Придушити вороже підпілля

Майже два роки тому в Україну прийшла війна. Війна принесла загибель наших співвітчизників, друзів, рідних, тисячі поранених та покалічених. Щодня війна забирає мільйонні кошти, яких так бракує хворим, людям похилого віку, молодим родинам, студентам, сиротам, багатодітним сім’ям.

Війна з Україною ведеться без офіційного її оголошення. Україна має ворога в особі того, кого мільйони українців майже сторіччями вважали другом і побратимом. Це Росія, в особі її чинного керівництва і певної частини її громадян. Ці російські громадяни, чи у вигляді добровольців, або просто кадрові військовослужбовці сумлінно, від лютого 2014 року, виконують злочинні накази свого керівництва. Це вже давно доведений факт.

Цю війну ворог готував заздалегідь. Спочатку підготував контингент шпигунів та диверсантів з числа громадян України. Ними стали деякі політики, урядовці, військові, судді, колишні і діючі міліціонери, місцеві чиновники, пересічні громадяни і навіть дехто з числа працівників спецслужб. За допомогою зрадників була проведена масштабна розвідувальна та диверсійна робота. На початках ніхто не висаджував у повітря мості, військові бази, вся робота була спрямована на дезорганізацію, поширення безладу в Збройних силах України, на її Військово-морському флоті, в міліції, інших правоохоронних структурах, фактично у всій системі державного управління. Так само підкупом ворог схилив на свій бік чимало журналістів й навіть окремі засоби масової інформації, які навіть інколи бездоганною українською мовою, манівцями, почали готувати українців до входження в так званий «Рускій мір». Вони є в усіх куточках нашої держави. В Криму на південному сході України такі журналісти і ЗМІ особливо не добирали слів, висвітлюючи події в Україні синхронно з ЗМІ Російської Федерації.

На отримання російських спецслужб погодились деякі політичні партії, в особі їх керівників та певної части рядових членів, й навіть громадські організації. Пішли на співпрацю з ворогом і деякі релігійні діячі.

Треба визнати, що ворогу вдалось внести в українське суспільство «вірус» зрадництва і підступництва. Роль «вірусів» відгравали і відіграють вище зазначені особи і організації. «Вірус» подібно грипу має на меті послабити наше суспільство та довести його до загибелі. Це називається «Гібридною війною». В сенсі держави не йдеться про знищення держави Україна. Йдеться про перетворення її на територію беззаконня, злочинності, тобто на брудну прокладку між імперською Росією та цивілізованою Європою.

Українське суспільство виявилось в тисячі раз міцнішим, за те, як його уявляв керівник держави-агресора. Але це ще не перемога, бо в українському тілі залишається чимало оцих «грипозних вірусів». Їх треба виявити і знешкодити.
Чимало можуть зробити і роблять оновлені українські спецслужби, до певної міри оздоровлені правоохоронці, але вони потребують допомоги усіх громадян України, усіх людей доброї волі, усіх, хто хоче жити не в кримінальному світі, а в цивілізованій країні.

Прості українці відстояли честь своєї батьківщини на Майдані, розігнали посіпак псевдо українського президента, теперішнього втікача. Прості українці зупинили наступ кадрових збройних сил РФ, відбудували боєздатну армію. Час братись за зрадників. В нас дуже мало часу.

Якщо ви маєте відомості про осіб, які причетні до диверсійної чи розвідувальної роботи, до діяльності в так званих «ДНР-ЛНР», на території Криму, до поширення пропаганди зневіри в Україну, в її європейське майбутнє, до саботажу, до спроб підкупу державних службовців, військовослужбовців, правоохоронців – повідомляйте органи, які відповідають за національну безпеку про виявлені або встановленні вами фати діяльності на шкоду нашій країні, нашій державі. Ми пересічні громадяни, згідно закону, не маємо права на оперативно-слідчі дії: збирати про когось відомості, затримувати, але ніхто не позбавив нас права бачити, чути, думати. Ми не обмежені в праві читати і бачити все, що у вільному доступі. Ми не обмежені в праві звертатись до відповідних державних структур, наділених певними правами і обов’язками, звертатись з вимогою захистити життя України.

Наскільки мені відомо, то це у Волинській області:

Головне управління Національної поліції у Волинській області:
43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11
телефон (0332) 24-42-98, факс (0332) 74-24-13.

Управління СБУ у Волинській області:
43005, м. Луцьк, пр-т В.Мойсея, 4;
e-mail: [email][email protected][/email]
(0332) 24-22-10 – черговий
(0332) 24-40-25 – факс, телефон довіри.

Ніхто не позбавив нас права просто прийти в одну з цих установ і безпосереднім чином передати інформацію черговому офіцеру.

На жаль радянська доба, попередні роки чиновницького та міліцейського свавілля виробили у громадян зневажливе ставлення до повідомлення та повідомлювачів правоохоронним органам. Воно й не дивно. Держава і суспільство були ворогами. Повідомити державу означало – зрадити інтереси суспільства. Зрадити ворогові. Сьогодні держава і суспільство не у всьому є партнерами і друзями, але, погодьтесь, ми маємо спільного ворога, який бажає нашої смерті і зубожіння.

Тож об’єднаймося у боротьбі з цим ворогом, де б він не був – чи за межею кордону, чи серед нас. Таким чином ми переможемо цього ворога і наблизимо до себе нашу владу.