Tan4ik: Привіт Кузьма!! Ти встиг привітати свою доньку і дружину з сьогоднішнім святом? Як саме? Що подарував?
Ти знаєш, я належу до таких людей, котрі не прив’язуються до конкретних дат.8 березня nо для нас трохи комуністичне свято. І Клара Цеткін не належить до тих людей, послідовником яких я міг би стати. І тому у моїх дівчат 8 березня мабуть, разів сорок в рік наступає. Тато може дозволити привітати своїх дівчат набагато частіше, ніж то було прийнято за комуністичних часів. І тому для проформи я їх сьогодні привітав, але вони навіть здивувалися «Ти вітаєш із 8 березня? Боже, шо то виросло, шо то впало?» :-).
Tan4ik: Ти крутий і позитивний! Де береш стільки енергії?
Я не впевнений, що я крутий і тим більше не впевнений, що я – позитивний. Я дуже злий насправді, для дуже злих людей я просто демон. В мене є дві сторони, одна світла, одна темна, так що бережіться, злі сили!
Tan4ik: Як визріла ідея зробити проект з оркестром??? Скільки разів у вас перед концертом була репитиція?
Виникла ідея влітку. Одна незряча жінка Оксана організовувала в Криму для незрячих людей концерт. Мені везе на людей, котрі хочуть допомогти іншим людям, До речі як і на сьогоднішньому концерті, куди частина людей прийде безкоштовно.
Так от, Оксана придумала зробити для тих незрячих людей кілька концертів. Я сказав, що під фонограму ніколи не виступаю. А цілу групу туди привезти не було можливості. Тоді вона сказала, що там буде оркестр Львівського театру імені Заньковецької. Я замовив партитури двох пісень.
Так вийшло, що я запізнився на цей концерт: я приїхав і ми розпочали без репетиції, диригент зробив «раз-два-три» і ми поїхали. Вони люди професійні і склалося враження, що я все життя грав із тим оркестром.
Тому ми вирішили зробити оркестрову програму – вона зовсім інакша. Відомі тобі пісні звучать у класичній інтерпретації, то воно відкриває нові горизонти, тобі приємніше. Я люблю ремікси, кавери. Я люблю групу Depeche Mode, то я вишуковую їхні пісні, переграні іншими групами. Мені страшенно подобається, як оркестри переграють той же «Депеш».
Tan4ik: Хотів би відновити телепроект «Шанс»? Глядачам було цікаво дивитися!
Ну, то не зовсім до мене питання. Я скучав за ним один час, але я людина не телевізійна,  більше займаюся концертами, «Скрябіном» і дуже швидко та ностальгія пропала, бо роботи і так куча.
Але зрозуміло, що ті 20 людей, із якими ми пройшли пліч-о-пліч 5 років забути не можна. І якщо б відновити, то я би був дуже радий. Але я знаю, що проект точно не відновиться.
Tan4ik: Андрію, який у Скрябіна побутовий райдер? Що входить?
Райдер страшний: десять бутилок води мінеральної, шість рушників, пара бананів, пара яблук, 4-5 пляшки пива і пляшка рому.
Tan4ik: Важко бути дружиною музиканта?
Я зараз Свєтин телефон дам –  подзвониш спитаєшся :-)
Tan4ik: Ти ревнивий???
Я – так. Але мені повезло, що моя дружина не дає мені приводів до ревнощів. На відміну від мене. А мою поведінку можна списати на специфіку моєї роботи. Вона довго із тим боролася і все ж таки доборолася, тому що я не найгірший у світі тато і чоловік, це точно.
Хух, я аж спотів, відповідаючи на це напряжне питання…
ВН: наступне питання пов’язане вочевидь із колишньою…, себто колишнім проектом «Шанс»…
Боже мій, я думаю із якою ше колишньою???!
Tan4ik: Спілкуєшся з Могилевською? Як ти сприйняв, що під час виборів вона перейшла у штаб леді Ю
Могилевська – не колишня! Я відразу про це кажу! ;) Вона би хоть в штаб Гітлера перейшла, мені все одно. То її особиста справа, я не збираюся бути апеляційним суддею чи прокурором України. Кожна людина має право робити все, шо вона захоче.
Якщо ми вже ту країну назвали демократичною, то робіть вже, шо захочете. Я за те, щоб кожен виявляв свою волю: хотіла людина заробити гроші, пішла заробила, я не хотів заробити гроші – не пішов заробляти.
Солдат Джейн: Кузьма привіт! Що ти будеш робтити на пенсії і коли настає пенсія для музикантів?
