У чат-конференції інтернет-видання "Волинські новини" бере участь народний артист України Валерій Маренич.
seal: Пане, Валерій. Відомо, що в свій час держава (мається на увазі колишній СРСР) чинила усілякі перепони Вашій творчості. Цікаво, а чи сприяє Вам держава Україна? І яким саме чином?
Дуже просто: за 18 літ – лише один сольний концерт у Луцьку. Хоча виступав і в Польщі, Молдові та на сусідній Рівненщині. Раніше було навпаки: концерти таки були. Зараз – нуль. Або ще пускають дезінформацію, приміром, Валерій Маренич помер в Канаді. А на Волинь їдуть усілякі.
Олександр Пирожик: Готуючи свій сольний концерт, що відбувся 17 грудня, Ви засвідчили, що маєте в репертуарі пісні п’ятьма мовами (українською, білоруською, польською, словацькою, молдовською). А чому не шістьма? Невже у Вас немає нічого путнього російською? Чи Ви, як справжній націоналіст, принципово не співаєте мовою Російської імперії?
Ще й англійською, польською, білоруською є. Є море білоруських колег-музикантів. І російською мовою є, приміром, на слова Сергія Єсеніна. Але текст пісні колись вважався «развратним». Іноді всі пісні просто не вкладаються у концерт тривалістю 4-5 годин.
Мандрівник: Валерію Петровичу! А який, на вашу думку, нинішній рівень української естради?
Барахло в більшості. Тобто ніякий рівень. Стидоття.  Безтекстовщина і деградація. Глобалізація - це дебілізація нашої молоді. Поголовний плагіат. Але вони усі «зірки». Їх у Печихвости пускати не можна! На весіллі і то краще грають.
seal: Пане Валерію! Цікаво, а на яких ще музичних інструментах, крім всім відомих гітари та губної гармоніки, Ви граєте?
Розкрию таку маленьку таємницю: в Аргентині є такий інструмент «най». Ось я теж на ньому граю. Це ніби вертикальні флейти. Я можу одночасно грати на гітарі, на наї і співати. Такий я один в Україні.
Tan4ik: Ваше ставлення до Росії?
Дуже плюсове: маса друзів, колег, приміром, Юрій Антонов. Перерахувати усіх колег важко. Швидше своїх італійських друзів перерахую.
P-shyk: Чи важко вам було відіграти нещодавній сольний концерт?
Не важко. Я скажу, що я герой України. Ще поки, правда, не затверджений. Так як в нас роздають героїв України за гроші і без грошей… Я стадіонний співак – я не боюся 40 тисяч глядачів, 50… Хоча, як мене вчив мій вчитель Козловський Іван Семенович, ніколи не варто виступати там, де ти живеш. Тому що не зрозуміють, спаплюжать, недооцінять… Мене бояться дуже багато «зірок»… «Його небезпечне тріо не варто пускати в Москву, бо задавлять авторитетом», – так казали. Саша Сєров ще казав, що після мене важко виходити на сцену.
gpu: А чи їздите на Вашому легендарному Трабані чи вже списали його на металобрухт?
Ні. Я зацикленний на «трабанті». Я зацикленний ще й на ГДРівський марках. Таких людей чимало на Волині. Тим паче, що сьогодні машини коштують дуже дорого. А німецькі машини можна і відреставрувати. Якби за ці концерти платили нормальні кошти, то можна було б купити Антоніні однокімнатну квартиру, а собі купив би «Пежо».
Олександр Пирожик: Наскільки на сьогодні реально, щоб тріо Маренич знову вийшло на сцену разом? Що для цього треба зробити?
Ха! Якби житлове питання було вирішено, як планувалося раніше, то тріо, може, й не розпалося б. А другий варіант: реалізація кожної персони із нас в системі за фахом. А я мушу себе встигнути реалізувати у сольній кар’єрі. А великий колектив у чомусь обмежує і здається дещо неповоротким.
(Під час цієї відповіді Валерій Маренич співав пісню італійською у джазовій обробці. І зауважив: дехто думає, що його репертуар – це щось на кшталт «Несе Галя воду…», –редакція).
