Чотири роки пройшло з часу, коли ми обрали Президентом  України Віктора Ющенка. Тоді, в 2004 році на майданах Києва і Харкова, Львова і Луцька та багатьох інших містах нашої держави  українці самовіддано відстояли свободу, демократію і право на гідне життя. Ми свято вірили  в передвиборчі обіцянки  Віктора Ющенка про справедливу і заможну європейську державу, де влада буде користуватися довірою і повагою громадян, де всі будуть рівними перед законом, де кожен з нас може захистити свої права у суді; про  гарантовану свободу слова, свободу думки, свободу совісті; про те, що бандити сидітимуть в тюрмах, народу повернуть вкрадені («прихватизовані») за безцінь заводи і підприємства. Ми вірили, що ці обіцянки  будуть реально втілені в життя.
 
Проте пройшло 4 роки, а жоден злодій і прихватизатор не сидить в тюрмі, жоден завод (за винятком Криворіжсталі) не повернуто у державну власність. Люди, про яких говорили, що вони «бандити», з’явилися в найближчому оточенні і стали особистими радниками Президента.
 
Водночас, Юлія Тимошенко, яка підтримала Віктора Ющенка у 2004 році і  врятувала від імпічменту у 2007 році, сьогодні для Президента стала найбільшим ворогом.
 
Демократична коаліція і уряд в складі БЮТ і НУНС, яку народ підтримав у 2007 році, теж стала для Президента ворогом і він зробив усе можливе і неможливе, щоб 39 депутатів  блоку НУНС вийшли з коаліції. А заради знищення Тимошенко як політика, заради того, щоб вдруге стати Президентом країни Віктор Ющенко підписав 8 жовтня 2008 року Указ про розпуск діючого парламенту і оголосив дострокові парламентські вибори.  
 
І це незважаючи на те, що, згідно соціологічних опитувань, понад 80% громадян України виступають проти цих виборів.
 
 Президент на фоні світової фінансової кризи приймає рішення про дострокові вибори і розпускає парламент, а половина урядовців від НУНС в ситуації дострокових виборів стають запеклими опонентами діючого Прем’єра.
 
У таких умовах Уряду ще на порядок складніше буде виконувати свої обов’язки, а Прем’єр-міністру проводити реформи в складній ситуації постійної політичної невизначеності. Єдиним порятунком від економічної деградації і кризи, єдиною відповіддю на внутрішні і зовнішні виклики є консолідація зусиль політичних сил, громадськості заради захисту національних інтересів України. Саме ті політики, які зможуть забезпечити консолідацію займуть гідне місце в історії України.
 
Вітчизняні експерти-економісти критично оцінюють ініціативу Президента оголосити дострокові парламентські вибори. На їхню думку, проведення позачергової виборчої кампанії в умовах гострої світової фінансової кризи, коли інші країни заради стабілізації  відмовляються навіть від чергових виборів, негативно відіб’ється на соціально-економічному стані нашої держави. Провідні економісти пропонують керівництву України в нинішніх реаліях відмовитися від перманентних перевиборів і перейти нарешті до структурних економічних реформ.
 
Як не дивно, ці загрози для України прекрасно розуміють інші країни. Саме такі провідні держави світу, як країни Європейського Союзу, США, Росія висловили глибоку стурбованість і занепокоєність рішенням Президента України. Деякі з політиків, забувши про дипломатичність, прямо вказали у своїх зверненнях, що дії Президента Ющенка є «грубою помилкою і можуть стати особистим крахом для самого Президента Ющенка». Це слова екс-президента Польщі Алєксандра Кваснєвського.
 
Саме тому сьогодні політики, громадські діячі і всі, кому не байдужа доля України повинні докласти максимум зусиль для відміни неконституційного і антинародного указу Президента про розпуск ВР України, тому що повторні вибори нічого не вирішують. Адже у парламент прийдуть ті ж самі політики і партії. Тому Віктора Ющенка сьогодні хвилює не те, якою буде нова коаліція (і чи взагалі вона буде), а хто займе посаду Прем’єра.
 
Мабуть, ідея прямого президентського правління (фактично безглузда), про що говорять представники Секретаріату Президента, у період до нових президентських виборів сьогодні найбільш імпонує Віктору Ющенку. Очевидно, що він уже вважає себе єдиним повноправним господарем країни: самовладно розпускає суди, звільняє з посад суддів, які прийняли рішення про незаконність розпуску парламенту і т.д. З таким успіхом можемо дійти і до Указу про розпуск України як держави.