Проглядаючи місцеві і всеукраїнські ЗМІ, я якось не помітив важливої інформації (якщо її можна так назвати, зважаючи на якість подачі): 9 грудня у Волинській ОДА за участю її голови Володимира Гунчика, т.в.о. голови Державного агентства лісових ресурсів України (ДАЛРУ) Христини Юшкевич, прокурора Волині Максима Киричука, представника військової прокуратури, інших керівників організацій і відомств області відбулася розширена нарада, єдиним питанням порядку дня якої було встановлення режиму лісогосподарювання на землях військового полігону в Повурську Ковельського району. Якщо детальніше, то йшлось про повернення в користування Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства (ВОУЛМГ) земель Міноборони України (МО), які зайняті лісами і виступають буферною зоною навколо Повурського військового авіаційного полігону.

Зазначені землі перебували у підпорядкуванні МО держави з 1969 року. У 90-х роках минулого століття розчерком пера одного місцевого «князя» від влади (ОДА) вони були передані в постійне користування Ковельському ДЛГ. Близько 20 років в різних судах між лісовим господарством і військовим відомством тривала судова тяганина щодо повернення земель законному користувачу, яка закінчилась у 2014-2015 роках на користь останнього. Держлісгосп при цьому ганебно програв усі апеляції. Правда, хоч і з запізненням, але восторжествувала. Ковельський лісгосп впродовж довгих років користування «на дурняк» 10-ти тисячами га землі з лісами, навіть не спромігся виготовити відповідні документи лісокористування, які виступають підставою для ведення лісового господарства.

Я підвів читача до не вельми приємного факту: поведінки і позиції на цьому зібранні голови ОДА Володимира Гунчика. Він був так званим «модератором» зустрічі з питань присвоєння того, що йому не належить і ніколи не належало. Державний чиновник високого рангу, «смотрящий» від президента, різко виступив проти рішення судів усіх інстанцій, запропонувавши знайти «компромісне рішення», яке б залишило вищезгадану землю і ліси в користуванні того ж таки лісового господарства. Що це: правовий нігілізм, цинізм, хамство і вседозволеність чиновника, чи усе в одній склянці? Його всіляко підтримувала Христина Юшкевич, «аргументуючи», що «краще ніхто не збереже ліс, ніж державне лісове підприємство». Як «зберігаються» ліси, ввірені державою ВОУЛМГ, коментувати немає потреби: за останні роки галузь перетворилась в небезпечне кубло криміналу. В області на краденому лісі функціонують понад 850 приватних лісопилок, найкраща деревина ешелонами за безцінь відходить в Європу. В цю «безцінь», як і годиться, закладена «маржа» кватирків і тих, хто забезпечує їм перебування на посаді начальника ВОУЛМГ.

На нараді виступали прокурор Волині Максим Киричук і представник військової прокуратури. Обидва правоохоронці зайняли державницьку позицію: беззаперечне виконання судових рішень і державних законів: земля належить військовому відомству держави. Крапка! Розмова велась на мажорних тонах і після виступу людей в погонах зайшла в глухий кут: їх відповідь не сподобалась голові ОДА, для якого, до речі, чужої думки взагалі не існує. В залі запанувала довга і неприємна мовчанка. Очевидці розповідають, що так званий губернатор неіснуючої губернії дуже морщився. Очевидно – від незадоволення ходом наради і різким поворотом її рішення.

Я повернусь до стилю господарювання Олександра Кватирка і його методів «зберігання» лісів. За офіційною інформацією (наказ по ВОУЛМГ, підписаний його ж рукою), за час його керівництва головним лісовим відомством області фінансова заборгованість за виконані роботи, товари, послуги та платежі у бюджети усіх рівнів зросла з 52 млн. грн. до 88 млн. грн. і продовжує зростати. Запроваджене «державно-приватне партнерство» - ціла низка злочинів, в які втягнуті сотні людей – аж до лісничого і майстра лісу. В відомстві відсутні ефективні управлінські рішення і ініціативи. З посад звільнені 5 директорів держлісгоспів, натомість розставлені «в доску» свої люди. Галузь стрімко летить в прірву, як важкий товарний локомотив з величезною силою інерції. Про кримінальні провадження, в яких він фігурує першою особою і «продаж» лісу в офшорні зони Європи можна читати чи не на усіх українських інтернет-ресурсах.

Виникає багато запитань, на які ані в області, ані на київських пагорбах ніхто не може, чи не хоче відповісти: чому, наприклад, влада не звертає уваги на фінансовий стан відомства, на його повний параліч? За рахунок чого воно має виходити з важкої фінансової кризи, крім рубки лісів і відвантаження за безцінь деревини за кодон? Що буде з волинськими лісами в найближчій і середній перспективі? Чому Кватирко і досі сидить у кріслі керівника, а не їсть баланду в Менській колонії суворого режиму?

До речі, на нараду не були запрошені представники жодного ЗМІ, крім працівника прес-служби ВОУЛМГ: їх дуже не любить як Кватирко, так і Гунчик. І лише тому, що місцеві крадії головного ресурсу області продають за кордон курку, яка несе «золоті» яйця, загальне надбання українського народу – його Величність Ліс. З цього приводу ЗМІ можуть бути задані дуже незручні запитання.

Про те, в якому соусі була «подана» інформація про нараду, можна прочитати лише на сайті лісового відомства. Я коротенько зупинюсь на методах роботи цього «рупору» Кватирка. Можна все доводити методом від «протилежного». В народі кажуть – від «балди»: існує такий заборонений журналістський «прийом». Можна через педерастію заперечувати вчення Карла Маркса, через зоофілію – вчення Чарльза Дарвіна. Можна стверджувати, що не існувало Наполеона і переконатись у цьому, лише купивши квиток в Париж. Будь-який текст можна довести до абсурду, безкінечно ретельно слідкуючи за тим, аби в кожному слові було якомога менше правди (згідно правил «мовізму» деяких журналістів). Такими «прийомами» з часом можна сформувати про галузь легенду на кшалт сказання про Іллю Муромця. І не підписуватись під інформацією, пишучи її «не злізаючи з дивана». Як кажуть, слова народні, автор невідомий.

Перманентна хвиля протестів проти горе-керівника і державного службовця Олександра Кватирка в ЗМІ, під стінами ВОУЛМГ, ОДА, місцевої прокуратури (вчора!!!), МінАПК, ДАЛР України і, одночасно, його захист Головою Волинської ОДА Володимиром Гунчиком і обласною прокуратурою показали реальний гнилий каркас місцевої влади, чи, швидше, те, що від неї залишилось. Народ, акумулюючи соціальні протести, давно зрозумів, що будь-які форми людської слабкості - пристрасть до грошей, марнославство, людські хиби і дефекти – усе це розглядається поза мораллю і навіть високо цінується в сучасному українському суспільстві.

Що буде далі з лісом? Таке запитання задають собі реально мислячі люди. Як розірвати кляте замкнуте коло крадіїв державного (народного) ресурсу? Де правоохоронні органи? Чому півдесятка кримінальних проваджень по Кватирку припадають пилюкою в прокурорських шафах? Запитання не риторичне…

Петро ЧЕЧЕЛЮК