Володимир Торбіч: Що таке журналістське розслідування
Вчора почув від знайомого юриста фразу: «Розслідувати можна лише те, що є карним і мета розслідування – добитися покарання». Чи справді це так?
Якщо говорити про розслідування, яким займаються правоохоронці, то, можливо, це й так. Хоча думаю, що все ж мета будь-якого розслідування – з’ясувати, що відбулося насправді. Однак у журналістському розслідуванні є ще й свої особливості.
Журналістське дослідження називають розслідуванням, коли є якесь правопорушення (зовсім не обов’язково кримінальне), це може бути будь яке правопорушення, навіть порушення етики (наприклад депутатської, лікарської чи освітянської).
Журналістське розслідування є й там, де нібито все по закону, але фактично порушуються права людини через недосконалість чи вади законодавства.
Мета журналістського розслідування – з’ясувати чи є порушення і викрити його для суспільства. Показати людям що відбувається насправді – донести до людей правдиву інформацію, щоб вони могли зробити вибір як їм діяти.
Дуже добре, якщо після журналістського розслідування правоохоронні органи, органи влади чи інші фігуранти щось змінять на краще у тому, про що розслідування. Чи покарають порушників, чи припинять порушувати, чи щось змінять інше.
Але, на жаль, «не ту країну назвали Гондурасом». В Україні навіть оприлюднення кримінальних злочинів у розслідуваннях не гарантує реакції правоохоронців.
Хоча, як розповідав журналіст польської «Газети Виборчої», у них теж не більше як на 10 відсотків журналістських розслідувань є якась реакція правоохоронців.
Чим здоровіше суспільство – тим більше реакції на журналістські викриття. Європейські політики після викриття йдуть у відставку, а наші продовжують дерибанити країну.
Отже підсумую – справа журналістів – доносити до суспільства правдиву і важливу інформацію (відкривати очі людям). Справа суспільства – використовувати цю інформацію, щоб бути здоровим у всіх відношеннях суспільством. Хтось не голосуватиме за брехливого політика-правопорушника; хтось не купить у продавця-шахрая; хтось знатиме як захистити свої права; хтось задумається над тим, що треба міняти систему; хтось почне активно працювати для зміни такої системи...
Якщо говорити про розслідування, яким займаються правоохоронці, то, можливо, це й так. Хоча думаю, що все ж мета будь-якого розслідування – з’ясувати, що відбулося насправді. Однак у журналістському розслідуванні є ще й свої особливості.
Журналістське дослідження називають розслідуванням, коли є якесь правопорушення (зовсім не обов’язково кримінальне), це може бути будь яке правопорушення, навіть порушення етики (наприклад депутатської, лікарської чи освітянської).
Журналістське розслідування є й там, де нібито все по закону, але фактично порушуються права людини через недосконалість чи вади законодавства.
Мета журналістського розслідування – з’ясувати чи є порушення і викрити його для суспільства. Показати людям що відбувається насправді – донести до людей правдиву інформацію, щоб вони могли зробити вибір як їм діяти.
Дуже добре, якщо після журналістського розслідування правоохоронні органи, органи влади чи інші фігуранти щось змінять на краще у тому, про що розслідування. Чи покарають порушників, чи припинять порушувати, чи щось змінять інше.
Але, на жаль, «не ту країну назвали Гондурасом». В Україні навіть оприлюднення кримінальних злочинів у розслідуваннях не гарантує реакції правоохоронців.
Хоча, як розповідав журналіст польської «Газети Виборчої», у них теж не більше як на 10 відсотків журналістських розслідувань є якась реакція правоохоронців.
Чим здоровіше суспільство – тим більше реакції на журналістські викриття. Європейські політики після викриття йдуть у відставку, а наші продовжують дерибанити країну.
Отже підсумую – справа журналістів – доносити до суспільства правдиву і важливу інформацію (відкривати очі людям). Справа суспільства – використовувати цю інформацію, щоб бути здоровим у всіх відношеннях суспільством. Хтось не голосуватиме за брехливого політика-правопорушника; хтось не купить у продавця-шахрая; хтось знатиме як захистити свої права; хтось задумається над тим, що треба міняти систему; хтось почне активно працювати для зміни такої системи...
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.
Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.
– Ти в курсі, що сьогодні День партизанської слави ? – питає моя колега і дружина, прийшовши з прийому в…
Прочитав коментар Вчительки під розслідуванням «Шкільний рекет: не дай Бог купите дешевший букет!» .
Ось цей коментар: Якщо держава не…
Після того, як Рівненське агентство розповсюдило звернення до журналістів з приводу чергового піар-заходу для медіа від влади, я отримав відгук…
Коментарів: 18
VSC
Показати IP
20 Вересня 2011 14:54
" справа журналістів – доносити до суспільства правдиву і важливу інформацію (відкривати очі людям)" - золотые слова. В действительности все не так. Зачастую журналисты не являются профессионалами во многих расследуемых темах. Но расследовать берутся, в результате имеем субъективное толкование событий и никчемные выводы. Не примите, как личное оскорбление, я о тенденции в современной журналистике.