Дай Бог дожити! …Закинули мене в задуму. Я не задумувався над тим, але якщо чесно, то точно знаю, що я не буду стоматологом, хоча я маю той диплом.
Але я ненавиджу стоматологію…стоматологія, то така дика наука, коли ти кажеш «Привіт!» і відразу заглядаєш в зуби і дивишся, які проблеми в роті…Люди думають: «Хлопе, Боже, що із тобою?!». А я такий…ну, нормально…прикус хороший, тільки зуби трохи жовті. Я не про тебе :-).
А пенсії, якщо дасть Бог дожити, я не знаю…є така мрія про маленький готельчик на чотири номери десь в горах чи біля моря, а старий Андрій Вікторович (Кузьменко – «ВН») зранку каву гостям приносить.
Солдат Джейн: В твоєму житті секс, драк енд рок-н-ролл не від’ємні складові?
Секс, драк, рок-н-ролл... Нє, другий пунк виключіть. Хоча наркотики є в моєму житті – то подорожі. Вони мене настільки вставляють, що мені стає шкода людей, котрі вживають наркотики, щоб якось підсилити свої життєві сили.
Я знаходжу в своїх пригодах, подорожах такий адреналін! Коли в тебе закінчується солярка в якомусь полі в Бельгії, де до заправки 3 кілометра невідомо в яку сторону і ти йдеш до старого бельгійського діда вночі, який крім трьох корів і свої баби нікого не бачив, а ти намагаєшся йому пояснити, що тобі треба дві літри солярки спустити із його трактора…. І коли вранці він дає на це згоду, ти розумієш, що це – адреналін, то наркотик.
Контакти із людьми – то сама запальна штука, яка може бути, це кайф. Пробувати знаходити із ними спільну мову, навіть не знаючи мови, це – завал.
Заноза: Кузьма привіт! Коли ти напишеш чергову книжку?
Я переживаю з приводу наступної книжки, тому що першу я не задумував серйозно і вона заробила собі нормальне місце під сонцем. А якщо я напишу другу і то буде туфта, то всі скажуть: «Е, здувся!».
І я тримаю інтригу: кажу, шо я її довго пишу. Процес не йде. Я написав сторінок 70 перших і сховав під диван, тому шо немає часу.
Мені більше подобається музику писати, а не банально кляцати по клавішах. Бо поки почав писати речення, вже забув чим має закінчитися. Ужас.
Tan4ik: Як починається твій ранок? Скільки годин на добу спиш?     
Ви би офігіли, якби побачили як починається мій ранок! Найпроблематичніше, - це знайти шкарпетки зранку.
Я ходжу на ранкові ефіри на М1 або везу малу в школу, одне із двох. Але пошук шкарпеток і в тому варіанті, і в тому –під номером 2. Тобто, одна рука чистить зуби, а інша перебирає купи мотлоху, де ті шкарпетки мають бути. Зуби, шкарпетки, чай і машина.
Tan4ik: На твою думку, який найцікавіший музичний проект зараз в Україні, окрім, звісно, Скрябіна і Поющих Трусов )))))))
Ну, я поняв, підкололи мене. Я думаю, що «Квест пістолс» - круті пацани. Із рокових чуваків певно «Димна суміш» і «Антитіла» мені подобаються. Забагато нема.
Степан: Привіт Андрій!!!Чи не плануєте сьогодні знімати відео концерту з оркестром для випуску цього матеріалу на двд?
Мушу сказати, що сьогодні перший концерт із оркестром із великої «миски», котрі будуть і в інших містах України. У кожному із них ми будемо знімати, щоб потім записати великий ДВД, як це робиться на Заході. Там знімають усі концерти, вибирають найкращі моменти і ліплять один диск.
Так що є шанс потрапити в історію, якщо вибіжиш на сцену і попробуєш в диригента забрати його паличку. J
Tan4ik: Що може зіпсувати тобі настрій?
Хамство. То єдина штука, яка ще в стані зіпсувати мені настрій.
Tan4ik: Ти вживаєш нецензурну лексику?
Постійно і в необмеженій кількості.
Степан: коли вже вийде ньюроматік?
Так, є такий. Є в планах видати такий альбом. Видно, що Степан знає, а багато людей ні. Ми на осінь видамо таку збірку, лімітет едишин, яка буде називатися «Груба пачка». І в ту «Грубу пачку» увійде все, що «Скрябін» випускав на мр3, увійдуть нові альбоми «Моя революція», «Ньюромантік», до нього увійдуть двд із кліпами, концертами, там буде книжечка, буде майка. Один словом, дійсно, «Груба пачка».