Марія Юрчук: Доброго дня пане Валерію! Висловлюю Вам свою велику шану та вдячність за віддане служіння українській пісні. Відвідала нещодавно Ваш творчий вечір і була просто шокована хамським і невіглаським вчинком одного з "великих" поетів Василя Простапчука. Його розповідь про Маренича, який написав музику на його вірші за пляшку і подарунок тієї ж пляшки на сцені ще довго обговорювався після концерту. Чи гідні такі люди взагалі виходити на сцену і тим більше поруч з такими метрами як Ви???Дякую за відповідь
Я би того не робив. Оратор – це велика справа. Це дано або не дано. Якийсь класик сказав: «Не відкривай рота, щоб не була видна твоя дурість». Війна із моїми недругами і недолуга пропаганда моєї персони йде уже 18 років. Хоча я виступаю проти цигарок і алкоголю. Це як сухий закон у Фінляндії. Факти перекручують. Ті, хто близько мене, знають, що і пива не вживаю уже не рік і не два. То все антипропаганда.
Петрівна: На одному з чатів у "ВН" Володимир Брндар на прохання читача скинув і залишив у редакції свою краватку. А Вам не шкода подарувати свого капелюха?
Кому? На холеру він комусь?
Dido_Taras: За якого президента будете голосувати?
Ха-ха. Секрет фірми. Якщо роздають гроші, а мене не беруть у «виборчі» артисти… «Нєма пеньонзе – нєма кохання».
Volynianyn: Чого ви не виїхали за кордон? Адже вас там пам’ятають і люблять. І грошей там більше…
Скажу, це питання багато літ крутиться. Це питання задають чимало людей. Я відповідаю: що я там забув? Гроші? Папірці для тверезомислячої людини, як я, непотрібні. Моє завдання бути тут, і цим я цікавий. Тим паче, що триває «війна за світлі голови», коли молодь зманюють на Захід. Мені подобається жити у Луцьку, і тут багато моїх друзів.
seal: Цікаво було б дізнатися Ваше ставлення до присвоєння звання Герою України ще одному відомому нашому земляку Василю Зінкевичу?
Ну… Хтось мені казав, що це звання мені йшло, але пролетіло мимо. Не знаю, чи не реально чи надумано.
Петрівна: Я би була просто щаслива мати Вашого капелюха як пам"ятку. Бо я Ваша велика шанувальниця. Наприклад, особисті речі Майкла Джексона тепер коштують мільйони долярів :-)
Ха-ха! А хто мені дасть гроші, щоб я купив новий трабант?! ;) Бартер! Так і всі капелюхи можна роздати! Майкл Джексон – співак?! Це клоунада! А голі на сцені? Якби мені колись про таке розповіли, я б не повірив! А тепер…
Vlad2009: Улюбленна страва і напій
Зараз їдять все що дешевше і побільше. А так я персона скромна і без примх. Я пропагую такий принцип: їж те, що родить твоя земля! Ну, і пий те, що пили твої предки, – воду із криниці, мед і сметану…
Фін_admin: Творчість кого з волинських артистів вам подобається?
Дуже мало. В мене масштаб і панорама значно ширші, ніж Волинь. Я не зациклюся на маленькій Волині. Я свої можливості ще не зреалізував, мене чекають люди.
Петрівна: Ви прийшли на чат з гітарою та губною гармошкою. Що співати будете?
Запросто можемо заспівати. А назва пісні? Їх маса!
(Показує репертуар пісень, записаних на спинці гітари. Наприклад, там виявилася пісня на слова Дмитра Павличка «Весна» і «Пісня про маму», – редакція).
gpu: Колись Вас запросили змінатися в рекламі джипу "Волинянка". Чув, що ЛуАЗ повівся непорядно з оплатою. А чи маєте нові пропозиції зніматися в рекламі?
А це Санін знімав. Я думав, що мені подарують нову «Волинянку», а – дуля із маком! Я там двері відкривав і закривав у машині.
Vlad2009: Де можна придбати Ваш диск?
Диски можна придбати в мене. У мене їх кілька. Телефон – 72-20-43. Або комурковий – 0990250459.
Марія Юрчук: Про Ваших недругів відомо. Назвіть, будь-ласка, своїх друзів, які Вас дійсно поважають, а не займаються антипропагандою. Чи плануєте Ви далі мпівпрацювати з Простапчуком?
Справа в тому, що я сам вибираю тексти своїх пісень. Чому беру тексти волинських авторів? Тому що, крім мене, їх майже ніхто не співає. Завдяки моїй персоні вони з’явилися і в Інтернеті, і прозвучали на 4 континентах. Ось такий я пропагандист. Мене вчили так: або ти із гумна робиш цукерку, або навпаки. А щодо друзів, то в мене їх мільйони.
