Нині майже у кожного є особистий планшетник, нетбук чи електронна книга, в пам’ять котрих закачано багацько всякого скарбу, але… шарудіння паперовими сторінками фоліанту чи часопису до душі… є в цьому щось ностальгійне, тепле, світле, істинне, вічне.

Отже, давайте зупинимось нині на журнальному варіанті, як на більш мобільному, швидкодіючому та стильному. І, коли думаємо про подорожі, то рекомендую вам «Міжнародний туризм»: журнал про мандрівки та відпочинок. Адже недарма кажуть, що думки матеріальні та спроможні заряджати енергією; а позитивні думки, та ще й про екзотичні країни, здатні творити справжні дива. Журнал гарно та яскраво проілюстрований.

Що ж, зайвих знань, як відомо, не буває. І тут доречно буде привернути вашу увагу до такого періодичного науково-популярного видання для юнацтва, як «Країна знань». Якщо порівнювати з яскравим глянцем попереднього, то цей виглядає досить скромно та матово. Я, наприклад, надибала для себе в одному з номерів за минулий рік цікавеньку статейку: «Банки. Чим займаються? Навіщо потрібні?» А в іншій дізналась, що вода – найкоштовніший мінерал. От чесно, про те, що вода, виявляється, таки дійсно, мінерал, було для мене відкриттям. Ось карликові планети укупі з гіпотезою Ольберса та поясом Кайпера чомусь не вразили мене, але, комусь, можливо, все це буде шалено цікаво, та й в моїм закапелку пам’яті якась інфа, мимохідь, та й відклалась. Можливо, й знадобиться колись, чого в житті не бува. Адже то зовсім не йолоп прорік: «Володієш інформацією – володієш світом».

І, якщо вже мене пробило на слогани, то саме час згадати й такий: «Чим більше знаєш, тим менше вляпуєшся», бо хочу представити вам одну ну вельми ділову парочку, тобто журнали «Секретарь-референт» та «Довідник секретаря та офіс-менеджера». З них, насправді, можна почерпнути для себе багато корисного в суто практичних потребах: від складання ділових документів до психологічних практик та етикету, і не тільки корпоративного. Для мене особисто дуже доречною та своєчасною була стаття з лаконічною назвою: «Права авіапасажирів» ( №12/2014). Адже, «напередодні відрядження або відпустки менше за все хочеться думати про такі неприємності, як затримка рейсу, втрата багажу чи вилучення речей на перед польотному огляді. Однак, якщо ви добре знатимете свої права й гарантії, які надає закон, а також їх реалізацію на практиці, то зможете почуватися впевненіше». Уявляєте, з яким превеликим задоволенням не тільки переглянула, але й зафіксувала для себе ті цінні рекомендації? До речі, однією з трендових порад статті «Перерыв! Как быстро восстановить силы?» (№ 11 за 2014 р) у «Довіднику….» якраз і є: якщо втомились, погортайте журнал!

Для тих, хоче не тільки бути у курсі всіх подій в Україні та світі, але й ознайомитись з думками провідних фахівців у галузі політики, економіки, журналістики, – раджу такі видання, як «Віче», «Український тиждень», «Зовнішні справи», а також «Оксамит». Усі ці часописи проілюстровані та вміщують у собі дійсно цікавий та деколи суперечливий чи навіть альтернативний погляд на одну й ту ж подію. Звісно, від тих новин цілком і повністю відгородитись майже нікому не вдається: прямо чи опосередковано вони таки наздоженуть. «Оксамит» – видання, котре нещодавно з’явилось в нашій бібліотеці, і позиціонує воно себе, як всеукраїнський суспільно-політичний журнал, для якого національний інтерес понад усе. Ще одна гарна фішка часопису: більшість статей у ньому надруковано синхронно українською та англійською мовами, що є чудовим подарунком для тих, хто вивчає інгліш.

Особливої уваги, на мій погляд, заслуговує «Персонал»: журнал інтелектуальної еліти, як він сам себе відрекомендовує посеред бурхливого конкуруючого океану друкованої продукції і, зауважу, досить непогано тримається на плаву. «Персонал» (у оновленій версії «ПерсонаL»), верстається з любов’ю, з розумом та смаком, і, тому, виглядає стильно, вишукано та успішно. Статті приймаються редакцією як українською, так і російською мовами і торкаються вони різноманітних тем суспільного життя: від політики, історії, економіки, науки до пізнавальних бесід, легкого гламуру та світських посиденьок. Такий собі вдалий, ненав’язливий, гармонійний та грамотно проілюстрований міксик.

Варто схвально відгукнутися про журнал для підлітків «Сто талантів». Власне, «Сто талантів» є правдивим, яскравим, мудрим та сучасним підтвердженням того, що молодь у нас думаюча, дієва, креативна, активна, часом романтична, а деколи й прагматична і, взагалі, дуже різна за смаками та вподобаннями, але, в цілому, заслуговує позитивної оцінки та обнадіює щодо майбутніх перспектив нашої країни. Раджу переглянути його для власного загального розвитку. Мою увагу привернула стаття «Цікаве музеєзнавство», в котрій йдеться про незвичайні музеї світу. А ще, я з користю для себе та з радістю «поблукала» Смарагдовим островом, як поетично називають Ірландію і, зокрема, містом кольорових дверей, тобто Дубліном. Чому його так називають? Якщо цікаво, зазирніть до рубрики «Пілігрим» часопису (№9/2014). А, можливо, комусь кортить змайструвати щось оригінальне, але недороге та мало затратне за часом. Тоді журнал запрошує вас до свого затишного куточка «Нашвидкуруч», де ви вповні зможете проявити себе в царині популярного нині мистецтва handmade. І, хоча й не хочеться відриватись від такого класного періодичного видання, проте, якщо вже мова зайшла про майстер-класи, то тут буде доречним плавно перейти до ще одного часопису, котрий стане в пригоді абсолютно усім: від малечі і так далі…

