З кожним роком технологічний прогрес та глобалізація змінюють весь світ і нас разом із вами. Здавалося б, нам набагато легше купити автомобіль, взяти кредит на житло, поїхати в західні держави у туристичних цілях, не кажучи вже про таку дрібницю як піти до звичайнісінького супермаркету і набити торбу найекзотичнішими продуктами. Про все це ми навіть мріяти не могли якихось два десятки років назад. Однак чи стали ми від цього щасливішими?
 
Взагалі, що ж таке щастя? Словник нам «підказує», що це стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості, яких ми можемо зазнати. Більшість з нас погодиться із цим визначенням. Отже, чи задоволені ми від життя? Чи радісно й легко нам зараз на душі? Ці питання ми рідко задаємо собі, але коли задаємо, то чи можемо дати на них позитивну відповідь?
 
Кілька років тому у Варшаві пощастило поспілкуватися із цікавим науковцем-соціологом, котрий довго працював у США, а згодом багато подорожував світом і робив різноманітні соціологічні дослідження. Вже призабув його ім’я, однак це не суттєво. Важливіше те, що він розповідав.
 
Виявляється проблемою людського щастя постійно цікавляться науковці у галузі психології та соціології. Аби вивчити феномен цього відчуття дослідники вивчають найрізноманітніші категорії населення з усіх куточків нашої Землі. Як  не дивно, почувають себе щасливими не жителі престижних для нас європейських західних держав чи Сполучених Штатів, Канади, Японії.
 
Зовсім навпаки – справжні щасливі люди живуть у Богом забутих (чи навпаки?) місцях, які є повністю відірвані від земних благ та цивілізаційного розвитку. Це люди, котрі живуть у горах, лісах чи поблизу озер у Кавказі, Амазонії, Латинській Америці. Вони, завдяки проживанню в екологічно чистих районах, у переважній більшості, мають чудове здоров’я і серед них набагато частіше трапляються довгожителі. Вони, не мають жодних стресів, пов’язаних із роботою. Їм не потрібно поспішати на автобус чи метро, які відвезуть їх на потрібну зустріч. Вони не мають страшних шефів, котрі за кожну провинність можуть лишити їх премії чи, взагалі, звільнити.
 
Ці люди рідко страждають від психічних розладів. Вони мають власне господарство, за яким доглядають і в результаті харчуються екологічно чистими продуктами. Вони щасливі з того, що можуть проживати разом великими сім’ями. У них на очах виростають діти, внуки та правнуки. Вони рідко розлучаються, хоча, як правило, дуже рано, вступають у шлюбне життя.  Це люди самодостатні, вони не прагнуть подорожей. Їхня земля для них найкраща та найцінніша. Саме ці люди, коли їх запитують про щастя, у переважній більшості, відповідають, що вони вже щасливі.
 
Абсолютно  іншу картину бачимо серед представників цивілізованого світу. Американці, японці, німці, французи, англійці, шведи та ін. не часто говорять, що вони щасливі. Швидше, це нещасні особистості, котрі, у переважній більшості, після сорока вже є одинокими людьми. Вони, незважаючи на фінансове благополуччя часто є розлученими, їхні діти живуть окремо і відвідують своїх батьків лише на великі свята.
 
Вони не мають достатнього живого спілкування, та й не прагнуть цього. Спілкування цих людей обмежене телекомунікаційними витворами, Інтернетом. Найчастіше саме серед цієї категорії землян поширені психічні захворювання, великий відсоток самогубств.
 
На доказ цих фактів можна знайти силу-силенну різних цифр, що доведуть правильність твердження знайомого професора із Заходу, однак, думаю, ви й самі можете з цим погодитися. Одразу виникає питання? Що ж нам робити, щоб, врешті стати щасливими? Викинути через вікно комп’ютер, купити коня і поїхати на ньому жити у глибоке поліське село, де й вирощувати екологічно чисті продукти і насолоджуватися краєвидами?
 
Звичайно, сучасна людина, котра вже спробувала всі вигоди та зручності технологічного прогресу навряд чи відважиться на подібний крок. Однак, мабуть нам все ж слід поспішати за прогресом виважено, а не безоглядно. Варто більше спілкуватися з природою, не забувати своїх рідних, більше знаходити час на себе і близьких. Частіше задавати питання собі: «Що справді зробить мене щасливим: придбання нової марки телевізора чи тиждень на березі озера у товаристві близьких людей?»