Петро Кралюк : Війна чи мир: який з Порошенка дипломат?
Петро Порошенко за фахом дипломат. Схоже, дипломатом був він у бізнесі. Був дипломатом і в політичній боротьбі. Буде і дипломатом на президентські посаді. Добре це чи недобре в нинішніх непростих умовах? Принаймні непогано.
Порошенка критикували деякі військові експерти за те, що він 20 червня погодився піти на перемир’я із сепаратистами на Донбасі. Аргументи бути такі: реально цього перемир’я терористи не будуть дотримуватися і воно буде одностороннім з української сторони; перемир’я дасть можливість терористам перегрупувати свої й укріпити позиції; зрештою, воно не зніме воєнне протистояння на Донбасі. Так воно й вийшло. Сепаратисти-терористи не припинили вогонь. Більше того – українські силовики під час «перемир’я» зазнали чималих втрат.
Але війна – це не лише воєнні дії. Це також дії на дипломатичному фронті.
Порошенко, пішовши на перемир’я, вчинив не як військовий, а як дипломат. Звісно, це перемир’я має свої плюси й мінуси. З точки зору воєнної, тут, радше, мінуси.
Але з точки зору дипломатичної є безсумнівні плюси.
По-перше, це перемир’я було надзвичайно важливим для збереження позитивного іміджу України в очах населення західних країн. Не секрет, що російська пропаганда ефективно працює в цих країнах. У результаті цього в західних мас-медіа останнім часом почав з’являтися образ української влади як влади агресивної, що веде руїнницькі військові дії. А це формує відповідну громадську думку. На Заході ж для влади громадська думка важить дуже багато. Перемир’я стало сильним ударом по образу «агресивної української влади». Тим самим воно сприяло зростанню прихильності до України з боку як владних кіл Заходу, так і її громадськості.
По-друге, перемир’я – це своєрідна «відповідь» на вимоги Росії. Так, міністр зовнішніх справ Росії Лавров та інші російські політики постійно повторювали мантру про перемир’я. До цього хору «миротворців» долучився навіть патріарх московський Кирил. Показово, що Порошенко, прибувши в зону АТО напередодні проголошення Перемир’я, побував у місті Святогорську й сфотографувався на фоні Святогорської лаври, яка належить Московському патріархату.
Тим самим Порошенко кинув росіянам виклик: ви просили миру – я це зробив, а ось чи ви підете на мир… Звісно, він не наївна людина і знає, що на мир Путін та його камарилья так просто не піде. Їх хіба що можуть змусити до миру.
Але Росія мусить реагувати на миротворчість Порошенка. Принаймні утриматись від відверто агресивних дій. Не виключено, що такі дії планувалися й були приурочені до 22 червня. Це в російській традиції приурочувати «наступ» до «червоних днів календаря». Показово, що в цей день проросійські сили організували мітинги в різних містах України. Однак справа далі мітингів не пішла. Росія виявила стриманість. Терористи, які керуються з Росії, навіть пішли на переговори. Навіть заявили, що теж ідуть на перемир’я. Правда, як зазначалося, з їхнього боку ніякого перемир’я не було. До речі, т.зв. «переговори», які відбувалися в приміщенні Донецької облдержадміністрації, де, з одного боку, взяли участь сепаратисти, а, з іншого, «миротворці» Л. Кучма, В.Медведчук, Н. Шуфрич і навіть представник ОБСЄ, реально не дали ніяких результатів. Вони показали, що переговорники не контролюють ситуацію. Тим самим стало зрозуміло, що ні «державні» структури сепаратистів, ні їхні «умиротворителі» з українського боку не мають ніякої влади. І всі ці переговори з лідерами сепаратистів – просто імітація.
Правда, з російського боку є ніби один позитивний результат перемир’я. Рада Федерації Росії скасувала рішення про введення війсь в Україну. Але, насправді, всі розуміють «вагомість» цього рішення. В Кремлі є один господар – президент Владімір Путін. А Рада Федерації, звісно, голосувала й голосуватиме, як потрібно господарю.