І із невиданими піснями буде диск. То буде коробка як від торта великого мабуть. І в мене на блозі уже зареєстровано більше 100 людей…ті що зареєструються в мене на блозі отримають його по собівартості, тобто за 200 гривень. В магазині, звісно, буде дорожче.
Також по собівартості його можна буде дістати на сайті. Ще є український сайт аукціонів, там ексклюзивні скрябінські речі будуть продаватися уже із наступного тижня: сингли, невидані речі, всякі-всякі. Це буде рекламуватися в Інтернеті, так шо це буде помітно.
Є багато меломанів, котрі хочуть отримати наші сингли, а видавці їх не видають, тому шо практика із синглами в Україні не прижилася. Пластику із чотирма піснями ніхто не купує. А на аукціоні його можна буде виставити за собівартістю у три гривні. Ось таке ми придумали для наших фанів, для людей, які слухають нашу музику.
Петрівна: «Я, «Побєда» і Берлін» - Ваш єдиний літературний доробок? Чи може я щось пропустила. Пишіть іще. Дуже подобається!!! :-)
Дякую, Петрівна! Переконали - сідаю писати!
Паша: Давно хотів у вас запитати, що так вплинуло на вашу творчість? Пісні стали надто примітивними, це типу популярність так піднімає шалено? Дякую
Ну, якщо пісню «Впусти мене» можна назвати примітивною, то ти глибоко помиляєшся. Я вважаю, що альбом «Моя революція» - то найсерйозніший альбом Скрябіна за весь час, який ми видавали. Із 11 пісень там немає жодної, котру ми можна було повіряти із «Ти мені не даєш» чи «Хлопці-олігархи». Просто глобальний, фундаментальний альбом.
Так що, Паша, або в магазин за альбомом, або до психіатра. А якщо не чув, то такі питання не можна задавати, тому шо людину можна критикувати тоді, коли ти чітко розбираєшся у матеріалі. Якщо ти розбираєшся поверхнево, то це із твого боку, Паша, виглядає тупо.
seal: У нас дуже багато талановитих людей, а по телевізору тупих, примітивних, бездарних. Хіба не вигідно вкладати гроші у талант?
Вигідно напевно, але в Україні відсутня мода на талант. Справа в тому, що всі телевізійні канали і радіостанції належать олігархам. Всі олігархи належать до якихось партій. І всі телеканали і радіостанції служать такою політичною трибуною для них, приміром, під вибори. І тому, щоб прикормити більшу частину людей, вони всі спримітивізовуються в якийсь момент.
І тому наприклад, навіть коли ми пробивали свою останню пісню «Впусти мене» (якої ще Паша не чув) я приносив її на радіостанцію, а мені казали: «Кузьма, це пісня потрібна як кисень для нашої молоді! Такого продукту давно не було!Але ми її не поставимо! Неформат!».
Бачте, і мені, такому старому типу, який має купу зв’язків і купу можливостей, відмовляють.
І немає моди на талант. Довший час ми спостерігаємо із екранів телевізорів групи, які подібні одна на одну абсолютно всім: розмірами цицьок, ніяковістю стилю пісень і однаковими голосами, коли одна дівчина співає за тридцять груп, бо вона вміє співати.
Але діло в тому, що зараз тупікова ситуація. Я думаю, що їх наплодилося вже стільки, то людина, яка навіть хоче запросити якусь попсову групу до себе на корпоратив, не знає, кого вибрати – вони всі однакові. І тому наступить зворотна реакція, коли я думаю, що такі речі потихеньку будуть вмирати.
seal: Чи вважаєте Ви і досі, що проект «поющие труси» -  вдалий?
Я не збирався робити його вдалим. Я збирався робити його сатиричним, яким він вочевидячки і став. Тобто, кількість скачувань на youtube пісні «Пластічєскій хірург» тому доказ - 700 тисяч.
Єдине, шо точно не можу собі дозволити розкрути їх на рівні такому, як розкручують всі дівочі групи. Але цього й не треба. Адже, там суть сатирична, панкова, а якщо вони почнуть заробляти гроші то перестануть бути «Поющімі трусамі». То такий прицеп до «Скрябіна», те, що не може сказати 41-річний Кузьма, те можуть сказати «Пающіє труси».
Петрівна: Де зараз знаходяться екс-«скрябінівці» - Ростік, Шура? Їм так і не вдалося досягти успіху за рамками «Скрябіна»? І чому розпався Ваш тандем із Юлією Лорд? Вона все ще у шоу-бізнесі, чи змінила рід діяльності?
