31 серпня, як завжди, з великим тріумфом завершилась чергова сесія Луцької міської ради. Це був карнавал мудрості, парад законності, феєрія професіоналізму і головне, що депутати знову вклались в один день. Цей тихий подвиг, на жаль, був непомічений виборцями, але хіба ж нинішня рада працює заради дешевого піару, заради нездорового бажання сподобатися виборцям. Звичайно, що ні! Після того, як прямий ефір з сесійного залу нарешті канув у Лету, робота депутатського корпусу пожвавішала і як заповідав класик боротьби з вискочками: «жити стало краще, жити стало веселіше». Звичайно, деякі з вискочок так і не перевелись навіть серед депутатів та намагалися задавати питання, вказувати на помилки та порушення закону у проектах рішень

і тим самим зірвати наперед запланований хід сесії та проти плину історії не попреш.

Як шедеврально відповів перший заступник міського голови на одне аж занадто набридливе депутатське звернення: ми маємо «своє» право власності «і лише органи місцевого самоврядування мають право розпоряджатися своїм майном, на свій розсуд та в своїх інтересах». Своє право! Своє майно! На свій розсуд! В своїх інтересах! Краще не скажеш! А державні закони, державне право залиште державі. Хай тішиться. У нас – власна гідність! Пріоритет – це свої інтереси! Оця масштабність мислення, послідовна позиція рве стандарти. Тому недаремно сесія прийняла 17 історичних рішень! 14 традиційно по розподілу землі і три в доповнення до них.

Тріумф міської ради розпочався на одному з питань з обговорення Паспорту міста: «пгєінтєгєснєйший дакумєнт» – як сказав би сумновідомий правнук старокостянтинівського шинкаря. Якщо ви думали, що Луцьк розташувався на перехресті залізниць Ківерці – Сапіжанка та Луцьк – Здолбунів, то ви глибоко помилялись. У Паспорті міста чітко сказано, що Луцьк знаходиться на «перехресті … залізниці Київ-Варшава, Київ-Берлін, Київ-Львів, Київ-Брест та інші». Інші – це безумовно Київ-Париж, Київ-Мадрид та Київ-Брюссель як мінімум. Тому що, по великому рахунку, Луцьк знаходиться на перехресті всіх залізниць світу і, виходячи з логіки Паспорту міста, у першу чергу тих, які через Луцьк не проходять.

Далі там сказано: «Місто розташоване в ПД-СХ частині Волинської області». Прочитавши це, росіяни однозначно в Луцьк не приїдуть, адже їхати в пд-сх частину області небезпечно, бо всі розуміють, що мова йде про «підпільно-схронову» частину. Ну ж не про південно-східну частину йде мова, тому що вона скорочено пишеться «півд.-сх.», відчуйте різницю. Далі ще цікавіше: «Територія м. Луцька знаходиться в межах Волинської ВИСОЧИНИ і входить у морфоструктуру Луцько-Рівненського ЛІСОВОГО пасма, де широко розповсюджені ТЕХНОГЕННІ ФОРМИ РЕЛЬЄФУ, що значно ускладнюють геоморфологічні умови території». Чи відчуваєте ви, лучани, геоморфологічні складнощі щоденно натикаючись у морфоструктурі Луцько-Рівненського лісового пасма на техногенні форми рельєфу? Оце сила слова! Так, деякі по «заказусі» будуть стверджувати, що висота Луцька над рівнем моря не вища 192 метрів, а рівнина до 200 метрів називається низиною, височини починаються з 200 метрів. Дехто із недоброзичливців буде стверджувати, що є Луцько-Рівненське лесове пасмо, а не лісове. Дехто нахабніший буде вимагати аби в Луцьку йому показали техногенні форми рельєфу: кар’єри, терикони, греблі і т.д. На це напрошується відповідь по аналогії до попередньо процитованої: «У нас своя орфографія! Своя географія! Своя геодезія! І, головне, свої інтереси!». Руки геть від Луцько-Рівненського лісового пасма!

Наступним історичним рішенням стало рішення про приєднання Луцька до села Прилуцького. Головне, як всі зрозуміли, на цьому етапі не допустити об’єднання в одну громаду і відкласти це десь на глибоке майбутнє, бо луцьким депутатам доповідач повідав про численний саботаж омріяному об’єднанню з боку депутатів Прилуцької сільської ради, а прилуцьким депутатам пізніше відкрив таємницю про змову неканонічної частини депутатського корпусу Луцької міської ради, які сплять і бачать недопущення об’єднання двох люблячих громад. Виступ доповідача був не просто блискучим і

