Чи задумувалися ви коли-небудь над розмовами випадкових перехожих чи пасажирів громадського транспорту, які почули мимоволі? Про що сьогодні говорять люди? Що їм болить?

Вже понад рік у більшості на вустах тема війни, безгрошів’я, підвищення тарифів на комунальні послуги... Цей список можна було б і далі продовжувати.

Нам обіцяли – а ми велися. Нас просили потерпіти – і ми терпимо. Нам дали надію – і ми повірили. Нас налаштовували на «затягування пасків» – і ми їх затягнули. Нас просили платити за спожитий газ за новими цінами – і ми їмо хліб зі спредом замість масла, але платимо.

До слова, зверніть увагу на черги пенсіонерів поблизу кіосків, які продають соціальні сорти хліба. Погляньте, у що одягнуті ці люди. Але найголовніше вдивіться у їхні очі. У них ви прочитаєте те, про що не напишуть у глянцях, що важко помітити через екрани телевізорів. Біль, розчарування і безнадію ви також побачите і в очах жінок, вбраних у траурний чорний одяг чи хустини, близьких яких забрала війна. Пенсіонери доживають віку, визбируючи копійки на півбуханця хліба, а вдови тепер змушені самі заробляти ті копійки – для себе і своїх дітей.

А найприкріше, що нас і далі просять терпіти і виживати, а не жити. Чи готові ви до цього? Чи є вихід з цієї ситуації?

Країна розпочинається з кожного з нас. Одному боротися із системою надзвичайно складно. Але, коли поруч об’єднання однодумців, – змінити ситуацію в цілому у всій країні завжди можна. Правда, все залежить скільки поруч тих, хто готовий підтримати, допомогти обрати вірний вектор розвитку.

У будь-якій країні прийти у владу без політики практично неможливо. Та скільки у нас «живих» політичних проектів в Україні? Одиниці. А скільки тих, які себе вже «віджили»? Чимало.

І соціальні, і економічні, і політичні процеси в теперішній Україні спонукають шукати нові шляхи для розвитку як місцевих громад, так і формування нової політичної еліти – з новим баченням, мисленням, управлінськими здібностями, але і з певним успішним досвідом в різних середовищах – і в громадському, і в бізнесовому, і у державницькому.

У липні цього року в Україні зареєстрували оновлену політичну партію «УКРОП» – Українське об’єднання патріотів. Серед членів політради – і наш лучанин, засновник фонду «Новий Луцьк», екс-голова Одеської ОДА – Ігор Палиця, а також позафракційні народні депутати – Борис Філатов та Андрій Денисенко, журналіст, медіа-експерт та громадський діяч Дмитро Сіманський, учасник антитерорестичної операції на Донбасі Євген Терехов, колишній депутат Дніпропетровської обласної ради Денис Борисенко. Контрольно-ревізійну комісію очолив народний депутат Віталій Купрій. Свою роботу УКРОП розпочинає і на Волині.

«УКРОП» – це, перш за все, об’єднання громадян, які хочуть змінити життя країни, змінюючи себе. Ідея партії побудована на патріотизмі. Для членства в партії не має значення ні національна, ні мовна ознака.

Головна концепція – це створення вільної, потужної, демократичної держави, в основі якої – дотримання прав кожного громадянина; перехід до парламентської форми правління і захист інтересів підприємництва.

***

У нашій країні ми постійно відстоюємо свої права – на отримання освіти, лікування, того чи іншого документу, легальну роботу, зарплату, пенсію, відкриття своєї власної справи... Але часто за дотримання цих прав просто платимо. Бо так простіше. Так ми впевнені в тому, що наше питання вирішиться позитивно.

Серед політичних цілей «УКРОПу» в цьому аспекті – скорочення армії чиновників та посадовців з відповідним підвищенням посадових окладів; дотримання державними службовцями суворої дисципліни, суспільний контроль за їх діяльністю; посилення каральних методів за корупційні діяння високопосадовців.

***

Чи подобаються вам квитанції на оплату житлово-комунальних послуг? Парадоксальна ситуація – мінімальна зарплатня в Україні 1218 гривень, а щомісячна оплата комунальних тарифів середньої за площею міської однокімнатної квартири – 700-800 гривень. В європейських країнах спочатку провели чимало заходів з енергозбереження. У нас же підвищили тарифи і тепер пропонують самим шукати кошти на можливості для заощаджень – встановлювати теплові лічильники, бойлери, енергозберігаючі котли. Але... чи готова комунальна система із застарілим обладнанням до таких кардинальних змін?

УКРОП вважає, що тарифи на житлово-комунальні послуги повинні бути обгрунтованими та прозороми і не перевищувати 15 відсотків від мінімальної зарплати або пенсії. Держава зобов’язана допомагати громадянам у запровадженні енергозбереження на рівні кожної оселі.

***

За офіційними даними, 42 відсотки економіки України знаходиться в тіні. Головна причина цього явища – високі податки. Зараз податок на доходи підприємств складає 19 відсотків від їхнього прибутку, а податок на доходи фізичних осіб – в середньому 52 відсотки.

«УКРОП» пропонує свої шляхи для виходу бізнесу з тіні без втрат. Партія виступає за максимальне спрощення податкої та фінансової звітності для підприємців.

Серед інших, не менш важливих економічних цілей, – проведення незалежного аудиту економіки на всіх рівнях – до кожної окремої громади; звільнення економіки від державних та приватних монополій та забезпечення рівноправної конкуренції; запровадження новітніх технологій; забезпечення зростання продуктивності праці; зупинення потоків контрабанди; припинення практики замороження зарплат; соціальна економіка.

