Кажуть, перед тим, ніж щось просити у Небесних Сил, треба щиро покаятись, визнати свої гріхи і попросити вибачення у Господа, в людей, у своєї безсмертної сутності – душі, чи то – сумління, як кому до вподоби. Але є різні гріхи, є гріхи, про які розповідають лише Богу і святим отцям, а є гріхи, що стосуються наших суспільних вчинків, нашої публічної поведінки, наших компромісів із принципами і сумлінням...
Нещодавно перед прямим ефіром на ТРК «Аверс» заступник міського голови Владислав Стемковський дорікнув директору компанії Олегу Величку, що «Аверс», мовляв, критичними сюжетами про міську владу не їх, владців, дискредитує і принижує, а робить те саме з містом і громадою. Це твердження наштовхнуло мене на думку: то ж, певно, і я так само, критикуючи міського голову та його підлеглих, лучан ображаю, місто своє зневажаю.
Каюся, Чудотворцю! То від лукавого все, від егоїстичного бажання мати свою думку, самовдоволеної гордості з того, що бачу голого короля там, де для більшості – сонцесяйна постать у розкішній мантії. Каюся у некомпетентності своїй дрімучій, бо ж не розумію, як можна захапати «шляхом викупу» приміщення в центрі міста «для своїх», а потім доводити, що аукціони – то єдиний і визначальний метод відчуження майна громади.
Не здатен своїми кволими некомпетентними мізками осягнути, як, за дивним збігом обставин, одна й та сама фірма може два роки вигравати абсолютну більшість тендерів на певний вид робіт, як можна бездумно витрачати кошти громади лише на те, щоб розповісти, як ти захищаєш її інтереси, як можна знаходити довкола стільки «злочинців», самому трактуючи закон в залежності від настрою і погоди за вікном...
А ще прошу, Святий Миколаю, рівноваги і витримки для колег своїх, щоб жодні «безпідставні звинувачення» і «зневажливі висловлювання» не стримали їх від ухвалення єдиноправильних і принципових рішень. Перелік таких рішень запропоную громадськості дещо пізніше.
P.S.  Щиро (без краплі іронії) вітаю з Днем Святого Миколая всіх читачів та колектив «Волинських новин», особисто Богдана Павловича, (бо ж йому обов’язково це надрукують), Владислава Володимировича і Миколу Ігоровича (теж отримають копії). Завчасно вітаю всіх анонімних коментаторів, що, як завше, талановито позбиткуються з мого немічного інтелекту. У свою чергу, зобов’язуюсь передати Ваші вітання Олександру Кропиві, Володимиру Бондарю, Василю Столяру та всім іншим, кого неодмінно згадають коментатори.
Від душі бажаю Вам мудрості – чинити добрі справи і мужності – визнавати не дуже добрі і часом їх виправляти.
Хай береже Вас Святий Миколай!