У 1617 р. польськомовний поет Мартин Пашковський у Кракові опублікував дещо незвичну книгу – «Розмова козака запорозького з перським гінцем про справи військові поган з християнами». У той час велися таємні переговори між козаками й перськими правителями, щоб об’єднати свої зусилля в боротьбі з турками. Однією з центральних фігур у цій дипломатичні грі був Пієтро делла Валле.

ЧИТАТИ ПОПЕРДНІЙ БЛОГ: ПЕРШИЙ «КОЗАЦЬКИЙ ПОЕТ»

Варто сказати кілька слів про цю людину. Народився він 1586 року в знатній римській родині. Отримавши чудову освіту й маючи в Італії певне становище, делла Валле покидає свою батьківщину. У 1614 році вирушає з Венеції в подорож, яка тривала 11 років. Спочатку делла Валле прибув до Константинополя, де вивчив турецьку й арабську мови. У 1615 році подався до Персії, де наблизився до шаха Аббаса Великого. Там він відстоював ідею «козацької республіки» в Трапезунді. Його підтримував і кримський принц-утікач Шагін-Герей.

Чи діяв делла Валле самостійно? Ймовірно, він був агентом італійського, зокрема венеціанського, купецтва, зацікавленого в переорієнтації торгових шляхів у Європі. У результаті великих географічних відкриттів, а також посилення турецького контролю в басейні Середземномор’я Італія опинилася на маргінесі європейської торгівлі та почала втрачати своє значення.

Делла Валле пропонував Аббасу «прорубати» коридор до Чорного моря, захопити з допомогою козаків Трапезунд, створити тут при їхній допомозі свою базу. У результаті цього пропонувалося створити торговий шлях, який би йшов із Персії, а також, очевидно, з Індії Чорним морем, українськими землями, де були колонії італійських купців, й далі в Європу. Це був би набагато коротший шлях, ніж морський шлях навколо африканського узбережжя або Середземним морем. Якби цей амбітний план вдалося здійснити, історія Європи й, зокрема, історія України були б інакшими. Принаймні Україна могла б перетворитися в значний торговий центр – подібно до Англії чи Голландії. Зі свого боку, Англія чи Голландія не могли б так динамічно розвиватися.

Про спроби реалізації цього плану свідчать події, які розгорнулися в Кримському ханстві після Хотинської битви 1621 року. Як відомо, в 1620 році турецький султан Осман ІІ починає активні дії проти Речі Посполитої. Цього року армія цієї держави зазнала нищівну поразку під Цецорою від турецького війська. Наступного року султан Осман ІІ привів величезне військо під Хотин, сподіваючись остаточно «добити» Річ Посполиту. Тут мала відбутися вирішальна битва між військами цієї держави й Оттоманської Порти. Якби турки виграли цю битву, вони мали б шанс серйозно перекроїти політичну карту Центральної й Східної Європи. Під їхньою владою чи залежних від них держав могла б опинитися значна частина території нинішньої України і, можливо, навіть Польщі та навіть Австрії. Про «торговий коридор» від Індії та Персії до Європи через Трапезунд, Чорне море,

Україну можна було б остаточно забути. Проте Хотинська битва була виграна Річчю Посполитою. Причому головну роль у цій битві фактично відіграли козацькі війська під проводом Петра Конашевича-Сагайдачного. Останній, до речі, незадовго перед цим активно воював проти турків на морі. Не виключено, що він був залучений до реалізації планів делла Валла й перського шаха.

Виграш Речі Посполитої в Хотинській битві відкривав чималі можливості для реалізації цих планів. У Кримському ханаті хан Джанібек-Гірей починає проводити політику унезалежнення своєї держави від Туреччини. Туркам вдалося в 1623 році позбавити його престолу й поставити ханом Махмета ІІІ Гірея. Проте останній не виправдав їхніх сподівань. Махмет ІІІ повернув із Персії свого брата Шагін-Гірея, зробивши його калгою (другою особою) в Кримському ханстві. Шагін-Гірей разом зі своїм братом-ханом починають проводити відверту антитурецьку політику. У 1623 році Персія розпочинаю війну проти Оттоманської Порти. Кримський хан теж починає війну з турками, залучивши до цього запорозьких козаків. Війна з турками й протурецьки налаштованими силами в Кримському ханстві тривала до 1629 року. До цієї боротьби проти турків активно залучалися козаки. Махмет ІІІ в кінцевому рахунку програв, загинувши в 1629 році, а його брат Шагін-Гірей знову емігрував до Персії. Після цього Кримське ханство остаточно опинилося в сфері впливу турків.