Він так і називається «Дім і сім’я» – журнал щасливої родини. Як і годиться хазяйновитому господареві, вміщує в собі рубрики «Майстерність та рукоділля», «Дитяча сторінка», «Здоров’я», «Сад і город», «Смачного». Але не меншу увагу часопис приділяє й духовному розвитку, бо ж не хлібом єдиним насичується по справжньому гармонійна особистість. І де, як не в затишному родинному колі, черпати сили для духовного розвитку, звертатись за поміччю до вічних цінностей, до витоків рідної культури, до роздумів про непросте наше сьогодення, отримати перші уроки героїчної історії та патріотизму, дізнатись про цікавих і неординарних вітчизняних особистостей. Дійсно, приємне та привабливе читання, особливо біля теплого сімейного вогнища, серед рідних та близьких тобі людей.

До речі, якщо вже зачепили тему колоритних особистостей, то, вийшовши за рамки суто українського контексту, доречно згадати журнал «Личности», який видається в Україні з 2006 року. Назва промовиста. Йдеться у ньому саме про видатних, непересічних, успішних, талановитих, геніальних, словом, знакових особистостей у всіх можливих сферах людської діяльності з усіх куточків нашої прекрасної планети. Статті коректні, написані вишуканим стилем, без зайвих пікантних деталей, читаються напрочуд легко. Зрештою, це ж не дешевенька бульварна преса, а витримане в найкращих традиціях журналістики, естетично оформлене розвиваюче та надихаюче періодичне видання.

Останні слова повною мірою можна віднести й до ще одного, як і попереднього, російськомовного журналу, а саме: «Колесо жизни», перший та єдиний в Україні журнал для індивідуального розвитку (особистого, духовного, професійного), до того ж красиво оформлений і проілюстрований. Коли гортала один з його номерів (№6/2014), зачепилась за афоризм невідомого автора: «Жизнь всему научит. Обучение платное». Напевне, аби все таки менше платити за ті життєві уроки не тільки власною готівкою, але й власними ж нервами та здоров’ям, набратись житейської мудрості та навчитись саме жити, а не виживати, й існують ось такі якісні в усіх сенсах поліграфічні продукти, як «Колесо жизни». Відмовитись від рутинних стандартів, відкинути звичні стереотипи, залишити в минулому непотрібні страхи та гальмівні фобії і, натомість, одчайдушно відкритись новому, бути готовим до фантастичних змін, з впевненістю дивитись в загадкове майбутнє, а, головне, уміти радіти прекрасному сьогоденню… Мистецтво бути щасливим. Тут і зараз. А значить, завжди. Усе це та ще багато-багато інших інтригуючих родзинок пропонує часопис тим, хто долучається до вдячної когорти його щирих шанувальників.

Взагалі, теревенити про періодичні видання можна майже безконечно, бо існує їх, попри кризу, а ще конкуренцію з щоденно набираючим оберти електронним ресурсом, все ж, велика кількість. Не буду втомлювати цифрами, але тільки у нашій рідній обласній Волинській бібліотеці для юнацтва, окрім названих у цьому матеріалі, є ще чимало і вузькоспеціалізованих, і науково-популярних, і розважальних, і глянцево-гламурних, і літературно-художніх… Всіх просто немає змоги охопити в рамках однієї публікації.

Доречно згадати ще один вельми інтересний журнал з хвацької сімейки літературно-художніх. У мене в руках примірник «Дніпро» №12 за 2012 рік, а на обкладинці заголовок-анонс: «Коли хобі дорівнює роботі – то є велике щастя: інтерв’ю з Кузьмою, гурт «Скрябін». Перечитала ще раз колись читане, але нині, з огляду на ряд останніх, не вельми веселих, подій, кожна фраза, кожнісіньке слово відійшовшого у вічність популярного музиканта, менш відомого, але талановитого письменника і просто хорошої людини Андрія Кузьменка, набувають якогось особливого відтінку та значення. І як актуально, наче сказані тепер, звучать його побажання своїй сім’ї, прихильникам та читачам журналу, коли кореспондент часопису запропонував йому висказати їх напередодні наступаючого тоді 2013-го року (стилістика та граматика автентичні): «Та лиш би не гірше. Чесно кажучи, якийсь такий хаос у тій країні, шо люди, замість того шоб пожинати плоди своєї роботи, то ціле життя займаються якимось пристосуванням до нових обставин, які складаються навколо тебе і абсолютно не сприяють нормальній життєдіяльності. Тому простому народу побажав би якогось спокою нарешті, коли ти виходиш на вулицю – шоб не боліла голова, як вернутися додому з чимось, шо можна з’їсти». Справді, все дуже просто. Для цього потрібно, виявляється, не так вже й багато. Спокійно вийти на вулицю, спокійно повернутись додому, приготувати вечерю, поспілкуватись з рідною людиною, погортати улюблений журнальчик. Страшно подумати, що комусь це нині може бути недоступним. Отож, давайте цінувати прості речі та маленькі радощі. Зрештою, з цього й складається наше з вами унікальне життяJ).

Лілія Бондарук, головний бібліотекар
відділу читальних залів