Ну, із Юлією Лорд все дуже просто: вона живе з Ростіком. Коли я прогнав Ростіка, разом  прогналася і Юлія Лорд. Але мені дуже шкода із того приводу. Тому шо, на мою думку, вона найбільш яскрава і талановита вокалістка на теренах України, вона має неповторний голос. І вона реально могла би бути такою рок-леді. Вот.
Але Ростік, видать, не дотягнув до лавр сильного продюсера – і ефект на лице. Тобто, ми не бачимо, ні його, ні Юлії Лорд.
Шуру приютила група «Друга ріка». Він там своїми пальцями грає. Ну, слава Богу, хоть так.
А мені шкода, тому що вони талановиті дядьки і лінь – причина того, що я їх пограв із «Скрябіна» вони не хотіли розвиватися. Результат очевидний: за десять років, що вони вже відсутні у складі групи, вони не видали нічого.
Петрівна: Це правда, що ти в дитинстві мріяв бути водієм «мусорки»? А як же загальноносовітська мрія бути космонавтом?
Одне друге не виключає. Я би їздив на мусорній машині по космодрому…
Я поясню чому. Тому, що я вчився в спеціалізованій англійській школі, мені треба було 4 кілометри кожного ранку йти до школи. Виходиш - морозний день, або дощ падає…. А біля під’їзду стоїть мусорка, в кабіні сидить шофер, включив собі радіо, хаває якусь котлету.. І ти розумієш, що там тепленько, він собі під’їхав, люди винесли сміття. А я бідний по тому болоті почалапав, думав: «Боже, як йому класно в тій машині!».
seal: Луцьк - хороше місто?
Попробуй сказати в Луцьку, що Луцьк – не хороше місто. J Луцьк – місто офігенне.
Петрівна: Я особисто була на тому горезвісному концерті у Луцьку, коли у Вас від мікрофона від’єднався шнурок, а спів не припинився. Коли всі глядачі «доперли», що Ви співали під «фанеру». Після того у волинських прихильників у Вас не поменшало. Дещо поменшало їх, коли 5 років тому Ви приїздили з агіттуром за Януковича. Невже Вас не кликала до себе в агітаційну команду Тимошенко?
Ну, я, все поняв. Тоді, той горезвісний концерт був нашим останнім концертом під фонограму. У Луцьку тоді не могли собі дозволити грати наживо. І той концерт,  був першим поштовхом, щоб я повиганяв своїх із групи. Вони були слабкі як музиканти, вони не могли собі дозволити грати наживо, по тій простій причині, що вони не володіли інструментом. Я почав набір живих сильних музикантів.
З Януковичем…я зараз можу признатися, чому я за нього їздив. То був примус із сторони телеканалу «Інтер» і була не та ситуація, щоб щось говорити. А зараз навіть те, що він – Президент, не заважає мені сказати, що телеканал «Інтер» сказав: «Дядя, ми із тебе зробили людину, прийшов час віддавати» і ми мусили їхати за нього в тур. Причому, що самі платили і за готелі, і за бензин, і ще крім того всього, не заплатили нам за ряд концертів. Але вони сказали, що якщо ви не будете їздити, то ми вам перекриємо інформаційні канали, то ви не матимете змоги зреалізувати свої пісні.
Тимошенко теж кликала, але я вже собі за 5 років вибудував таку незалежну схему, коли ніхто нікому нічого не винен – і не поїхав.
Степан: Який вважаєш найгірший альбом Скрябіна? Не за продажем, а на твою думку?
На мою думку…я думаю, що немає такого. Є депресивні альбоми, які я люблю менше. Був такий час, тоді було б не логічно писати веселі пісні. Я завжди писав те, що в мене на душі.
Дехто каже: «Що ти таке дурне про олігархів пишеш?». Але кожна людина і сміється, і плаче, і ходить в туалет. То чому від чогось одного я маю себе обмежувати?
Петрівна: Яка музика, яку ти слухав в юності, сформувала з тебе сьогоднішнього Кузьму Скрябіна?
Польський рок. Я до сих пір маю величезну колекцію вінілових пластинок польських. Ціла плеяда.
Петрівна: Що примусило тебе так кардинально змінити профорієнтацію – з медичної на музичну? Якби зараз тобі дали в руки ту стоматологічну штуку, від звуку якої зводить зуби, ти б знав що з нею робити?
Я знав, що із нею робити. Я б знав навіть, кому я хочу цією штукою поколупатися в роті.
Я стоматологію ніколи не любив. І кожну сесію я намагався провалити. Коли я приходив додому, моя мама з-за дверей питалася «Андрійку, ти здав?» Я відповідав, що ні. Вона питала: «А коли здаш?» Я відповідав, що невідомо.
