Прийняття Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі Закону) та внесення у нього змін може викликати побічний антипартійний ефект.

Маю на увазі статтю 1 пункт 37) «національні публічні діячі – фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначні публічні функції». Мова тут йде про Президентів України, Прем’єр-міністрів України, членів Кабінету Міністрів України та їх заступників; народних депутатів України; Генеральних прокурорів та їх заступників й інших високопосадовців, які займали ці посади протягом всіх років незалежності України. Але до цієї достойної когорти державних діячів, які мали величезну владу та високий статус, в самому кінці списку приліпили таку собі незрозумілу категорію як «члени керівних органів політичних партій».

Хто ж відноситься до цієї категорії?

Візьмемо Статут Політичної партії «Слуга народу». Там вказано в статті 5 пункт 3: Вищими керівними органами є:

5.3.1. З’їзд Партії;

5.3.2. Політична Рада Партії;

5.3.3. Національна Рада Громад;

5.3.4 Голова Партії.

Візьмемо Статут Політичної партії «Європейська Солідарність». Розділ 6 «Керівні органи Партії» визначає:

«6.1. Керівними органами Партії є: З’їзд Партії, Центральна рада Партії та Президія Центральної ради Партії».

І візьмемо ще Статут Політичної партії «Всеукраїнське об’єднання Батьківщина». В статті 5 вкзано, що «Центральними керівними органами партії є:

вищі керівні органи партії – з’їзд партії та Політична рада партії;

керівний орган партії – Президія Політичної ради партії».

Тобто, ми бачимо, що фактично у всіх партіях керівними органами є з’їзди партій, Політичні ради партій та їх Президії. Причому мова йде не лише про всі 370 політичних партій зареєстрованих на сьогоднішній день, але й про ті партії, яких уже немає але члени їх керівних органів ще живі, тому що статус «національного публічного діяча» (ПЕП) є пожиттєвим.

Візьмемо такий керівний орган як з’їзд партії. Хто є членами цього керівного органу? Членів з’їзду партії називають делегатами. Якщо врахувати кількість партій і що кожна партія провела вже з десяток з’їздів, і делегатами кожного з’їзду обирали від 50 до 200 і більше чоловік, то мова йде про десятки тисяч делегатів. Як правило щонайменше половину делегатів кожного з’їзду будь-якої партії складали пенсіонери, селяни, вчителі, лікарі.

Поки що їх не зачіпають та й вони ще самі не знають, що тепер пожиттєво є ПЕПами, як зараз прийнято казати, причому з усіма зумовленими цим статусом наслідками. Але цей період незнання ненадовго. Скоро створять реєстр ПЕПів, як це має місце в багатьох країнах Європейського Союзу і у вчителів, лікарів та пенсіонерів, які мали необережність побувати хоч раз делегатами партійного зїзду, їх батьків, дружин, дітей, зятів та невісток незалежно від того проживають вони з ними чи ні (Стаття 1 пункт 70) Закону) почнуть виникати проблеми.

Через кожну фінансову операцію чи то отримання грошового переказу, чи через придбання дороговартісних товарів нововиявлених ПЕПів та членів їх сімей почнуть запрошувати в банківські чи інші визначені установи, які є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, для надання пояснень. І коли людина, навіть якщо вона просто член сімї ПЕПа, не зможе надати документів, що пояснюють походження грошей, то всі її рахунки будуть заблоковані і виникне ще багато супутніх проблем. Ось тоді людина згадає і партію, і її з’їзд, і тих, хто порекомендував стати партійним активістом, а якщо вона просто член сім’ї делегата з’їзду, то щиро подякує своєму родичу за його партійну активність. А є ще ж щорічні планові перевірки ПЕПів та членів їх сімей.

Звичайно, мені можуть закинути, що хто там, наприклад, пам’ятає хто був тридцять років тому делегатом з’їзду «Партії відродження села». Хочу нагадати шановним делегатам партійних з’їздів, що кожен партійний з’їзд розпочинався з реєстрації делегатів з’їзду, де ви підходили до столу реєстрації зі своїм паспортом, дані з якого записувалися в реєстраційний список делегатів з’їзду. Ось ці списки разом з іншими матеріалами з’їзду якраз і зберігаються. І будь-яка партія їх надасть при першій же вимозі, бо інакше величезний штраф (сума штрафів у цьому Законі варіюється від 10 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ).

Знаючи про ті складнощі, які автоматично виникатимуть як для делегата з’їзду так і для членів його сім’ї, у тому числі батьків та дітей, навіть якщо вони з ним не проживають, чи захоче будь хто погодитися обиратися делегатом? Великі сумніви. А без з’їзду партія існувати не може. Замкнене коло.

Коли починаєш аналізувати категорії національних публічних діячів (ПЕПів), то не можна не зауважити, якою дисонансною є категорія «членів керівних органів політичних партій». Найвищі владні структури держави делегують у цей список лише своїх керівників та їх заступників: Секретар та заступники Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Генеральний прокурор та його заступники, Голова Служби безпеки України та його заступники, Директор Державного бюро розслідувань та його заступники і т.д. А ось політичні партії делегують не голів партій та їх заступників, а всіх делегатів всіх з’їздів та ще й членів Політрад як сьогоднішніх так і тих, хто вже давно не є членом партії.

Звичайно, можна посилатись, що це є вимога Європейського Союзу відповідно до Директиви (EU) 2015/849 Європейського Парламенту та Ради від 20 травня 2015 року про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей або фінансування тероризму. Так. Але, ознайомившись із структурами політичних партій країн Європейського Союзу, бачимо, що там під категорію керівний орган потрапляють тільки голови партій та їх заступники.

Візьмемо для прикладу Соціал-демократичну партію Німеччини. Згідно організаційної структури партії є Вищий орган – федеральний з’їзд ( Bundesparteitag ), між федеральними з’їздами – конвент ( Parteikonvent ), між конвентами правління ( Parteivorstand ).

Так само у Польщі. Візьмемо партію Громадянська платформа. Вищий орган – національний конвент (Krajowa Konwencja), між конвентами – національна рада (Rada Krajowa), між засіданнями ради – національне правління (Zarząd Krajowy). Керівник партії – голова (Przewodniczący).

Тобто ми бачимо, що слів керівний орган стосовно того ж З’їзду чи Політради (або їх аналогів) там немає. Слово керівник вживається лише до Голови партії. А Вищий орган – це не Вищий керівний орган як у нас. Це просто Вищий орган в структурі партії.

Та й потрібно враховувати, що у нас статус ПЕПа є пожиттєвим, а в Європейському Союзі цей статус зберігається для контролю, як правило, ще 12 місяців по завершенню виконання функцій ПЕПа. Тому правильно було б привести прийнятий у нас Закон у відповідність до фактичного застосування в Європейському Союзі його аналогів і замість «членів керівних органів політичних партій» вписати голів політичних партій та їх заступників.

Але поки не внесли змін, шановні ПЕПи, не забувайте вказувати свій статус при заповненні Декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. І на майбутніх виборах, хто з вас буде балотуватися, не забудьте вказати, що ви «національний публічний діяч» щоб потім не виникало звинувачень у недостовірності наданих даних зі всіма зумовленими цим наслідками.