Отже, план, який виношували делла Валле, не був реалізований. Відомо, що цей дипломат вів переговори з козацькими послами. У 1625 році делла Валле повернувся на батьківщину. Свої подорожі він описав у формі листів до приятеля, професора медицини Неапольського університету Маріо Скіпано. Уперше їх опублікували в Римі у 1650 — 1653 роках, а згодом переклали багатьма європейськими мовами.

У цих листах чимало уваги приділено запорізьким козакам. Адже саме вони мали зіграти одну із ключових ролей у створенні згаданого торгового коридору. Зокрема, делла Валла пише:

«Козаки… не є назвою одної нації, але вони творять згромадження народів, зібраних з різних сторін і сект, головне для них, щоб тільки були християнами. Вони без жінок, дітей і приватних домів, не визнаючи зверхності жадного князя, живуть далеко від міст в укріпленнях, які знаходяться в лісах, в горах або коло рік. Підлягають, майже як наші бандити, своїм вождям і утримуються з добичі, що їх здобувають собі шаблею. Різняться, однак, і від наших бандитів тим, що не грабують і не нищать країни своїх князів, якщо живуть з ними у мирній згоді. Навпаки, часто беруть участь у війнах на службі цих князів, виконуючи цю службу з вірністю. Вони постійно рейдують та піратствують на суші і на морі проти близьких ворогів, себто турків і інших магометанів. Але з цього приводу їх не переслідують князі їхніх країн, а навпаки, їх заохочують і навіть підтримують провізіями та грішми».

Тобто делла Валла схильний трактувати козаків як «збиранину» з представників різних народів і як розбійників. Але розбійників «корисних», до того ж інтегрованими в суспільно-політичні структури. Не даремно він звертає увагу на співпрацю козаків та князів, які фактично представляли державні структури. Також зверталася увага на те, що козаки є християнами і воюють проти магометан.

При цьому, коли делла Валла говорить про християнство козаків, він розглядає це християнство як таке, що є близьким до християнства західного, «латинського». При цьому автор спеціально звертає увагу на російських козаків, відзначаючи їхню єретичність: вони, мовляв, наслідують «грецькі єресі» і погано ставляться до латинян. Тому делла Валла заявляє, що він «не мав на думці злучити російських козаків з персами». А ось щодо українських козаків, то тут ситуація інакша:

«Моя думка була, щоб поєднати персів з козаками Польщі, а головно з тими, що мають свій осідок на гирлі ріки Бористена над Чорним морем, де без вибудованого міста вони частинно живуть в шатрах, частинно в куренях, хоронені водами та мочаристим тереном, що вони, коли хочуть, можуть заводнити зо всіх сторін так, що ні із суші, ні з моря на них не можна напасти й не можна їх вигнати з їхньої фортеці».

Далі цей автор детально описує морські походи козаків, вказуючи, що вони нападають на такі турецькі міста, як Синоп, Кафа, Трапезунд. Козаки успішно воюють проти турків. «До чого стремлять у майбутньому козаки, захоплені і горді своїми осягненнями, залишаю уяві Вашої Милості, – пише делла Валла. – Я тільки скажу те, що сам від них чув, — вони надіються одного дня взяти Константинопіль; вони кажуть, що для них було зарезервовано звільнення цієї країни й існують пророцтва, які це ясно пророчать».

Цей автор досить оптимістично дивиться на майбутнє козаків. Він сподівається, що кількісно вони будуть зростати, відбудеться їхнє «усуспільнення», вони заведуть собі жінок. «Я, – говорить делла Валла, – студіюючи їхній стан та їхній спосіб життя, думаю направду, що вони одного дня створять для себе одну могутню республіку, бо з такими самими принципами почали славні спартанці, лакедемонійці, як також і сицилійці, картаґенці і навіть самі римляни, а в модерних часах голландці».

Власне, делла Валла і пропонував створити цю республіку в Трапезунді. Для козаків, вважав він, «це вже не означало б тільки зграбувати й втекти, як це бувало дотепер, але затримати з перською поміччю певну територію, а найголовніше, околицю Трапезунда, яка граничить на суші з Перською державою, а для козаків є вигідною, бо лежить на побережжі моря». Тобто з допомогою Персії тут козаки мали осісти й освоїти цю територію. При цьому вони могли б допомагати сусіднім грузинським князям. І ось би цей союз козаків, грузинів та персів забезпечував би торговий коридор з Індії та Персії до Чорного моря.