Володя: Доброго дня, ви щаслива людина? В чому полягає щастя на ваш погля?
У багатьох питаннях полягає щастя. Людина, яка бачить небо, сонце, власну землю, уже щаслива людина. Або різати український хліб на маленькі шматки – це теж щастя. Багато таких моментів ми не фіксуємо. Приміром, очі друга або улюблена робота. Так, я щаслива людина, хоча життя – це боротьба за щастя.
Vlad2009: Скільки коштує Ваша гітара з афтографом готовий купити прямо зараз і капелюха для Вашої шанувальниці
Гітара – це мій друг. А друзів я не продаю. А цій шанувальниці капелюх ми і так подаруємо.
Володя: На корпоративи вас запрошують? Чим займаєтесь у вільний час?
Дуже рідко. Для цього треба їхати у Київ чи Москву, адже дехто так відспівує 7 корпоративів за ніч. То велика розкіш – вільний час. Такого практично не буває. Творча людина працює завжди. Навіть коли подорожує чи прокидається о 5-й ранку.
Марія Юрчук: Коли Ви плануєте зробити ще один свій творчий вечір. Може завітаєте у "Фрески у Залески"? Там зазвичай чудова неофіційна атмосфера!
У «Залєскі» в мене уже був концерт. І Едуард Драч, котрий теж там виступав, який про мене завжди позитивно відгукується.
Мандрівник: А як би було "пєньонзе" від Юлі Тимошенко, ви б теж виступали у турі "З Україною в серці"? Чи Янукович запропонував би Вам агітувати за нього за велике "пєньонзе", то чи погодилися б? Або підписатися, вже не знаю з яких переконань, за Ющенка? Чи пішли б "на фронт" з Арсенієм Яценюком?
Ні. Виступав би тільки за Ющенка, бо я із ним вітався у театрі і розповів йому багато чого. Я за ним слідкую, навіть коли перебуваю за кордоном. Він – за нас, так виходить.
Sergij: Ви були знайомі з Володимиром Висоцьким?
Із Висоцьким – ні. Хоча він для нас був – висота. Проте в мене є і власні критерії оцінки творчості.
Мандрівник: Багато відомих артистів зізнавалися, що вірять у прикмети, а перед виступом на сцені у кожного є свій ритуал. Чи вірите Ви у прикмети? Чи є у Вас свій ритуал перед перед виходом на сцену?
Був у мене в школі. А тепер я їх ліквідував. Син каже, що це забобони. Приміром, чорні коти і таке інше. Зараз нашому народу багато лапші на вуха чіпляють…
Петрівна: Чому не взяли із собою Ваших творчих соратниць - Світлану та Антоніну? Як, до речі, вони поживають? Чим займаються?
А вони від безробіття зморилися і відпочивають. Антоніна так само сольно працює, як і моя персона. У неї свій широкий діапазон. Для неї класика – то на "ти". Для мене ближче джаз. І в народні пісні я можу додавати «нон-акорди, септ-акорди, сінкопи» і зробити цілий музичний букет. А за Світлану – це засекречена інформація.
Маркіян: А чи надто критично Ви ставитеся до сучаної музики? Погоджуюсь, що дійсно є багато "фуфла", але є й досить непогані виконавці з гарними піснями. І, до слова, "галімого" Майкла Джексона цінують і люблять мільйони прихильників у всьому світі, а от про Вашу творчість молодь мало що знає....
Якби вони побували на моєму концерті хоча б раз, вони б це запам’ятали на все своє життя. У них би змінився погляд на музику. Адже мене знають і в Україні, і за кордон. Ефір для мене на радіо і телебаченні – непробивна стіна. У Києві сидить купка самозванців, котрі прибирають хорошу музику і пропускають часто дилетантів. Тому багато людей, як і я, не вмикають телевізор.
Петрівна: Чесно подаруєте? :-) Я ж просто так не відчеплюся :-) А сфоткатися разом? А заспівати??? Я знаю і люблю Ваші "Вже сонце низенько", "Чом ти не прийшов"...
Чесно. А сфотографуємося, коли пройде грип.
Володя: Як вам Віталій Козловський(Герой України) ?