переконливим. Всі дороги і двори в селі заасфальтують, проведуть каналізацію з Луцька до села, а там і до кожного подвір’я, всі маршрутки тепер будуть заходити в село, а там дивись і тролейбусну лінію протягнуть. ЦНАП переноситься в Прилуцьке, а в Луцьку тепер достатньо буде однієї філії, міська клінічна лікарня тепер буде в Прилуцькому, а в Луцьку залишать лише ФАП. Всі прилуцькі діти будуть прийматися в міські дитсадки поза чергою (такою перевагою користувалися до цього лише діти з певної частини села Зміїнець). Прилуцьке перейменують у Нью-Луцьк, а Луцьк – у Старе Прилуцьке. Бендер відпочиває! Головне – це «дєньгі», тобто земля і то не вся, а так з гектарів 300, а «стулья»-обіцянки – це всього лише обіцянки. «Вєчєрам дєньгі – утрам стулья, утрам дєньгі – вєчєрам стулья». Основне після успішного голосування поаплодувати самим собі та привітати земельну комісію з цим унікальним для неї історичним рішенням. А об’єднання? Нащо воно зі своїми проблемами, коли є земля.

Кульмінацією ж цієї історичної сесії стало затвердження ідеологічних засад

діяльності міської ради на третє тисячоліття при прийнятті «Програми формування етично-екологічної культури, гармонійних відносин людини і природи для дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів міста Луцька на 2016-2018 роки». Формально – це програма для вчителів, яка є обов’язковою для виконання. А неформально – це привіт учителям перед 1 вересня: ви нас учили, а нам це не потрібно!

На початку Програми вчителі взнають, що мета Програми: «ПРИВИВАТИ любов до МЕНШИХ ІСТОТ». Звичайно, «заказушні» недоброзичливці зразу ж піднімуть шум, що «прививати» у даному контексті – це суржик від російського «прівівать» («прищеплювати»), що мова документів не припускає вжиття суржику, що у Луцьку мітинги навіть проводили на захист української мови та й сама рада неодноразово приймала рішення, у яких засуджувала суржик. Підлі тролі будуть брати на кпини раду, мов «вити» - це утворювати протяжні звуки, «прививати любов» - це виходить, що жалібно скавучати на любов. Хай будуть вдячні, що не вжили синонім слова «прививати» - «присукувати». А могли б. У цій Програмі просто трощаться шаблони: одна «БЕЗДНА жорстокості» чого варта. Чи багато ви ще знайдете документів, де вживаються такі глибокі вислови та ще й з використанням суржику? Отож-бо й воно. Тут і в подальшому буде відчуватися, що у нас по аналогії до легендарної відповіді: «Своя лексика!», «Своя семантика!», «Своя граматика!» «І свої інтереси!»

Хіба може бути хтось проти любові до «менших істот»? Дехто з зарозумілих мудрагелів може почати міркувати, що є вислів «брати наші менші» і він стосується тварин, а хто ж тоді такі «менші істоти»? Зрозуміло, що раз не «брати», то й не тварини. Значить ще менші за тварин – комахи, наприклад. Чому б нам реально не привчати дітей любити «воші» та «гниди», «мух» та «трутнів»? Досить таки гуманно. Головне, що як сказано в Програмі: «Виховані в любові юні громадяни України, які ЖИТИМУТЬ У ТРЕТЬОМУ ТИСЯЧОЛІТТІ, мають бути позбавлені жорстокості». Саме так, у Програмі, розрахованій на два роки ми закладаємо світоглядний фундамент на все тисячоліття, ми не боїмося розмаху та масштабів, тому що розуміємо, що Програма сприяє «не лише ОЗДОРОВЛЕННЮ ФІЗИЧНИХ

ПРОБЛЕМ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ, а й психологічних». І коли «фізичні проблеми» будуть остаточно оздоровлені та впевнено стануть дивитися у завтрашній день, надійде черга по оздоровленню і психологічних проблем.

Перехід до визначення Мети Програми не менш унікальний, ніж весь документ у цілому: «…в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні сфера «Природа» зазначається, що метою є…». Автори Програми навмисно ставлять вас перед загадкою: «Про що взагалі йде мова?» Вам як би пропонується розгадати ребус. І тоді покроково ви починаєте розуміти, спочатку, що мова йде про документ «Базовий компонент дошкільної освіти», правда без «в Україні», але то як би не суттєво для нашої ради, тим більше, коли мова йде про глобальні проблеми. Так, якби були лапки, то кожен дурень зрозумів би, що мова йде про документ, а ось без лапок та з доповненою назвою спробуйте зорієнтуватися.