Перемир’я Порошенка має значення не лише для зовнішньої політики, а й для внутрішньої.
Не секрет, що малоефективна АТО, численні жертви під час її проведення породжують антивоєнні, пацифістські настрої в українському суспільстві. Маємо вже сьогодні (в тих чи інших формах) антивоєнні виступи. Перемир’я в якійсь мірі допоможе їх зменшити, продемонструє миролюбність української влади.
Перемир’я може вплинути й на жителів Донбасу. Останні, звісно, не в захваті від того, що їхній край став тереном воєнних дій. До того активні військові дії ведуться тут вже майже два місяці. Війна багатьом набридла. Тому ініціатива президента Порошенка, очевидно, була сприйнята позитивно. Вона навіть стимулювала на Донбасі антисепаратистські настрої. Саме після оголошення перемир’я з’явилася інформація, що в окремих місцях на Донбасі відбулися антисепаратистськівиступи. Звісно, їх не варто переоцінювати – вони мають одиничний характер. Але те, що вони з’явилися, це вже певний симптом.
Загалом можемо констатувати, що перемир’я Порошенка – це непоганий дипломатичний крок. Інша річ, як позитиви цього кроку конвертувати у військовій сфері.
Кралюк Петро
Порошенка критикували деякі військові експерти за те, що він 20 червня погодився піти на перемир’я із сепаратистами на Донбасі. Аргументи бути такі: реально цього перемир’я терористи не будуть дотримуватися і воно буде одностороннім з української сторони; перемир’я дасть можливість терористам перегрупувати свої й укріпити позиції; зрештою, воно не зніме воєнне протистояння на Донбасі. Так воно й вийшло. Сепаратисти-терористи не припинили вогонь. Більше того – українські силовики під час «перемир’я» зазнали чималих втрат.
Але війна – це не лише воєнні дії. Це також дії на дипломатичному фронті.
Порошенко, пішовши на перемир’я, вчинив не як військовий, а як дипломат. Звісно, це перемир’я має свої плюси й мінуси. З точки зору воєнної, тут, радше, мінуси.
Але з точки зору дипломатичної є безсумнівні плюси.
По-перше, це перемир’я було надзвичайно важливим для збереження позитивного іміджу України в очах населення західних країн. Не секрет, що російська пропаганда ефективно працює в цих країнах. У результаті цього в західних мас-медіа останнім часом почав з’являтися образ української влади як влади агресивної, що веде руїнницькі військові дії. А це формує відповідну громадську думку. На Заході ж для влади громадська думка важить дуже багато. Перемир’я стало сильним ударом по образу «агресивної української влади». Тим самим воно сприяло зростанню прихильності до України з боку як владних кіл Заходу, так і її громадськості.
По-друге, перемир’я – це своєрідна «відповідь» на вимоги Росії. Так, міністр зовнішніх справ Росії Лавров та інші російські політики постійно повторювали мантру про перемир’я. До цього хору «миротворців» долучився навіть патріарх московський Кирил. Показово, що Порошенко, прибувши в зону АТО напередодні проголошення Перемир’я, побував у місті Святогорську й сфотографувався на фоні Святогорської лаври, яка належить Московському патріархату.
Тим самим Порошенко кинув росіянам виклик: ви просили миру – я це зробив, а ось чи ви підете на мир… Звісно, він не наївна людина і знає, що на мир Путін та його камарилья так просто не піде. Їх хіба що можуть змусити до миру.
Але Росія мусить реагувати на миротворчість Порошенка. Принаймні утриматись від відверто агресивних дій. Не виключено, що такі дії планувалися й були приурочені до 22 червня. Це в російській традиції приурочувати «наступ» до «червоних днів календаря». Показово, що в цей день проросійські сили організували мітинги в різних містах України. Однак справа далі мітингів не пішла. Росія виявила стриманість. Терористи, які керуються з Росії, навіть пішли на переговори. Навіть заявили, що теж ідуть на перемир’я. Правда, як зазначалося, з їхнього боку ніякого перемир’я не було. До речі, т.зв. «переговори», які відбувалися в приміщенні Донецької облдержадміністрації, де, з одного боку, взяли участь сепаратисти, а, з іншого, «миротворці» Л. Кучма, В.Медведчук, Н. Шуфрич і навіть представник ОБСЄ, реально не дали ніяких результатів. Вони показали, що переговорники не контролюють ситуацію. Тим самим стало зрозуміло, що ні «державні» структури сепаратистів, ні їхні «умиротворителі» з українського боку не мають ніякої влади. І всі ці переговори з лідерами сепаратистів – просто імітація.