Звісно, делла Валла, говорячи про цей план, звертав увагу на християнські чесноти: «В цій справі навіть кожний засліплений інтелект має добачувати християнську чесноту і корисність; крім того, вона є легкою і високо оціненою. Перський король не хоче нічого іншого — тільки це, він же ж ніколи не омине жадної можливості для нищення турків; а приятельство кожного князя та християнського народу за цим шукає, цього добивається й добивалося вже довгі роки. А щодо козаків, то навіть не можна подумати, щоб їм було неприємним одержання такої сильної підтримки хоч би від князя іншого закону. Щодо мене, то мені виглядало, що я гідний посередник для їхніх переговорів. Насамперед, я християнин, якими є теж козаки Польщі. Вони є християнами і у великій мірі католиками й тим самим мали б мені довіряти. Дальше, я римський підданий папи, кого перський король дуже шанує, а крім того, я є людина добре поінформована, яка може говорити про речі на основі певних підстав, тому-то я мушу викликати у перського шаха, якому пропоную тільки його добро, велику віру та довір’я».

Звісно, заяви делла Валли про «католицькість» українських козаків можуть викликати здивування. Але не поспішаймо з висновками. Делла Валла вказує на відмінності між християнами Московії й християнами України. Якщо перші є єретиками, то другі такими не є, навіть більше того – козаки наближені до католицизму. Справді, між московським та українським православ’ям існували відмінності. І українське православ’я запозичувало католицькі елементи. Не будемо говорити про те, що частина тогочасних українців прийняла унію з католиками. Але і в православних, що не прийняли унію, було чимало католицького. Як, наприклад, у Петра Могили. Тобто хоча й делла Валла видавав бажане за дійсне, все таки певні підстави для подібних тверджень у нього були. Принаймні для нього українські козаки були такими чи майже такими християнами, як і католики.

Однак, як уже зазначалося, за високою «християнською місією» козаків стояли цілком меркантильні інтереси. Їх делла Валла озвучив таким чином: «…я старався логічно доказати, як легко можна б здобути від турків Трапезунд та інші сусідні міста на Чорному морі, якщо б шах із своєю армією на суші помагав козацькій виправі. Козаки своїми постійними атаками з моря зайняли б турецькі посілості і передали б їх у руки персів. Вони дуже здібні до здобування чужих країн, але не можуть ці здобутки утримати в своїх руках. Їх мало і вічно тиняються, а живучи з другого боку, мусять зосереджувати цілу армію на морі… Але я… ще сказав, що цей союз з козаками добрий не тільки для війни проти турків, але міг би бути багато кориснішим для торгівлі, головно, для посилки шовку до Європи. Ця ідея зовсім згідна з бажанням шаха, який хотів оминути торгівлю через Туреччину. Ця козацька дорога була б коротша, легша і безпечніша, ніж через Алеппо, або й інші дороги, які тільки можна б собі уявити. Бо всі перські провінції, які виробляють більшу кількість шовку, близько Чорного моря, і тут можна б цей шовк відразу навантажувати на кораблі й оминути тим ці дорогі і довгі дороги на суші, які тепер ведуть до Алеппа, або до [Індійського] океану до Гормуз, де англійці перебирають їхній товар. Чорне море мале, і навантажений товар міг би бути на ньому перевезений за десять-п’ятнадцять днів. Набагато скоріше і без менших клопотів, ніж дорогою океану чи Середземного моря. Дотепер океанська дорога тривала десять місяців, а середземна щонайменше три місяці, якщо вона вела тільки до найближчої пристані, до Марселя. Крім того, обидві ці морські дороги були повні небезпек, з одного боку, з уваги на страшні бурі, які завжди можуть траплятися під час довгої плавби, а з другого боку, ще більше небезпек могло б постати через численних піратів та грабіжників, яких повно на кожному кроці. На малім Чорнім морі один добрий подув вітру вистачає для плавби й треба тільки стерегтися турків, але від них козаки можуть забезпечити ці плавби дуже легко. Вони вже мають стільки сили і так панують над морем, що турецькі судна, для свого добра, не відважуються плавати взагалі. Перепливши Чорне море, шовк був би відразу в Європі й у державах, в яких можна було б його легко продати. В першій мірі в Польщі, яка зужила б велику кількість товару, а опісля решту можна б розподілити в цілій Німеччині та Московщині або в довколишніх країнах, які дотепер здалека мусили возити і дорого платити за нього англійцям, фламандцям та іншим чужим купцям, що забирають увесь заробіток для себе».

«…я, мимо всього, – заявляв делла Валла, – далі буду працювати всіма своїми силами не тільки над об’єднанням між перським шахом і козаками, але і над союзом між шахом і польським королем. Я повністю свідомий того, яку користь приносило б це об’єднання для цілого християнського світу і яке нещастя для турків...»

На жаль, цим планам не вдалося здійснитися. І Україна втратила один із своїх історичних шансів.

Кралюк Петро