Події на валютному ринку останніх тижнів довели, що гривня припинила девальвацію: її ринковий курс сягнув  рівноваги.
 
Тепер можна спокійно озирнутися у минуле і проаналізувати, а що ж, власне, сталося з гривнею. Чому у Росії та Польщі національна валюта девальвувала на 30%, а українська гривня втратила свої позиції відносно долара удвічі?  
 
Можна довго говорити про платіжний баланс, але давайте будемо чесними: куди пішли мільярди, виділені декільком комерційним банкам на рефінансування? Чому саме цим банкам були виділені гроші?
 
Відповіді від Стельмаха добитися неможливо. Чи не тому, що економічного обгрунтування немає, а справжні мотиви голови Нацбанку потягнуть на кримінальну справу — про «відкати» за виділені гроші сьогодні у Києві не говорить хіба що лінивий.
 
Адже з жовтня 2008 по лютий 2009 року НБУ виділив банкам більше 10 млрд. дол. нібито для кредитування економіки й підтримки середнього й малого бізнесу. Яке підприємство отримало ці гроші? Жодне!
 
Всі вони негайно були спрямовані на покупку валюти.
Саме це, а не преславуті «панічні настрої населення», послужило головною причиною обвалу гривні.
 
Для прикладу: з понад 7 мільярдів гривень, які отримав банк «Надра» понад 5 мільярдів було використано для купівлі валюти, що призвело до ще більшого знецінення гривні. 
 
Таким чином використовуючи транші НБУ, «наближені» комерційні банки заробляли сотні мільйонів доларів на різниці курсів. Прибуток сягав 200, а то й 1000% річних! Особливий цинізм спекуляціям надає той факт, що частина банків отримували свої прибутки за рахунок пограбування народу України. Адже автоматично вслід за на дріжджах зрісшим доларом, зросли у вартості всі товари народного вжитку, що мають імпортну складову (а це до 85% вітчизняного ринку!)
 
Чи є це державним злочином? Безумовно.
З точки зору здорового глузду, у цій ситуації винні банкіри негайно мали б бути покарані. Як це робиться у всіх цивілізованих країнах.
 
А що зробив Нацбанк? Якщо проаналізувати антикризові заходи, вжиті регулятором фінансового ринку для його порятунку, то він  лише  єдиний — заборона достроково забирати депозити. Нехай цей захід був продиктований благою метою порятунку банківської системи, а заодно й економіки, але факт залишається фактом: правила гри були змінені в процесі самої гри.
 
До того ж не на користь громадян. Та й банки матимуть від цього сумнівну вигоду. Ми добре пам’ятаємо як довго завойовувалась довіра до них українців після замороження вкладів Ощадбанку СРСР. Сьогодні ситуація аналогічна.
 
Хто понесе свої кревні в банк, коли забрати їх звідти не зможе? Та комерційні банки уже дуже швидко заплатять за свою жадібність і ненадійність по відношенню до клієнтів. Їх довіру збережуть тільки найбільш порядні. Адже без нормальної роботи банківської сфери з нинішньої кризи ні українська, ні світова економіки із кризи не вийдуть.
 
А от чиновники Нацбанку під прикриттям Президента мають можливість вийти з води «сухими» і багатими. 
 
Гроші люблять тишу. Але якщо буде тиша, то хіба зможуть заробити господарі кабінетів на Інститутській мільйони доларів?