18 листопада у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва зібралися члени Волинської обласної організації Національної спілки письменників України, студентська молодь міста Луцька та бібліотекарі. Й не лише, щоб привітати письменників з 35-річчям Спілки, а й для щирої розмови про буденні проблеми письменництва та читання. Модерувала зустріч завідувач краєзнавчого відділу Віра Кумановська.

Звісно, зібрати всіх 45-х членів Волинської організації НСПУ неможливо з об’єктивних причин, але їх достойно представляли голова організації поет Петро Коробчук, поети Ольга Лясюк та Володимир Місюра, письменницьке подружжя Володимир Лис та Надія Гуменюк, а також поет, перекладач та директор поліграфічно-видавничого дому «Твердиня» Микола Мартинюк.

Розпочався захід із перегляду презентації «Письменники Волині», підготовленої відділом автоматизації бібліотеки. Згадали всіх присутніх та відсутніх, і навіть тих десятьох членів організації, які відійшли у вічність – їх ушанували хвилиною мовчання.

«Керувати організацією непросто, – зазначив голова Петро Коробчук, – вона поділена на неформальні фракції, де кожен письменник – складна, творча натура. Є й інші проблеми – держава нас не фінансує, членські внески мінімальні. А не всі ж письменники вміють шукати кошти для того, щоб видати свої твори. Хоча головне для письменника – це, звісно ж, талановито писати. Все інше – від лукавого. Я вірю, що література Волині буде розвиватися. А шановну молодь запрошую до нас і як майбутніх письменників, і як читачів, і як критиків».

Разом із тим, Петро Коробчук презентував гостям альманах «Світязь», який видає Волинська організація НСПУ, починаючи з 1991 року. Останнє видання датоване 2013-м роком.

На зустрічі було презентовано аматорське відео-опитування перехожих лучан, у яких бібліотекарі цікавились: «Кого з письменників Волині ви знаєте?». Метою сюжету було показати наслідки величезної катастрофи в освітянській сфері, викликаної нестачею годин викладання літератури в школах.

Ситуацію прокоментував завідувач кафедри словесних дисциплін Луцького педагогічного коледжу, письменник Микола Мартинюк. Вінповідомив, що курс «Література рідного краю» читається в педколеджі протягом одного семестру, щоправда, факультативно. Крім того, аналогічний курс має місце в Інституті філології та журналістики СНУ. Пан Мартинюк запевнив, що письменник має йти в люди. «Але для цього потрібен особистий час, фінансування та, головне, інтерес аудиторії. Бо коли тебе не бажають слухати – це постріл по горобцях».

Прикладом тісних взаємовідносин між творчістю письменника та читачами є діяльність Володимира Лиса та Надії Гуменюк. Письменницьке подружжя чи не найчастіше серед письменників Волині з’являються на публіці. Більше того, їм вдалося вийти на всеукраїнський рівень, зокрема, завдяки участі й перемогам у престижному літературному конкурсі «Коронація слова» та співпраці зі знаним харківським видавництвом «КСД».

Володимир Лис ситуацію з низькою обізнаністю лучан з літературою краю прокоментував наступним чином: «Це нормальний стан у світі, що прозу читають 10-15% людей, поезію – ще менше. Так, у радянські часи письменники видавалися більшими тиражами, але значна частина того накладу йшла в бібліотеки. Сьогодні все йде в книгарні, до читача, який купує книги. Тому вважаю, що ситуація з читанням сьогодні не критична».

На питання про доцільність існування Спілки письменників у сучасному культурному контексті Володимир Лис відповів: «В усіх країнах Європи та Америки є спілки письменників, у тому числі, державні. Сучасна Спілка не має ідеологічних функцій та існуватиме доти, доки будуть люди, які прагнуть читання».

«Для мене Спілка письменників – це, передусім, середовище друзів, середовище спілкування. Це важливо навіть для письменників-індивідуалістів, – зізналася поетеса, прозаїк та публіцист Надія Гуменюк. – Таке середовище однодумців потрібне й художнику, й композитору, й письменнику. Ще однією перспективною функцією Спілки я бачу профспілкову – захищати права її членів, зокрема, авторське право, бо з цим у нас сьогодні проблеми».

Та чи найгострішою проблемою сучасного письменника є, на жаль, матеріальна. Жити з публікацій книг – неможливо. Переважна більшість письменників змушені мати додаткову роботи – працювати журналістами, редакторами тощо. Книги доводиться видавати власним коштом, а без підтримки держави та спонсорів наклад іноді складає 5-10 примірників.

Тому всі присутні так чи інакше погодилися, що Спілка письменників, якою вона є сьогодні, – це багато в чому пережиток радянської системи. Та альтернативи поки що нема, а потреба в ній – беззаперечна. Тому треба працювати на подолання складного, тривалого процесу трансформації.

Нагадаємо, що Волинська обласна організація Національної спілки письменників України створена 1980 року. За 35 років діяльності її членами було видано десятки поетичних та прозових творів, які безумовно варті уваги сучасного читача. Серед членів Волинської організації НСПУ – лауреати численних письменницьких премій.

Наостанок працівники юнацької бібліотеки висловили готовність бути тим місточком, який поєднає письменників та читачів, і принагідно запросили гостей на святкування 80-річчя українського поета Івана Івановича Чернецького.


Юлія Сідімянцева