Непоправної шкоди не лише екології, а й іміджу міста завдають брудні автомобілі - транспорт далеких маршрутів чи будівельна техніка. Пил та бруд із коліс і кузовів забруднюють не тільки дорожнє покриття, а й повітря, яким дихаємо ми та наші діти. В усіх цивілізованих країнах давно уже стало звичним, що автомобілі зобов’язані побувати на мийці й тільки після цього в’їжджати до міста.
У 2008 році на ремонт дорожнього покриття вуличної мережі міста Луцька було виділено понад 28 мільйонів гривень. Сума для нашого міста досить значна, а тому ми повинні піклуватися про те, аби уже відремонтовані дороги прослужили якомога довше, забезпечувати їх чистоту та європейський вигляд. Натомість, на сьогодні, практично жоден із будівельних майданчиків, розташованих у Луцьку не облаштований місцем для миття коліс машин.
І я думаю, що кожному доводилося ставати свідком того як важка техніка, виїжджаючи із будівництва, залишає на прилеглих вулицях сліди “новітніх будівельних технологій”. В дощову погоду ситуація стає ще більш складною, адже, пройти вулицями, поблизу яких ведеться будівництво, не забруднивши взуття стає неможливо.
Погоджуючи будівельний генплан, департамент житлово-комунального господарства, як правило, ставить до забудовника вимогу організувати механічне або ручне очищення і миття автотранспортних засобів при їх виїзді з будівельних майданчиків на проїжджу частину вулиць. Однак, на практиці, такі вимоги не виконуються – стимулу немає.
Законодавство, яке встановлює відповідальність за забруднення шляхового покриття, є дуже гуманним до винних у заподіянні такої шкоди, адже закріплює, що подібні дії тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, будівельна організація, яка не виконала вимогу щодо забезпечення чистоти вулиць міста, залежно від конкретного випадку, може понести фінансову відповідальність у розмірі від 54-х до 136 гривень. Я думаю, що це не та сума, яка стимулюватиме будь-кого, а тим більше будівельну компанію, уникати подібних порушень у майбутньому.
На мою думку, виходом із цієї ситуації могло б бути поставлення до забудовників вимоги щодо дольової участі у ремонті тих доріг, якими вони підвозять матеріали до будівництва або ж посилення відповідальності за забруднення доріг міста. Однак, це все в майбутньому, а поки що ж доводиться надіятись хіба що на порядність забудовників.