І коли я здав ті 10 сесій, то прийшов додому і великим цвяхом для шифера прибив мамі той диплом на стіну в кухні – і на тому моя стоматологія закінчилася. Я її ненавидів, то була думка мами із татом. Думка була невдала.
Ганна: Привіт, Андрій! )) Дуже сподобалася твоя книга, певно, половина моїх друзів її прочитали (бідна книжечка затерта з обох боків :D) і були приємно здивовані (навіть шоковані) твоїм талантом!! Вимагаємо ще! Я дуже чекаю, адже захоплююся сучасною українською літературою :-) Особисто ти когось читаєш, які враження? ) Дякую.
Дякую дуже за добрі слова. Надихнуло щось зробити нормальне. Але ж знову додало страху, що наступна вийде слабшою. Адже я далеко не письменник. Може я весь і вичерпався. Із сучасних українських найбільше люблю Винничука, Дереша, Карпу. Ото ті люди, які приносять мені задоволення від читання.
faBULA: Як??? П’єш пиво? А голос, зв’язки там голосові..... Не шкодить?
То райдер групи, то не означає, що я пиво буду пити. Бо я пива не п'ю взагалі.
Dazzle Dreams: передача «Шоу без назви» - просто бомба. Твої байки це щось! Чи не було бажаня змінити Бахматова на когось більш адекватного, бо він постійно тупо рже.
Діло в тому, що то передача Бахматова і поміняти його було нереально. Він її придумав. Те, що можна зробити - мене поміняти. Але передачу вже закрили.
Мене моральний комітет щемить із усіх сторін і тому й закрили той проект бахматовський. Я тут сьогодні дивився М1 зранку, я там був із Потапом і Настею, і зрозумів, що дав їм і ще привід, щоб закрити М1…
Наталі: Андрію, для кого ви написали пісню «Натаха»? Чи це була нейтральна пісня для всіх дівчат?
Ну…Дай Боже пам'яті. Ні, така людина була присутня у житті. Вона називалася не Натаха, але прообраз був. Паралельно скажу: то було за 10 років до знайомства із Магілою (Наталею Могилевською – «ВН»). То була якась львівська бичка.
faBULA: Слухай, а де ти поселився в Луцьку? Як тобі луцькі готелі?
Аааааа…Зараз скажу. Яка там вулиця? (сміється) На вокзалі, як завжди. Коли в зал так заходиш - і справа.

Dzzle Dreams: які пісні крім з нового альбому сьогодні можна буде почути?
Зі всього періоду «Скрябіна». Скажу по секрету, що ми подаруночок підготували, тобто буде перша частина – із концертом, а потім, враховуючи то, що концерт буде в «Промені», а не в академічному театрі, то все таки ми, напевно, дамо змогу людям і поскакати. Тобто, оркестр гарненько відправимо на пенсію і дамо ще нормального жару.
Dazzle Dreams: як тобі українські дороги? Як добирався до Луцька?
Ну, я не знаю про що ви говорите, де ви тут дороги бачили? Я вже їх не спостерігаю більше, ніж півроку. Їх хтось злизав.
Мені сподобалася фраза Черновецького, київського мера, він сказав: «Хай сніг прибирає той, хто його розсипав». Здається, в Луцьку, він спустився і прибрав, бо в Києві він не приходив.
Ганна: Схвалюю твій вибір не підтримувати жодного з кандидатів! Це все зайве, лише заважає творчо розвиватися, змушує підпадати під певні рамки... А людина творча - людина вільна. Чи не так?
Сто процентів. Але в нашій країні взагалі дуже тяжко бути на виду і водночас бути осторонь політики. То вже вибудована ціла схема. Це як я про «Інтер» розповідав: ультимативно заявили, що якщо ти не з нами, то не маєш змоги свою музику популяризувати. І всьо. Якщо вони перекривають трубки для дихання, то ти випадаєш і це робить повернення набагато тяжчим.
Схема працює: що все зав’язано в кінці кінців на політиці. Людина може собі дозволити приїхати і організувати платний концерт, тому що добробут людей настільки низький, що вистачає грошей сходити на 3-4 виконавців із першої десятки, а на якихось молодих грошей шкода, бо ти не знаєш, чого взагалі там чекати.
Тому основна маса чекає від виборів, концертів до Нового року, до 8 березня, дня міста, або якогось такого свята, куди народ ходить без грошей.
Dazzle Dreams: чи є футбольний клуб за який ти вболіваєш? Волинь-чемпіон!
Сто процентів, що «Волинь» - чемпіон. Я за футбол не вболіваю, але мені подобається дивитися такі шоу наживо. Я кілька разів потрапляв на футбол в Англії, я просто пішов подивитися, бо бачив багато фільмів і єдине, що мене цікавило, це не те, як вони грають у футбол, а чи дійсно вболівальники б’ються після футболу.
