Лукавство і цинізм у верхівці української влади вже стали неодмінним атрибутом нашого суспільного життя. Зроблена сьогодні заява повністю нівелюється заявою завтрашньою, а вчорашнє твердження заперечується твердженням сьогоднішнім.
Ціна публічого слова не просто дорівнює «нулю», варто, певно, ще доплачувати людям не за довіру, а хоча б за мінімальну увагу до галасу довкола політичних питань.
Найприкріше, що ці принципи, а радше – безпринципність, з успіхом переносяться на рівень місцевий, де, ніби-то, не має бути місця брехні і популізму, де вирішуються конкретні земні проблеми.
Хтось зараз втомлено зітхне, мовляв, знову він буде критикувати Шибу, відомо чому і за чиї гроші...Так, друзі, про нього, але не про Богдана Павловича Шибу, як про людину, бо я не психолог і не священник, щоб оцінювати його з цієї точки зору, та й приводів мати добрі згадки про наші стосунки до його обрання мером у мене теж не бракує.
Отож, сьогодні – лише про луцького міського голову і його управлінську команду. Факти і цифри. Конкретика і аналіз.
Наближається до завершення третій календарний рік господарювання в Луцьку нинішнього складу самоврядних структур. І вже сьогодні можемо оцінювати підходи, тактику і стратегію чинних владців.
Найяскравішою площиною для аналізу їхніх дій є, на мій погляд, бюджет міста.  Проаналізуємо його базові показники. У порівнянні з 2006-им роком обсяг міської скарбниці у цьому році зріс більше, ніж на 205 млн.грн або на 77%, причому основний «прорив» відбувся у 2007-му році (65,7% - до 2006-го), а 2008-ий до 2007-го – лише на 10%.
Це ми говоримо про загальний обсяг бюджету із субвенціями та дотаціями від держави.
Показники трьохрічного росту бюджету Луцька без субвенцій та дотацій суттєвіші у відсотках, але скромніші в грошовому вимірі – зростання 2008-ий до 2006-го склало 82,2% або 141 млн.грн.
Подивимось, за рахунок чого ріст, де саме проявився управлінський талант команди діючого мера. Надходження від місцевих податків та зборів зросли на 18%, лише на вісімнадцять відсотків за 3 роки!
Враховуючи рівень інфляції за кожен рік, цим зростанням можна просто таки знехтувати. Плата за землю, куди входить оренда землі та земельний податок збільшилась на 27%.
Скромно, чи не так? А тепер звернемо увагу на статті міських доходів, котрі прогресували найбільше. 114% - ріст надходжень від податку з доходів фізичних осіб. Яка заслуга міської влади у цьому зростанні, відверто кажучи, не знаю, але можу припустити, що її тут просто немає.
Є загальне зростання рівня та обсягів заробітної плати, звідси і ріст цієї податкової позиції. Але є статті доходів, куди міська влада доклалася безпосередньо – на 110% зросли надходження від продажу майна і на 87% від продажу землі.
«Не треба продавати землю і майно. Треба встановити серйозну орендну плату за ту землю і за майно – і будуть надходження в бюджет, можна буде дотувати тарифи для людей», говорив Богдан Шиба на програмі «Свобода слова» у лютому 2007-го року.
Сильно! Правда ж бо?
Хоча не буду лукавити, надходження від оренди майна таки суттєво зросли, але, як наслідок, замість громадських організацій та малого бізнесу орендарями комунального майна стали потужні-бізнес-структури, котрі згодом орендовані об’єкти і приватизують. Так що... «не треба продавати...»
В контексті продажу землі є ще одна цікава і всім відома історія – так званий «об’єкт К-17», тобто рекордна сума, отримана за земельну ділянку на Ковельській, 17, котра дала ріст надходжень від продажу землі (2007-ий до 2008-го) у 362%. Але мушу зауважити, що це – фінансова міна сповільненої дії під міською скарбницею, адже тридцять мільйонів гривень раніше чи пізніше доведеться повертати.
Таємний, підписаний мером, додаток до договору купівлі-продажу скасовано, відтак забезпечити обіцяний «бюджетний відкат» для фірми «Адендум» ніхто не зможе, а вірити в те, що добросердечні підприємці від нічого робити подарують славному Луцьку 6 мільйонів доларів, я б не став.
Ще цікавіше виглядає розподіл видатків.
Найбільший ріст за три роки спостерігається у сфері житлово-комунального господарства (298%!) та будівництва (265%). Здавалося б – за рахунок чого? Адже загальний ріст бюджету за цей період, як пам’ятаємо – лише 77%.
Відповідь – на поверхні. Живемо в борг.
Загалом лише прямих кредитних ресурсів (крім кредитів комунальних підприємств) залучено до бюджету 45 мільйонів гривень. Окрім того, купувалася в лізинг техніка і транспорт, а своєрідний негативний борговий баланс лише ДКП «Луцьктепло» перевищує 20 мільйонів гривень.
На фоні вищенаведених показників виникає два запитання: при таких астрономічних коштах у сфері ЖКГ та будівництва, чому ми ще досі не живемо у новозбудованому єропейському місті? А друге запитання – чим віддавати будемо, коли земля та майно для продажу просто закінчаться?
Третю та четверту позицію за рівнем зростання видатків посідають статті «органи місцевого самоврядування» (106%) та «інші видатки» (200%).
Ось де базовий принцип стратегії чинної владної команди, адже сто шість відсотків за першою статтею – це розширення управлінського апарату та зростання його «апетитів», а двісті відсотків на «інші видатки» - це  десятки тисяч листівок з композицією «міський голова і група хлопчиків», рекламні щити, альбоми-розмальовки з напутнім словом мера та інші «соціально-значимі» речі. Зауважу, що ріст видатків на охорону здоров’я склав за три роки 88%, а на освіту – 85%.
Прикро, що більшість рішень, котрі спричинили вищенаведені диспропорції, підтримана моїми колегами-депутатами.
Прикро, бо волею долі 1/45-ту відповідальності за вказані речі мушу розділяти і я. Не тому, що голосував за них, а тому, що жодним чином не зміг нічого змінити. Але все має свій край.
Певен, що подібному господарюванню дасть оцінку громада і чомусь думаю, що це трапиться раніше передбаченого законодавством терміну.