Я мало цікавлюся артистами, які з’явилися в останні роки.
Маркіян: У одному з інтерв*ю Ваша колишня дружина повідомила, що Ви, через заздрощі до таланту сина, ледь не примусили його обрати абсолютно не творчу професію. Як Ви це прокоментуєте? І взагалі, стосунки з сином підтримуєте?
Ну а як же! Стосунки із сином підтримую. А така дезінформація – це жіночі емоції. Не вірю, що хтось міг таке ляпнути всерйоз.
Інна: Коли Ви вперше взяли до рук гітару і яким було ваше дитинство?
Перші акорди гітари були від мами. То були військові пісні, італійські із російським текстом, вони в мене лишилися, це була семиструнна гітара. А потім – уже шестиструнка. До слова, мама співала у Дніпропетровській філармонії, а батько грав у духовому оркестрі на одному із заводів Кривого Рогу.
Петрівна: А якщо я прийду просто зараз - від своїх слів не відмовитеся? :-)
Ні, приходьте на другий день. По-перше, я хворий на грип. По-друге, а в чому я додому поїду?
Мандрівник: Чи є у Вас з Вашого репертуару улюблена пісня? Чи є плани написати таку пісню?
Я не можу сказати, що в мене є улюблена пісня. У кожну вкладена душа і серце поета. Слова до пісень я майже не пишу, не те що музику.
gpu: Ви маєте власний сайт в Інтернеті? Якщо так, то чи можна звідти скачати ваші пісні?
Я не знаю, чи мені як виконавцю вигідно, аби його пісні скачували з Інтернету і слухати вдома. Краще приходьте на концерти і слухайте вживу.
(В цей момент Валерій Маренич почав роздавати автографи. У спеціальні книзі для автографів Волинської асоціації колекціонерів "Паритет" на прохання Анатолія Сєркова він вирішив підписатися після першого Президента України Леоніда Кравчука. На вибір був ще Арсеній Яценюк, – "ВН").
Мандрівник: Розкажіть Ваш улюблений анекдот
Їх ціла торба у мене. А так раптово і не вибереш. Часто мені при спілкуванні кажуть: «У вас такі кусючі політичні анекдоти». Часом і на сцені проскочить якийсь анекдот.
Яцик і Франек зустрістилися.
Яцик питає: «Чому ти такий смутний?»
Франек каже: «Є все, але немає дітей».
Яцик йому під час кількаразових зустрічей радив змінити, що їсти і що пити, щоб діти були. Франк виконував його поради, а результату – нуль. Якось він і запитав: «А із жінкою спиш?» Франек каже, що ні.
«То звідки діти?».
Петрівна: А ми махньомся: я Вам свою беретку дам ;-) не замерзнете! і грипи я не боюся - у мене щеплення :-)
Всі питання потім. А зараз грип. І хоча ви його не боїтеся, я – боюся ;)
Заноза: Ви у редакцію ВН прийшли сам чи з прес-секретарем?
В мене немає прес-секретаря. Проте зі мною мій друг Олександр Пирожик. А пес лишився вдома.
Volynianyn: а для вас існують хоч якісь авторитети?
Ну, певно. Навіть не виходячи із Луцька, у мене дуже багато знавців, приміром, будівельники чи інженери. Мене вражають люди, що вміють ремонтувати чи писати тексти. У кожній професії мають бути свої професіонали. Наприклад, Володимир Шолохов, Олександр Войтюк, Іван Чернецький, і маса людей. Я ж не Папа Римський, щоб усім дати характеристику.
Заноза: А що, Пирожик в робочий час робить не на роботі? Чи це Богдан Павлович доручив Маренича супроводжувати?
Не думаю. А Пирожик сьогодні здавав кров і зробив донорський день, щоб бути зі мною. А бути його зі мною ніхто не примушував.
Мандрівник: Наближаються Різдво і Новий рік. Де і з ким будете святкувати? Чи є вже пропозиції до свят?
Маю надію, що запросять на концерт. Справжній артист працює щохвилини, а не сидить біля новорічної ялинки. Я кожної хвилини чекаю, щоб хтось мене запросив на концерт. Наше завдання – бути з людьми, а не святкувати.
Петрівна: :-( Я думала, шо то шкварчало Ваше серце, а то шкварчала Ваша папироска...... :"(
;) Багато людей хочуть із Мареничем зустрітися, але часом це буває нереально. Я й так не встигаю усього зробити, що запланував.