***

На якому рівні знаходиться обороноздатність України яскраво демонструє війна з Росією. Прості хлопці-солдати, які повертаються із зони АТО, повсякчас підтверджують один і той самий факт – вони виживають там лише завдяки допомозі волонтерів. «УКРОП» пропонує створити професійну контрактну армію, у якій кожен військовий отримуватиме гідну зарплату, а його сім’я – соціальний пакет. Кожен громадянин та патріот також повинен мати можливість та вміти захищати свою країну.

***

З появою нової політичної сили – з’являється і чимало критики. Але критикувати – найлегше. А от запропонувати раціональну ідею і її втілити для цього треба, перш за все, зробити перший крок і постукати у потрібні двері. «УКРОП» відкритий для людей різного віку. Тільки разом ми можемо змінити країну і перетворити її на дійсно європейську державу.

p.s. Ми поцікавилися пересічних лучан, що вони знають про новостворену політичну партію «УКРОП» і як оцінюють її шанси на політичному полі.

Ольга Созонік, 29 років, громадська діячка:

«Про партію «УКРОП» чула. Вважаю, що в політиці повинна бути конкуренція, особливо тоді, коли управлінські реформи не призводять до бажаних результатів. Інколи нашій владі потрібен добрий штурхан, аби почати діяти і втілювати задеклароване. Можливо, «УКРОП» і стане стимулом щось змінювати, а, можливо, його лідери запропонують нові підходи для розвитку країни. Час покаже. Зараз надто рано говорити про результативність цієї політичної сили, хоча серед її лідерів – відомі та успішні політики».

Андрій Бондаренко, 37 років, лікар:

«За діяльністю деяких лідерів «УКРОП» слідкую вже понад рік. Перебуваючи в команді губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського, Борис Філатов і Геннадій Корбан не допустили поширення сепаратизму на території області, займалися активною волонтерською діяльністю за власні кошти ще з початку майдану, що продовжують робити і тепер. Маючи такі статки, вони не витрачають їх на забезпечення тільки своїх власних потреб, а постійно підтримують добровольчі батальйони, викупляли з полону наших солдат. На мій погляд, ця команда – хороша альтернатива нинішній владі».

Олег Разиграєв, 31 рік, історик:

«Про створення партії «УКРОП» чув лише побіжно. Знаю, що партія пов’язана з екс-головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації Ігорем Коломойським, а відповідно, серед її засновників – його команда та партнери. На початку липня, перебуваючи у відрядженні в Києві, звернув увагу на зовнішню рекламу цієї політсили. Якщо влада і надалі робитиме помилки, то «УКРОП», думаю може стати альтернативною політичною силою.

Віталій Бринчук, 27 років, лікар:

«Думаю, що головна аудиторія партії «УКРОП» – це люди, які незадоволені діяльністю нинішньої влади, ті, хто розчарувався в подіях, які відбулися після майдану. А такі настрої людей, на мій погляд, дають цій партії непогані шанси».

Олесандра Лізова, 31 рік, психолог:

«Я не довіряю ні нинішнім партіям, ні тим, які створюються, а тим паче бізнесовими колами. Звичайно ж, якість життя за останні кілька років в Україні значно знилася і думаю, що це відчуває, чи не кожна проста сім’я. Однак, особливої надії на те, що політики покращать наше сьогодення і майбутнє, не покладаю».

Ірина Конончук, 25 років, педагог:

«Знаю, що неформальним лідером партії «УКРОП» є Ігор Коломойський, а серед її легітимних очільників – люди з його команди. Слідкуючи за його діяльністю, можу сказати, що у Дніпропетровській області вони не допустили поширення війни. А це вже вагомий результат. Нашій країні потрібні зміни. Думаю, «УКРОП» має досить непогані шанси».

Валентина Максимчук, 54 роки, пенсінерка:

«Теперішня влада обіцяла нам чимало. Але що ми маємо натомість? Чи реально вижити звичайному пенсіонеру на ті копійки, які все життя зароблялися? Шкода, дітей, синів, батьків, які сьогодні захищають нашу країну і не знають, коли ця війна закінчиться. А поки увага людей звернена на події на Сході, влада вдало використовує різні маніпулятивні методи, аби ще більше довести народ до зубожіння. Якщо «УКРОП» дійсно виконає задекларовані у своїй програмі обіцянки, то думаю, що, можливо, хоча б наші внуки принаймі не будуть зазирати у порожні холодильники. Команда Ігоря Коломойського мені імпонує. Та риторичним на сьогодні лишається питання, чи не перетвориться партія на черговий технічний проект під вибори».

Лілія Папач, 31 рік, психолог:

«Про партію «УКРОП» знаю, але досить мало інформації. Знаю, що досить активну діяльність її нинішні лідери вели та ведуть на Сході України в напрямку збереження безпеки нашої країни, допомагають учасникам АТО. Як себе зарекомендує ця політсила, говорити ще поки переконана рано. Однак, вже не за горами місцеві вибори. Це буде для «УКРОП» таким собі випробувальним терміном для подальшої роботи і на рівні місцевих громад, і в майбутньому в парламенті».

Ірина Юзва, 28 років, журналістка:

«Про партію “УКРОП” чую не вперше. Чи є в них шанси на місцевих виборах? Думаю, що так. По-перше, партія позиціонує себе, як патріотична. По-друге, як на мене, велику роль може зіграти назва, адже люди настільки політично розчаровані, що можуть просто поставити галочку навпроти партії, уособленням, якої є кріп – рослина, котра за останній рік стала символом українців».