Але виявилося, що вболівальники, коли хлопці грають у футбол, виїздять десь за 40 кілометрів на поле і така толпа 100 на 100 місять одне одного всякими патиками і ланцюгами. Так що в них свого роду там така конкуренція, паралельно із футболістами, щоб не заважати людям дивитися.
faBULA: О, до речі, про корпоративи... Скільки береш за вечір?
Ми не маємо якоїсь градації: для багатих чи бідних. Єдине, що в маленькі містечка їздимо за дешевше, тому напевно «Скрябін» ще їздить.
Тобто середня ціна групи, в якій грає 10 чоловік і наживо, - три із половиною тисячі доларів за всьо. Тобто, людина, яка грає в групі, отримує 200 доларів за концерт, причому 100 доларів йде на розвиток групи -  кліпи, ремонт автобуса…
Приміром, в минулому місяці ми поміняли в автобусі мотор, тому що їздили-їздили і він просто став - і ми спізнилися на концерт. Так що не дуже сильно хапаємо зірки з неба, але нам то подобається. Нам не шкода за ті гроші розбитися вщент.
Ганна: Тобі подобається гурт Rammstein? Не плануєш відвідати їх завтрішній концерт? :-)
Я не люблю ходити на концерти в Києві. Тому що, по-перше, всі тримаються за руки і ти не встигаєш дістатися до концерту, І люди слабо орієнтуються в текстах.
Я люблю дивитися їх на заході. Rammstein треба дивитися в німецькомовних країнах, в Австрії або в Німеччині. Там зовсім інакше. Коли ти ловиш кожне слово із виконавцем, це класно. А в Києві це зовсім інакше, всі стали як мавпочки і «Клас, клас!». А слів ніхто не знає.
Dazzle Dreams: чи не має бажання записати ще пісні в стилі Еутерпи?
Є дуже велике бажання. Я думаю, що під ту групу я теж щось замучу. Стільки всяких ідей. Напевно, що буде.
Петрівна: А ще я була на концерті Ірини Білик, коли вона була руденькою, співала українською, а ви її «розігрівали» :-) Яке твоє ставлення до Іриного «змоскалення»?
Ну, Ірина не змоскалилася, тому що російська мова була для неї рідною. І вона вдома завжди говорила по-російськи тільки. Я думаю, що вона перейшла до російської мови, то їй просто стало легше, дуже тяжко писати тексти на тій мові, якою ти не розмовляєш.
Я ніби абсолютно вільно володію польською, але тексти виходили як дитячі пісеньки, тобто дуже прості, тавтологічні, із повторами чи слів, якісь не ідейні зовсім.
Я вважаю, що людина може писати смішні чи цікаві тексти, але вміняємі, на мові, яка сто процентів рідна, а не на мові, якою вона володіє Так що процес тут двоякий. Хоча мені теж дуже подобалися її українські пісні.
Tan4ik: Який твій середній місячний фінансовий дохід? Криза вплинула на тебе?
Скажу так: мій річний дохід не перевищує дохід приватного підприємця, так що в податкову можна спокійно йти.
Ганна: Велике щастя зустрічати новий деень..... Дякую! Мене ця пісня рятує у скрутні моменти :-)
А Паша наїжджав, казав що пишу несерйозні речі… Паша, подивися, що люди пишуть!
Петрівна: Тащуся від тебе як від телеведучого. Твої жарти з телеекрана – це 100% експромт чи тобі їх хтось пише?
Я думаю, що не можливо написати жарт наперед, тому шо ти не знаєш, в якій ситуації ти можеш його застосувати.
Звісно, бувають моменти, коли ти щось ляпнув і думаєш, Боже, як я тупо то зробив, як я тупо збоку виглядав, але на то є живі ефіри і непрямі ефіри, коли можна зробити режисерський монтаж. Як в «Камеді клабі» чи «Прожекторі Періс Хілтон»: наговорили три години, а змонтували годинку. В прямому ефірі тяжче то все робити, не так часто вдається вистрілити в десятку, але то таке.
Tan4ik: Розкажи анекдот!
Анекдот? Ух ти, вчора, коли ми їхали із Драгобрата автобусом, то в нас була спеціалізація на таких страшних анекдотах. Зараз я в голові прокручую, який із них можна розказати.
faBULA: Який у тебе мобільний телефон?
(Дістає із кишені). Зовсім не гламурний. Нокіа якась. Ось – кнопочка відвалилася
Tan4ik: Чия ідея проекту Помилаандерсон в Україні?