Правда, з російського боку є ніби один позитивний результат перемир’я. Рада Федерації Росії скасувала рішення про введення війсь в Україну. Але, насправді, всі розуміють «вагомість» цього рішення. В Кремлі є один господар – президент Владімір Путін. А Рада Федерації, звісно, голосувала й голосуватиме, як потрібно господарю.
Перемир’я Порошенка має значення не лише для зовнішньої політики, а й для внутрішньої.
Не секрет, що малоефективна АТО, численні жертви під час її проведення породжують антивоєнні, пацифістські настрої в українському суспільстві. Маємо вже сьогодні (в тих чи інших формах) антивоєнні виступи. Перемир’я в якійсь мірі допоможе їх зменшити, продемонструє миролюбність української влади.
Перемир’я може вплинути й на жителів Донбасу. Останні, звісно, не в захваті від того, що їхній край став тереном воєнних дій. До того активні військові дії ведуться тут вже майже два місяці. Війна багатьом набридла. Тому ініціатива президента Порошенка, очевидно, була сприйнята позитивно. Вона навіть стимулювала на Донбасі антисепаратистські настрої. Саме після оголошення перемир’я з’явилася інформація, що в окремих місцях на Донбасі відбулися антисепаратистськівиступи. Звісно, їх не варто переоцінювати – вони мають одиничний характер. Але те, що вони з’явилися, це вже певний симптом.
Загалом можемо констатувати, що перемир’я Порошенка – це непоганий дипломатичний крок. Інша річ, як позитиви цього кроку конвертувати у військовій сфері.
Кралюк Петро
Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.
Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.
Знову на наших просторах бродить (чи блудить?) привид – привид федералізму. З’являється він вчасно – якраз тоді, коли Україна переживає…
У передмові до двохтомника «Історія українського козацтва», який був виданий під егідою Національної академії наук України і якого можна вважати…
У другій половині 60-их рр. XVI ст. польській владі проігнорувати козацьку проблему було все важче й важче. Козацтво почало оформлятися…
Коментарів: 2
Порошенковi не позаздриш. Не слiд забувати, що все розпочалося навеснi, коли вiн ще не був главою держави. Не кожна людина ризикне стати Президентом у подiбних обставинах. Вiн ризикнув. I зараз намагається зробити все можливе, аби зупинити рух до нацiональної трагедiї.
Iгор до Mik (галицька миша)
Показати IP
31 Липня 2014 09:20
Порошенко Президентом вибрав парламенський клан ще до выборов,тому зараз i вiйна.
Росія пригрозила Польщі через відкриття бази США
Сьогодні 15:38
Сьогодні 15:38
Пам’яті Героїв: у Луцькому педколеджі – волейбольний турнір, присвячений загиблим на війні випускникам. Фото
Сьогодні 15:03
Сьогодні 15:03
На Харківщині загинув боєць з Волині Віталій Корень
Сьогодні 14:47
Сьогодні 14:47
Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт прем’єра Ізраїлю Нетаньягу й ексміністра оборони Галланта
Сьогодні 14:31
Сьогодні 14:31
У США хочуть списати понад $4 мільярди боргу для України
Сьогодні 14:14
Сьогодні 14:14
Як вибрати насосну станцію для свердловини чи колодязя: ключові критерії та рекомендації
Сьогодні 13:58
Сьогодні 13:58
Артем Чех у Луцьку презентує «Пісню відкритого шляху»
Сьогодні 13:41
Сьогодні 13:41
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.