Колись мені розповіли притчу. Імператор Олександр ІІ, прогулюючись Петергофським Нижнім парком, звернув увагу на солдата-чатового, що стояв досить-таки недоречно посеред парку.

«Чому він тут стоїть?», – поцікавився імператор. Та ніхто з його свити так і не зміг пояснити, чому. Пост на тому місці з’явився дуже давно, а коли та чому вже й ніхто не пам’ятав. Почали розбиратись, підняли всіх на ноги і один старий садівник, розповів історію, яку почув ще від свого діда, теж садівника цього парку.

Якось знаменита німфоманська скрєпа Росії Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґська, відома під іменем Катерини Другої, прогулюючись весняним парком, побачила гарний пролісок, і, щоб його не розтоптали, веліла поставити біля нього охорону.

Так ця охорона і стояла б аж до повалення царату у 1917 році, якби майже через сто років Олександр ІІ не задав сакральне питання. Висновок з цієї історії в кінці статті.

На другій сесії Луцької міської ради виникла дискусія між мною і Карп'як Ларисою Володимирівною, директором департаменту«Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» щодо неналежної підготовки Положення про департаменту «ЦНАП у місті Луцьку».

На моє зауваження, що в розділі 2.3. «Основними завданнями департаменту ЦНАП є:» пункт 2.3.3 важко зрозуміти, що при його формулюванні була допущена помилка і його потрібно переробити.

Дуже шанована мною Лариса Володимирівна досить таки наполегливо стала переконувати мене і весь депутатський загал, що там все нормально викладено.

Я не став сперечатися, довірившись вчергове професіоналізму доповідача. Тому пропоную бажаючим спробувати зрозуміти зміст пункту 2.3.3:«прийом заяв і клопотань для подальшого юридичного оформлення суб’єктам звернень прав, свобод і законних інтересів за їх заявою».

Для цікавості я вирішив ознайомитися з Положенням про Центр адміністративних послуг "Прозорий офіс" Вінницької міської ради. Це один з найперших та найкращих ЦНАПів в Україні. Яке ж було моє приємне здивування, коли там я знайшов код для розуміння глибоко зашифрованого в п.2.3.3 завдання нашого ЦНАПу. Тільки там це викладено в п.1.6

«Метою Центру є забезпечення»: 1.6.1. «організації прийому та реєстрації заяв і клопотань суб'єктів звернень для подальшого юридичного оформлення УМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ НИМИ (виділене мною) прав, свобод і законних інтересів за їх заявою». Ось де як-то кажуть «собака порилась»!

Переписуючи з вінницького Положення мету і видаючи її як завдання нашого ЦНАПу, переставляючи місцями слова аби ніхто не подумав, що використали досвід Вінницького ЦНАПУ (хоча, що у цьому поганого?), згубили три слова: УМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ НИМИ.

Не дивлячись на те, що ЦНАП у нас працює добре, а Ларису Василівну я знаю як прекрасного керівника, все ж виникло декілька питань: «Чи варто було так запекло відстоювати відверто неправильно сформоване завдання, яким тепер кожен бажаючий може насолодитися, знайомлячись з Положенням на сайті Ради?», друге: «Чи читає взагалі хтось ці Положення, хоча б керівники ЦНАПу, юридичного управління, профільні заступники міського голови?» і третє: «Чи вистачить тепер посадовцям мужності визнати помилку і внести на наступній сесії правки?». Та у цій історії є все ж один позитив: ми маємо повне право претендувати на місце в пантеоні чиновницьких ляпів.

Тепер про висновок з притчі: в житті ми часто не звертаємо увагу на звичні речі, тому що ми покладаємось на авторитет професіоналів, думаючи, що ті, хто за це відповідають, вникають у кожне рішення, продумують його до дрібниць, вчитуються у кожне речення, у кожне слово. Ми віримо професіоналам. Та інколи під цією вірою приховується банальна безвідповідальність.

Виборці вірять міському голові, міський голова – своєму заступнику, заступник голови – юридичному управлінню та іншим контролюючим структурам, контролюючі структури – директору департаменту, як у даному випадку, директор департаменту – своїм заступникам, заступники директора – керівникам відділів, керівники відділів – своїм підлеглим, яким доручили, між іншим, написати

Положення.

Так цей ляп і кочував би з Положення в Положення. А потім, коли хтось реально почав би читати документ, то й повилазили б такі неочікувані здавалося б «проліски». Шановні посадовці, не лінуйтесь, читайте хоча б те, що підписуєте.