Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте,

В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть…

Т. Шевченко

Патріотами не народжуються – ними стають. Коли ти любиш рідну країну і готовий заради неї на все – ти справжній патріот. Це не потребує гучних слів чи обіцянок – просто одна справа на благо державі. Зимою 2014 року довели, що ми мужня і непокірна нація. Весь світ побачив, що сила в єдності, в боротьбі. Патріотизм – це не любов до ідеї, це любов до вітчизни. Ми піднялися з колін щоб поставити на них винуватців. Ми звільнилися від багаторічного ярма і показали на що здатні люди, які віддані своїй державі. Ми заслуговуємо того, щоб самі творити своє майбутнє.

Жаль нашу понівечену Україну, вистраждану боями, розрухами та революціями. Вона молода красуня, яка хоче жити і розквітати. В свої 24 роки не зазнала щастя, виплакала стільки сліз, що їх не вмістило б в собі і Чорне море. Вона прагне щастя, любові і миру. Це ж так легко: дарувати один одному любов і доброту.

Натомість ми отримали численну кількість людських жертв, море крові і безлад в країні. Ми просто хотіли змін. Ми не йшли на війну, не брали зброю, не збиралися покласти свої голови на мирних демонстраціях. Ми хотіли аби влада нас почула.

Це вже не кілька студенів, не відгуки з мереж Інтернету, це були реальні мітинги з тисячами протестуючих, серед яких були і відомі люди, які підбурювали народ іти до останнього. Ми почали цю революцію мирно, так само хотіли її завершити. Ми роками мовчали, корились владі і тепер, коли підняли голови, нас просто знищили. Так безжалісно вбивати і калічити свій же народ міг тільки той, хто і на краплю його не любив. Жорстокий тиран і безжалісний кат – таким нам запам’ятався міліцейський загін «Беркут» і, власне, сам апарат тодішньої влади. Вони нищили нас фізично, але морально ми залишились в десятки разів сильніші від будь-кого. Ми завжди будемо пам’ятати Небесну Сотню, яка несправедливо пішла із життя завдяки розпорядженням президента та його оплічників.

Герої не вмирають – вмирають вороги. Революція Гідності показала, наскільки ми гідний народ своєї неньки України. Ми готові боротися за неї до кінця, що і роблять наші воїни на сході держави.

Нам залишається молитися за життя кожного із солдатів. Це найменше, що ми можемо для них зробити. Ось приклад любові і відданості країні. Україна - це не просто назва держави, це наш дім, це те, за що ми хочемо і будемо боротися, наша любов і наше багатство. Серце кожного патріота палає шаленим вогнем любові до рідної землі. Ми, молодь, повернемо їй честь і красу, ми продовжимо ідею Майдану і не дамо ворогам знищити наш рідний край. Бути українцем – це гордість. Не цурайтеся свого народу, захищайте його, серце знає, що йому близьке.

Будьмо мудрими, читаймо Шевченка і пам’ятаймо «Нація існує доти, доки існують люди, готові її захищати".