Володимир Торбіч до VSC
Показати IP
20 Вересня 2011 16:41
Справді в журналістиці, як українській так і зарубіжній є багато нехороших і ганебних речей. Так само як і в політиці, судовій справі, правоохоронній діяльності, діяльності чиновників, Церкві... можна продовжувати довго. Журналістика, зокрема українська, має такі болячки як "джинса" - прихована реклама та піар, які видаються за журналістські матеріали, непрофесійність, служіння не суспільству а владі або власнику і т.д.
Ангеліна до Володимир Торбіч
Показати IP
20 Вересня 2011 16:59
...служіння не суспільству а владі або власнику...
зарплату теж "суспільство" має платити журналісту?
А суспільство і платить зарплату і журналісту і чиновнику - чиновнику з податків, а журналісту з читачів/глядачів/слухачів - якщо їх немає, то немає і ЗМІ, а відповідно і зарплати. А якщо їх багато, то і зарплата вища. А багато їх буде, коли будуть довіряти. А чи довірятимуть вам, якщо ви служитимете не їм?
wiking до Володимир Торбіч
Показати IP
20 Вересня 2011 19:45
Останнім часом зарплату платять не глядачі і слухачі, а рекламодавці. А вже рекламодавці - замовляють "музику". Із читачами теж не все так просто. Читач оплачує лише 30-40% від вартості виготовлення газети в Україні, а за океаном менше 20%. Зміна пріоритетів у фінансуванні ЗМІ змінює політику редакцій і це неодміннома має вплив на журналістські розслідування...
Найбільший капітал журналіста - це довіра його аудиторії, а зовсім не довіра його шефа, бо шефи міняються і завдання у шефів міняються...
wiking до Володимир Торбіч
Показати IP
20 Вересня 2011 20:16
Знову дозвольте не погодитися. Якщо я читаю газету "Сегодня", то я не звертаю увагу хто там зробив певне журналістське розслідування і як поженуть журналіста, то газету і далі читатиму.
wiking
Показати IP
20 Вересня 2011 16:12
"Журналістське розслідування є й там, де нібито все по закону, але фактично порушуються права людини через недосконалість чи вади законодавства." -
неправда.
Як же тоді історичні журналістські розслідування? Журнального типу?
В основі журналістського розслідування не зажди лежить злочин або порушення прав людини...
Почитайте про журналістські розслідування теоретиків, а тоді робіть висновки.
))) Почитати теоретиків? А ви ляжте на операцію до викладача медінституту замість практикуючого хірурга. ))))
wiking до Володимир Торбіч
Показати IP
20 Вересня 2011 19:42
Дайте лінк на Ваше розслідування. Радо повчуся.
А в медінститутах якраз більшість теоретиків, що вчать оперувати і є практикуючими хірургами.
В історичному журналістському розслідуванні теж є заплутаний клубок, який потрібно розплутувати. Якщо б все робилось так як слід - всі документи лежали у визначених архівах, всі факти були задокументовані, ніхто нічого не приховував, тоді б не було розслідування - просто дослідження. Коли ж є намагання приховати інформацію (яка має бути відкритою) то це теж порушення. Зазвичай у розслідуваннях є цей елемент - хтось хоче приховати інформацію, знищує інформацію (у випадку історичних розслідувань). А хоче він її приховати чому? Бо якщо вона буде відкрита - оголяться чиїсь порушення. )))
Хто пригадає хоч якесь нормальне журналіствське НЕЗАМОВНЕ розслідування у волинській пресі?
Ось тут: http://www.volynnews.com/news/analytic/iak_i_komu_u_lutsku_prodavaly_komunalnu_nerukhomist/
а ще приклади є? за 3 роки існування? Хоча те журналістське розслідування що ви навели схоже на "журналістське".
wiking до Володимир Торбіч
Показати IP
20 Вересня 2011 21:42
так це Валя автор, а ви теж пишете журн. розслідування?
Фанат до wiking
Показати IP
21 Вересня 2011 20:08
Вікінг не чіпляйся. Всі знають, що викладаєш журналістські розслідування і є практикуючим журналістом. Торбіч - нормальний дядько. А то це вже схоже на якесь принципове доставання автора цього блогу
wiking до Фанат
Показати IP
22 Вересня 2011 00:27
Вже й подискутувати не можна.
Шукала дівчині клієнтів: у Луцьку суд покарав сутенерку
Сьогодні 20:42
Сьогодні 20:42
Знову їздив «під кайфом»: у Луцьку чоловік на три роки зостався без водійського посвідчення
Сьогодні 19:44
Сьогодні 19:44
На Волині студент хотів виїхати за кордон, купивши за €7000 статус працівника цукрового заводу
Сьогодні 18:18
Сьогодні 18:18
На Волині попрощалися з військовим Валерієм Гриневичем
Сьогодні 17:20
Сьогодні 17:20
П'яний працівник Ковельського ТЦК врізався в легковик. Відео
Сьогодні 16:23
Сьогодні 16:23
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.