Далі складніше, бо слова «сфера «Природа»» здавалось би є недоречними у цьому реченні, тому що в приведеному документі Міністерства освіти та науки нема такого розділу «сфера «Природа»», а є розділ «Освітня лінія «Дитина у природному довкіллі»». Ви скажете: «Що за дурня?» і, на жаль, будете праві. Тут як на долоні видно всі промахи нашої вищої освіти, безвідповідальність студентської братії, яка пише реферати на ті чи інші теми. Як можна у студентських рефератах перекручувати основні тези базових документів. Хіба студенти не розуміють, що їхні реферати, думки та припущення потім ляжуть в основу глобальних рішень місцевого самоврядування? Автори повірили у наше студентство і скористалися студентським рефератом, переписали той злощасний абзаці на тобі, така підстава! Вір після цього студентам. Потрібно негайно готувати звернення до студентів ВНЗ щодо якості написання рефератів.

А які глибокі цілі ставить Програма! Лише вчитайтесь: «Програма ВИВЧЕННЯ гуманного ставлення до оточуючого світу у навчальних закладах на 2016-2018 роки...:

- формувати елементи наукових знань про основні ЕТИЧНІ, екологічні ФАКТОРИ В РОЗВИТКУ ЖИВОЇ ПРИРОДИ та очевидні взаємозв’язки і залежності;

- виховувати у дітей діяльну любов до природи, вміння піклуватися про рослини і тварини, НЕТЕРПЕЛИВІСТЬ до безглуздого ПСУВАННЯ рослин…»

Ви подумали, що мова йде про ВИВЧЕННЯ ставлення дітей до оточуючого світу, а ось і ні, знову не вгадали, автори знову вас переграли! Дітей будуть НАВЧАТИ гуманному ставленню до оточуючого світу, а не вивчати їх ставлення до світу. Просто автори Програми вживають слова саме так, як вони хочуть, а не так як їм нав’язують через загальноприйняті правила: «Не треба прогинатися під український правопис та граматику, хай краще вони прогнуться під нас!»

А світоглядні здвиги у сприйнятті живої природи? Це прорив світового масштабу! Адже ще ніхто у світі не додумався етику, етичні фактори застосовувати до світу тварин та рослин. Етика – це наука про мораль ЛЮДИНИ, суспільні норми поведінки, звичаї. Наскільки моральним є поїдання зайця вовком, наскільки етичним є проростання бур’янів серед городніх культур – ці та інші проблеми тепер стануть предметом наукових досліджень в галузі «етики живої природи» серед дітей шкільного та дошкільного віку. І все це завдяки Програмі Луцької міської ради! Людство тепер зробить такий значний крок у вивченні живої природи, що Нобелівський комітет змушений буде стоячи аплодувати і авторам Програми, і тим, хто своїм голосом у системі «Віче» дав їй життя!

Виховання дітей тепер піде у правильному напрямку, особливо, коли у них почнуть «виховувати НЕТЕРПЕЛИВІСТЬ до безглуздого ПСУВАННЯ рослин». Ми бачимо нині як діти ТЕРПЕЛИВО чекають, коли підійде їх черга безглуздо ПСУВАТИ рослини, але вихована вчителями справжня НЕТЕРПЕЛИВІСТЬ у цьому допоможе дітям повніше розкрити свої здібності та приховані сублімації. Про цю Програму можна і потрібно писати вічно, але я не хочу відбирати хліб у «громадян, які ЖИТИМУТЬ У ТРЕТЬОМУ ТИСЯЧОЛІТТІ», їм з цією Програмою працювати і працювати, я ж на завершення зосереджусь на деяких «напрямах діяльності» Програми:

«4.1. Напрями діяльності:

- проведення екскурсій у ВІДПОВІДНОМУ НАПРЯМКУ ДІЯЛЬНОСТІ;»

Сміливо та ризиковано підійшли автори Програми до проведення екскурсій. Кожна екскурсія повинна відбуватися у відповідному напрямку діяльності, тому що це один із напрямів діяльності. Це і вчителю вищої математики зрозуміло. Учасників Програми потрібно вести туди, куди веде напрямок їх майбутньої діяльності, туди, де вони у майбутньому стануть діяти. Майбутніх кардіологів потрібно вести на екскурсію в напрямку серця, майбутніх слюсарів – у напрямку різноманітних двигунів і т.д. Але авторам Програми дуже акуратно потрібно проводити екскурсії з майбутніми проктологами, можна у такі нетрі потрапити, що потім буде вже не до «громадян третього тисячоліття».

Ці та інші серйозні завдання ставить перед «громадянами третього тисячоліття» дана Програма. Чи справляться? Чи будуть гідними авторів та батьків-голосувальників Програми? Чи зможуть зануритись у глибини глибин такої потрібної громадянам «третього тисячоліття» Програми? Чи зрозуміють, що від них хочуть автори Програми та депутати міської ради сьомого скликання? Ось у чому запитання. Головне – правильно рухатися, правда, потрібно остерігатись підступних проктологів, що будуть сидіти в засадах на кожному кроці аби завести необачних екскурсантів у відповідному для них напрямку діяльності.