, як у поліетилену – 100 років. Чесно кажучи, я хочу робити хороші шоу, для цього мені потрібно декорація за 2 тисячі доларів, це я вам по мінімуму кажу зараз. Наша зараз коштує менше, але ми її до Луцька не довезли через транспорт та дороги і тому що невеличкий клуб – там немає місця для цього. Я хочу робити хороший відео-діджеїнг , потрібно багато музикантів на сцені, а це все кошти, які поки в Україні економічно не випадають з корпоративів. Я корпоративи розглядаю, як спосіб заробітку, але це ж не має бути основним задоволенням в житті. Отож, будуть нові пісні, я буду більш охоче виступати. Чекайте, мабуть, від нас активності наприкінці 2013 року, зараз ми поки покатаємось з електро і поексперементуємо поки в цьому складі, в якому ми зараз є.

Ведучий: Користувач Андрік цікавиться: «Кожен перспективний гурт намагається приїхати до Києва і там продовжувати працювати. Чи можливо стати успішними виконавцями з малого міста в Україні?»

Каша-Саша: Ну, подивіться на івано-францівців, гурт «Перкалаба». Це приклад того, як локальний гурт має локальну славу, локальну аудиторію. «Ot Vinta» – чудовий приклад того, як Рівненщина вся «тащиться», Хмельниччина – «Моторолла». Краще бути першим у селі, ніж другим у місті з одного боку, з іншого боку – вам необхідно мати хорошу репутацію в столиці, якщо ви – Сенсей, або якщо там Сергій Бабкін, ви все одно не повинні, плануючи ваш гастрольний графік, оминати Київ, тому що багато медіа знаходяться, потужностей фінансових потоків, звичайно ж в столиці. Тож ви можете лишатись хорошим гуртом, не виїжджаючи з економічних причин з вашого міста, але не забувайте «опилювати» київську публіку.

Ведучий: Користувач Міасол запитує: «Чи не хотіли би ви співати з кимось в дуеті або змінити щось у своєму музичному стилі?»

Каша-Саша: Ще щось? Міасол, прийдіть до нас на концерт, подивіться на нас. Дуетів ? А чому б і ні? Хто хоче співати зі мною в дуеті? Давайте ваші ідеї на мейл гурту.

Ведучий: Користувач Мирослав Ватащук запитує: «З інтерв’ю Саші Кольцової : «Після останніх альбомів я відкрила для себе Міхалка, як поета. Він захоплює мене також захоплює мене своєю іронією і сарказмом, мені подобається те, як він почав виглядати і трансформувався в такого мега-мачо». А кортить?»

Каша-Саша: Та ви самі того Михалка бачили? Як на таке можна не спокуситися?

Ведучий: Користувач Ігорко каже: «Каша, ми раді вітати вас знову у Луцьку. Дочекалися! Ми покажемо вам свою шалену Луцьку публіку. І бажаємо вам творити і витворяти. Ми вас любимо»! Ось такий позитивних хлопчина нам написав і далі ж він запитує: «Як вам новий альбом Земфіри?»

Каша-Саша: Я не буду його слухати доки не закінчу свій. Я думаю, що він хороший, як і більшість. Я коли чую голос Земфіри, я відразу згадую і перший альбом і відповідно всі події свого життя, що відбувалось на фоні його прослуховування, і це ж окреме задоволення, коли ти згадуєш все, що пов’язане з музикою того часу. Багато хто ходить на нас, щоб почути «В мене є мен», згадати свої 16, обійнятись і поплакати, розумієте? Тож для мене теж така ностальгійна музика. Вона ж хороший музикант, я б залюбки послухала її пізніше.

Ведучий: Користувач Бедрик запитує: «А новий альбом Vivienne Mort як Вам?»

Каша-Саша: Не чула поки що, я чула про цей колектив, не погані про нього ходять чутки, але я ще не чула.

Ведучий: Користувач Міасол запитує: «Яке місто ви виділите як НАЙ?»

Каша-Саша: Я в Луцьку, тому сьогодні Луцьк – най!

Ведучий: Користувач Тор запитує: «Де ви себе бачите через 10 років?»

Каша-Саша: Через десять років я бачу себе в декреті.