Айсітівішна. Вони принесли мені італійський аналог. Бо я їм сказав, що якщо не буде сценарію, якщо я не буду прив’язаний і зажатий різними рамками, то я згоджуся.
Я люблю заставати людей у нетипових для них ситуаціях. Тим паче, що ідея запрошувати двох незнайомих людей, котрі можуть перепалюватися між собою – дуже класна.
Ну, то є такий пацанячий проект, жінки можуть не дивитися. Якось прийшла обурена старша жіночка, яка сказала, що «в вас все добре, тільки не ведіть ту Памелу Андерсон, вона така якась низька.
Tan4ik: Чим займається твоя дружина?
Зараз? Зараз подзвоню спитаю.)
Свєта моя займаэться дитиною. І мною :-)
Петрівна: Чи бачиш ти майбутнє своєї доньки у шоу-бізнесі? Чим вона займається – музикою, мовами, тенісом, малюванням?
Музикою вона, слава Богу не займається. Вона бачить як я живу і не хоче повторити той подвиг. Якщо розібратися, то не дуже легко.
Мені все-таки це подобається, але я мужик, а вона – дівчина. Дівчатам в шоу-бізнесі не дуже легко. Особливо із стереотипами тих гьолз-бендів.
А… анекдот про шоу-бізнес якраз згадав. Група ХS поїхала на гастролі в Луганськ. І забула в Києві фонограму. І виспупали в сауні під Шуфутинського.
Петрівна: Чому Ви ховаєте від людей свою дружину Світлану? Чи не тисне на неї Ваша зірковість таким чином, що вона не може себе зреалізувати як художниця?
Це хто написав? Петрівна? Я вашого чоловіка теж не бачив і шо? Давайте ви свого чоловіка покажете по тєлєку, а потім я – Свєту.
Якщо чесно, вона сама не хоче. Має бути в кожної людини якийсь ...інтим. Місце, куди ти приходиш і тобі не треба щось приховувати. Ти можеш там полазити в трусах, грубо кажучи, я образно говорю. Якісь чотири стіни, які ховають тебе від зовнішнього ока.
Свєта займається тим, що утримує той інтим у тому недоторканому стані. Це дуже важливо – мати куди вернутися: закриваєш двері і …хух…нарешті можна видихнути.
Tan4ik: Читаєш пресу?
Нє. Вона бреше. Вся. Кожна преса має свою направленість я і більш ніж переконаний, вони лобіюють інтереси своїх власників
 А гламурні журнали... віддав 30 гривень, щоб його навіть в туалеті не використати, бо папір слизький. Смислу немає.
Dazzle Dreams: який з останніх фільмів тобі сподобався?
Із останніх? Зараз скажу. За останніх 5 років – «Старикам здесь не место» із Хавєром Бардемом. І тим же Хавєром Бандером «Призраки Гои», про художника і середньовічну інквізицію, «Нафта». І напевно всьо. На «Аватар» ще не ходив.
Tan4ik: Хотів би вернути 20 років назад? Виступати без гонорару, їздити в потягах і т.д?
Чесно кажучи, нічого не помінялося з того часу. Але я би хотів зупинити цей час, зараз. 20 років назад ми без гонорару не їздили, тоді гонорар був 1,5 долара, але тоді ті 1,5 долара були більші, ніж зараз 3 тисячі доларів. За них можна було більше купити.
Ні, не хотів би. Я реаліст. Я хотів би максимально використати цей період, коли ти нормально соображаєш, не тупий мужик, і орієнтуєшся в світі. Я не хочу знову попасти в той момент, коли я був таким шалопаєм і не знав за що взятися. Не хотів би робити помилок.
Tan4ik: Хто найкрутіший продюсер в Україні, на твою думку?
Продюсер? Я думаю, що Ліхута. Він всьо робить дуже правильно, він єдина людина, яка не має ворогів. І він Таїсію Повалій утримує на плаву велику кількість років і це правильно. Вона, здавалося б, із одного боку, працює в досить замкнутому амплуа, а з іншого боку вони знімають модні кліпи, з особливими прийомами, із модними російськими виконавцями. Він постійно розширює їй ринок. Молодець.
А ось із молодих продюсерів – самий крутий напевно Юрка Бардашев, той що зробив Quest Pistols, він зараз займається дівчинкою із Ранеток.