Volynianyn: Розкажіть, у вас на гастролях були "зелені" концерти? Згадайте найцікавіший?
Був не один і не два «зелені» концерти. Музиканти могли підняти тональність на кварту і артисти не витримували. «Зелених» концертів було багато: то туфлі приб’ємо, то колешву зашиємо в штанях. А тепер не так.
Vlad2009: Скільки коштує Ваш концерт?
По можливості, хто скільки дасть. Якщо із собою можна взяти ще когось, хто сидить без роботи, наприклад В’ячеслава Судиму – наш чоловік, – то буде гарний концерт. А Маренич набагато скромніший, ніж інші. Я із кожним можу домовитися.
Володя: Кому б ви дали в морду? Чому?
О! Таких багато є! Одна пані така мені сказала: «Протягом багатьох літ я хотіла із вами поговорити. Якби ви знали, скільки на вас всілякої дезінформації виливають!». Такі дезінформації мені просто смішні. У мене є чимало недругів, котрі вбачають хиби у моїй зовнішності чи поведінці. Але на такі маленькі «кусь-кусі» я не реагую.
Sergij: а навіщо за вашою спиною висить афіша?
Це значить, що я маю півтори тисячі афіш і готовий до «бою». А можливо, від цього буде залежати якийсь прогрес.
Заноза: А у вас певно було багато фанаток. Крутили романи направо і наліво?
(Гість задумався - "ВН"). Скажу тако: треба бах-бах – і в дамках. Багато хто каже: «От я знала Маренича!». А насправді то все лапша, спагеті. Бувають такі фантазерки!
Інна: Мені трохи шкода ниніщніх тінейджерів, у них переважно такий бідний внутрішній світ. Що Ви їм порадили б?
Я би порадив не псувати собі нерви й очі. Практично проти молоді іде інформаційна війна з екранів телевізорів і через Інтернет. А потрібне живе спілкування і мусить бути книга. Ворог дуже багатий і дуже підступний. Я знаю, що на Волині через це є села, де заборонений телевізор.
Володя: Давайте організуємо вечір Валерія Макаренича в приміщенні ВН?
Запросто. Тільки треба, щоб був не Макаренич, а Маренич. І щоб компакти також купили.
Фін_admin: Які у вас стосунки з міністром культури?
Не зрозумілі. Я весь час телефоную. То він у Зімбабве, то на Березі слонової кістки. Мене цікавлять гастролі, а він відповідає, що бракує коштів. Це що – «міністерство культури і дуризма»? Це не я так кажу, це люди так кажуть, святе із грішним змішали.
Sergij: Чому ви в приміщенні не знімаєте капелюха? І ще: кажуть, ви не вітаєтеся за руку. Чому?
Плебейська звичка – вітатися за руку. Це із класиків відомо. Раніше віталися: піднімали капелюх чи прикладали руку до серця. Раніше за руку ніхто не вітався. А капелюх – то вже звичка й імідж. На вулиці дощ чи сонце – а я в капелюсі. І в приміщенні так звик.
Інна: Ви точно знаєте такі села, де забороний телевізор? А хто його там заборонив?
Знаю точно! Але не скажу де. Віруючі люди заборонили і дуже правильно зробили.
Володя: Чого бракує Волині в культурному плані?Ваші роздуми.
Бракує стратегічно, але на хлопський розум: бракує такого консультанта по культурі Валерія Маренича. У мене чималий досвід, і я б ми міг ним поділитися із молодими. Щоб я пересіював, хто сюди преться витупати, аби не робили із нашої молоді дибілів. У цьому плані не вистачає стратегії.
Володя: Вибачте, що помилково написав ваше прізвище, тоді називайте дату, а хто прийде послухати дані пісні , купить диск. Як вам така ідея?
Ідея – супер. Чим більше таких людей, тим краще. То наші друзі, які допомагають виживати музичним оригіналам.
Володя: Вам цікаво на даному чаті?
Цікаво. Оригінально. Я тим живу – спілкуванням із людьми і музикою. У чаті я перший раз, але думаю, що не останній.
Мандрівник: А яку пісню Ви заспіваєте для журналістів "Волинських новин"?
Я подарую «ВН» пісню «Весна» на слова Дмитра Васильовича Павличка.
[cam]