15 травня було прийнято Закон «Про заборону грального бізнесу в Україні». Він викликав неабиякий резонанс у нашому суспільстві. У неділю у Києві відбулися навіть акції протесту проти цього закону. Телебачення показало натовп людей, які прикривали свої обличчя темними окулярами і плакатами на кшталт «Верніть нам роботу», «Хто буде кормити наших дітей?».
 
Але чомусь ці люди воліли не говорити про іншу сторону проблеми. Протягом останніх років у нашій державі, наче гриби після дощу, стали з’являтися «однорукі бандити». Відкривали їх у найлюдніших місцях: біля магазинів, базарів, шкіл (що, до речі, категорично заборонено!). Скільки через них, клятих, зламано людських доль, розбито сімей! Відомо чимало випадків, коли людина, підсівши на ігрові автомати, втрачала роботу, сім’ю, житло. Проте особливо гостро проблема торкнулася дітей та молоді. За статистикою 75% клієнтів гральних автоматів — це студенти і школярі. Адже несформована психіка підлітка дуже вразлива і швидко звикає до азартних ігор. Аби здобути гроші на чергову гру, неповнолітні крадуть їх з дому, продають мобільні телефони, інші коштовні речі, навіть ідуть на скоєння злочинів.
 
Якщо відверто, то ігроманія почала перетворюватися на суспільну хворобу. Адже у великих містах 5% населення можна віднести сьогодні до таких, що мають залежність від азартних ігор.
 
Скажіть, парламент мав спостерігати, як ця пухлина нищить наше суспільство? Як на мене, ми і так занадто довго це робили. Колись же потрібно почати наводити порядок! До речі, у цьому питанні порозуміння знайшли різні політичні сили. І це незважаючи на шалений тиск з боку гравців грального бізнесу.
 
Закон передбачає його заборону як виду підприємницької діяльності, що наносить суттєву шкоду правам і свободам громадян, а також здоров’ю та моральності населення.  До речі, забороняється не лише гральний бізнес, але й участь в азартних іграх. При цьому до азартних ігор не відносяться організація та проведення лотерей, творчих конкурсів, спортивних змагань, гра в більярд, кеглі та інші ігри, які проводяться без одержання гравцем призу (виграшу), гра на ігрових автоматах типу «Кран-машина», де як виграш гравець отримує виключно матеріальні речі тощо.
 
Згідно із законом, до суб’єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 8 тисяч мінімальних зарплат (а це 5 мільйонів гривень) з конфіскацією грального обладнання, а прибуток від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до державного бюджету України.
 
Проте ми всі розуміємо, що одними лише заборонами нічого не можна добитися. Тому знову ж таки закон зобов’язує Кабмін протягом трьох місяців з дня набрання його чинності,  розробити і внести на розгляд парламенту законопроект про діяльність з організації та проведення азартних ігор у спеціально відведених для цього зонах.
Це поширена у всьому світі практика. Так що хай не плачуться працівники, які задіяні у сфері цього бізнесу — його не забороняють повністю. Просто виносять за межі населених пунктів. Туди важче буде добиратися підліткам та молоді.
 
Проте щоб Закон набрав чинності під ним потрібно поставити ще підпис Президента.