Певно, лише наївні люди вірять, що культура, мистецтво чи то спорт не мають стосунку до політики. Життя постійно показує, що ці сфери тісно переплетені. Не завжди вдається простежити, де закінчується мистецтво й починається політика. І навпаки.

У конкурсі Євробачення в часи минулі й тепер теж немало політики. А цього року особливо. Неозброєним оком було видно, як Росія прагнула виграти цей конкурс. І для цього були кинуті значні ресурси. Ще напередодні проведення конкурсу російські мас-медіа свідомо поширювали думку, що саме представник Росії Сєргєй Лазарєв має здобути перемогу.

Для чого це робилося? Росії, яка своєю політикою налаштувала проти себе багато розвинутих держав, треба робити «прориви» на міжнародній арені. Євробачення дає тут певні шанси. Якби представник Росії зайняв перше місце в конкурсі, можна було б говорити: російську культуру підтримує цивілізована Європа. Але йшлося не лише про це. Україна, з якою Росія веде гібридну війну, послала на Євробачення Джамалу з піснею «1944». Остання, попри формальну аполітичність, має певні антиросійські алюзії. Адже в пісні робиться натяк на депортацію кримських татар у 1944 р. У нинішній час російська влада, захопивши Крим, фактично здійснює чергову депортацію кримськотатарського народу, переслідуючи його представників. Перемога на Євробаченні Джамали стала би для Росії дзвінким ляпасом.

Схоже, відповідні російські структури непогано попрацювала. Уже не перший раз вони використовують відповідні технології, щоб забезпечити голосування за свого кандидата в країнах Європи на конкурсі Євробачення. Це й пропагандистська кампанія, й мобілізація росіян і російськомовних у країнах Європи, щоб вони голосували за представника Росії. Наприклад, мер міста Риги, який є росіянином, виступив із таким закликом. Зрештою, це й масовий підвіз у країни, де йде голосування під час Євробачення, таких собі «волонтерів»-заробітчан, які мають картки мобільних операторів цих країн і здійснюють «правильне» голосування. Якщо заїзд таких волонтерів у окремі держави потребує віз, то їх везуть до кордонів, де є покриття мобільних операторів цих країн. І звідси «волонтери» надсилають смс-ки. Ці та їм подібні технології випробовувалися не один рік. Як правило, вони дають ефект. І на цей раз теж не підвели. Сєргєй Лазарєв набрав найбільшу кількість голосів під час голосування глядачів по країнах, які беруть участь у Євробаченні. Здавалось, перемога близько. Джамала від нього відстала. Правда, розрив не був таким вже й великим.

Але тепер на Євробаченні не такі правила, як раніше, коли голосування глядачів визначало переможця. Тепер половину голосів дають члени журі від кожної країни. Отут і виникли для Росії проблеми. Членам журі, певно, не дуже хотілося голосувати за представника країни-агресора. Правда, не поспішали вони й голосувати за представника України. Звісно, необхідно було враховувати вокальні дані претендентів, їхню артистичність і т. ін. Але ж свідомо чи несвідомо на вибір впливали й політичні резони. У мас-медіа можна було зустріти думку, що на Євробаченні йде змагання Росії й України, таке собі перенесення гібридної війни на пісенний рівень. Отож, більшість членів журі, схоже, вирішили бути від гріха подалі й надали перевагу з великим відривом представниці Австралії Дамі Ім. Не буду обговорювати її виступ. Зазначу лише, що вона не мала великої глядацької підтримки.

До речі, цікаво поглянути, хто з журі дав найвищі бали Джамалі й Лазарєву. Останній отримав 12 балів від Азербайджану (правда, ця країна дала й 10 балів Джамалі – так що тут і вашим, і нашим). 12 балів Лазарєв отримав від Білорусі. Що цілком прогнозовано. І ще по 12 балів йому дали «сателіти Росії в ЄС» Греція та Кіпр. Щодо Джамали, то тут теж цікава ситуація. 12 балів їй дали переважно журі тих країн, які остерігаються російської агресії (Польща, Латвія) або які пережили війну чи знаходяться в стані війни (Грузія, Молдова, Ізраїль, Сербія, Боснія і Герцеговина, Македонія). Правда, отримала українська співачка й найвищі бали від журі благополучних країн (Сан-Маріно, Данії, Словенії). Попри певні винятки, відповідні тенденції все ж простежуються.

Через те, що Джамалі вдалося отримати непоганий результат по голосуванню глядачів і журі (там і там друге місце), вона несподівано для багатьох взяла пальму першості. Тобто ні розрахунок Росії на перемогу, ні прагнення більшості членів журі зробити переможцем нейтральну фігуру з далекої Австралії не увінчались успіхом.

Як відомо, журі Росії дали Джамалі нуль балів. Так само журі України оцінило Лазарєва. Що, зрештою, було прогнозовано. Бо ж війна. Але цікаво виглядали результати по глядацьких симпатіях. Тут Україна дала найвищий бал Росії – 12. Росія майже «відповіла взаємністю» – дала 10 балів Джамалі. Після цього деякі мас-медіа почали глаголити: мовляв, попри неприязнь політиків, російський та український народи «хочуть дружити».

Насправді, такі результати голосування свідчать не стільки про «дружбу», скільки про деякі інші речі. Щодо України, то тут, безперечно, багато «любителів Росії», які ненавидять «київську хунту». Вони й голосували за Лазарєва. Однак не думаю, що цих русофілів з сепаратистським душком вистачило для того, щоб цей співак в Україні набрав 12 балів. Безперечно, постаралися російські куратори. Тим паче, що це їм легко було зробити в т. зв. ДНР і ЛНР. Щодо високого балу глядачів Росії за Джамалу, то тут інша ситуація. За неї дружно голосували кримські татари. Завдяки їм вона й отримала такий високий результат.

Тріумф Джамали на Євробаченні викликав у нас величезний ажіотаж. Вважайте, наша держава отримала перемогу (і далеко не другорядну!) в гібридній війні з Росією. Російські мас-медіа не можуть заспокоїтись. Говорять, що в росіян вкрали перемогу, що голосування на Євробаченні – політичне і т. д. Ніби за їхнього Лазарєва багато хто голосував не з політичних мотивів.

Однак не варто думати, що росіяни просто так відступлять. Думаю, мстити вони будуть. Принаймні говоритимуть про можливі теракти під час проведення Євробачення в Києві. А то й готуватимуть такі теракти. Тому більшість членів журі європейських країн можна зрозуміти. Вони хотіли бачити наступне Євробачення в далекій і безпечній Австралії.

Тому, ймовірно, нам ще доведеться «складати екзамен», забезпечуючи безпеку відомого пісенного конкурсу. Все тільки починається…

Петро Кралюк