В один із квітневих вечорів, проходячи у Києві біля Українського Дому, звернув увагу на велику кількість міліціонерів та залізну огорожу навколо нього. Всередину пропускали лише після огляду особистих речей. Мене дуже зацікавило, що ж такого надсекретного відбувається в Українському Домі? Увійшовши у приміщення буквально онімів. Такий надзвичайний рівень безпеки забезпечували для виставки «Волинська різня: польскі та єврєйські жертви ОУН-УПА». Враження — надгнітючі. Але не від вбивчого документального фактажу, а від його спотворення.
По-перше, назва виставки. Трагічні події на Волині 1943 року «різнею» називають лише польські шовіністи. І всім відомо, що на Волині у 1943 року євреїв практично уже не було — їх знищили німці. Вояки УПА до цього не мають ніякого відношення.
По-друге: зміст виставки. Про волинську трагедію як таку там взагалі не йдеться. Про це навіть свідчать написи на стендах:
«Геноцид - Львівське воєводство, такий-то повят, 1939-1946 рр», «Геноцид - Тернопільське воєводство, такий-то повят, 1939-1946 рр», «Геноцид - Станиславовский ( Ивано-Фанкивське (sic!)) воєводство, такий-то повят, 1939-1946 рр»
Якщо про «повяти», то організатори такої виставки мали б знати, що така адміністративна одиниця із Західної України зникла у 1939 році з приходом радянської влади. А тому загони ОУН-УПА в середині 40-х років до них не могли мати ніякого відношення.
Але це невеликий штрих, яким хочеться підкреслити масштаби історичної фальсифікації.
Найголовніше — фотографії. Трупи людей великим планом і військові у польській формі. Під цими фото підписи «Поручик Армії Крайової, вбитий УПА там-то..» і тому подібне. Польські військові на виставці показані, як «безневинні мирні жертви українських бандитів». Ні слова про те, що ці «безневинні жертви» у військовій польській формі мали зброю і ґвалтували українських жінок, перерізали горло українським чоловікам, спалювали українські села.
Більше того, за «жертв» УПА видані ті, хто був розстріляний НКВС або німцями. Знаковий підпис: «Такий-то й такий-то загинув від репресій НКВС по доносу українців» . Українців на цій виставці представлено як кровожерливих нелюдів, які вбивали нізащо мирних поляків і євреїв. Стала зрозумілою присутність міліції — таку «цінну» виставку дійсно треба охороняти. Бо не всі в Україні, як пан Табачник, «молороси».
До чого ми дійшли! У центрі української столиці принижують гідність українців. І все це під охороною українського спецназу. Важко припустити,що щось подібне могло статися приміром у Варшаві чи Москві. Наші сусіди ніколи не дозволять принизити власну історію, тим більше перекрутивши факти.
Я розумію, що нинішній владі ненависно все, що пов’язано з немосковською історією України. Але чи можна дозволяти собі маніпулювати такими складними періодами в нашій історії?
А найгірше — це те, що після Києва організатори збираються повезти виставку у Донецьк, Луганськ, Одесу. Просто боюся подумати, які будуть враження після неї у наших громадян, які проживають там. Адже про те, що відбувалося на Західній Україні під час другої світової війни вони знають лише у контексті радянської історичної науки. А там, як відомо, все було просто — проти радянської влади, значить проти свого народу. А це далеко не так.
Багато чого стало зрозуміло, коли назвати організаторів виставки Це ВГО «Російськомовна Україна», яку очолює народний депутат з Партії регіонів Вадим Колесніченко, співорганізатором виставки з польського боку є Stowarzyszenie Upamiętnienia Ofiar Zbrodni Ukraińskich Nacjonalistуw z Wrocławia (Товариство вшанування жертв злочинів українських націоналістів із Вроцлава).
Коментувати щось ще потрібно?