Петрівна: Чому ти так швидко здався, коли заборонили твою пісню «Якшо ти зрадиш, кохана…» Чому не судився, не відстоював? Адже це зробили люди, у яких просто відсутнє почуття гумору. До прикладу, я цю пісню дуже люблю і навіть поставила її як рінгтон у мобілку. Тепер чую її щоразу, коли телефонує чоловік :-)
Я можу сказати, що вони навпаки зробили мені послугу. Комітет із моралі заборонив цю пісню через три місяці після того як вона з’явилася у ефірі. І в принципі нічого ліпшого не можна було придумати. Вони розбудили до неї новий інтерес, її почали скачувати із Інтернету, адже всім було цікаво почути, що це за перша пісня, яку заборонили в Україні.
Не судитися із ними треба було, а принести кожному торт і пляшку поставити. Але коли пішла та хвиля нового інтересу, я все-таки подзвонив у той комітет і сказав «На яких підставах ви її заборонили?». Вони мені сказали, мовляв, ти до нас прийди, ми поговоримо. Вони постійно переносили час зустрічі. І одним словом зіскочили.
Я так думаю, що вони просто не хотіли цю розмову піднімати. Потап казав, що і його пісню хотіли заборонити. Але він просто грубо на них наїхав і вони настрахалися і не заборонили пісню.
Такому комітету можна тільки сказати «Хлопці! Мені вас шкода».
Ганна: О, до речі.... Пісня "Якщо ти зрадиш,кохана..." передає твоє ставлення до дружини? ;)
В нас були друзі. Подружня пара, яка розійшлася. Кожен раз коли вони приходили додому і в неї пищав телефон, коли приходила смс, то її чоловік брав телефон до рук і продивлявся дзвінки за останній місяць. Потім заходив у її пошту через Інтернет. Потім він за руку тягнув її в туалет. Там вони приглушено про щось розмовляли. Потім виходила вона із розмазаними соплями, він із піною коло рота.
Такі ситуації дуже часто траплються у нашому суспільстві. Я вважаю, що ця пісня - така іржа пострадянського суспільства, коли мама із татом кажуть "виходь за нього заміж, бо він стоматолог, буде мати копійчину", але вони не враховують, що він – придурок.
І люди родять дітей, мучають їх, мучаються самі, мучають всіх навколишніх замість того, щоб просто цивілізовано пожити рік чи два. Адже за цей час навіть дибілу буде ясно, чи треба жити із тією людиною чи ні. А вони мучаться. Від того наше суспільство має багато таких тріщин. Про яку йдеться у пісні.
faBULA: Чому ти вирішив виступати у Промені, а не скажімо у клубі Оболонь? Ну я розумію що оркестр, але якби без нього? Був до речі в "Кораблику"?
В «Оболонь» ми б оркестр не запхали, а основна ідея була в оркестрі. Тому що ми без оркестру в Луцьку недавно були в минулому році весною. Тільки площа приваблювала у «Промені». А у Кораблику був.
Tan4ik: А тобі подобається творчість Таї Повалій?
Я ще не настільки старий, щоб слухати її творчість, але я точно знаю, що то є музика не низько ґатунку. Вона мені дуже подається як людина. Я не слухаю її музику, але це не означає, що вона мені не подобається як людина.
Dazzle Dreams: як довго буде іти концерт?
Я думаю години дві. То від вас залежить. Якщо помідори будуть летіти на другій пісні, то буде всього дві пісні.
Stranger: Є плани виступати за кордоном (Німеччина)?
В Німеччині планів виступати немає. Діло в тому, шо ми не залежим від себе, і ми їдемо виступати як і на Україні, так і за кордом туди, звідки приходять запрошення.
Наприклад, на католицьке Різдво, два місяці тому ми були в Америці, в Атланті, нас туди запросили українці. А на наше Різдво ми були в Австрії. Так шо за кордом ми виступаємо кілька разів в рік, думаю і до Німеччини колись доїдемо.
Tan4ik: У вас коли-небудь зривалися концерти? Якщо так, то з чиєї вини?
В Полтаві. Два рази за останні два роки зривався концерт. Там є якийсь придурок, котрий продає білети для половини залу, а потім кудись зникає із грішми.
Tan4ik: А як тобі Потап і Каменських? у плані музики?
В них не музика, точно. В них такий прикол. Вони злапали свою хвилю: подуріти так, але в моєму розумінні, музика – то дещо інше. Я слухаю більш серйозні вияви музики.
Петрівна: З телеефірів було видно, що ти дуже переживав через загибель Ігоря Пелиха. Ви були близькими друзями?
Я не хочу спекулювати на тому якими друзями ми були,  близькими чи ні, але я цю людину страшно любив.
Tan4ik: Любиш спілкуватися з журналістами?
З мудрими дуже люблю. А тупих гноблю. В Запоріжжі я раз прийшов на радіо. Сидить такий 1