Більшість моїх колег каже, що прес-конференція гаранта для регіональних ЗМІ 22 квітня була черговою показухою для гарного кадру. Воно то так, але направду не сильно журналісти з регіонів намагалися пробитися до мікрофона. Хто дуже хотів – пройшов, простояв багато часу. Інше питання, що гарант не відповідав на прямі запитання прямими відповідями, в залі було 340 кореспондентів, а подія тривала 40 хвилин. Тому ця показуха якоюсь мірою обопільна.

Особисто я погодилася бути «масовкою і гарним кадром» з декількох причин: по-перше, ніколи не була ще в Адміністрації Президента, по-друге, ніколи не бачила живого Януковича, по-третє, хотіла подивитися і повчитися, як працюють досвідчені колеги, по-четверте, мала надію, що Янукович, захотівши бачити журналістів з регіонів, таки дійсно хоче "почути кожного" з них.

Втім, усе по порядку.


Дія перша: Адміністрація

Заїхати на територію Банкової,11 не реально. Туди, очевидно, пускають лише машини працівників. Якраз один нам трапився: виїжджає, нервується та кричить на нашого водія матом, бо той перегородив йому дорогу. Дивуюся, гарний чоловік, шикарна машина, а на «Персен» не вистачає.

Усередину йдемо пішки. У холі нас сканує перша черга охоронців: сумку пропускаєш на рентген-стрічку, сам проходиш через рамку, мобільник вимикаєш і здаєш охоронцю. Чого – не зрозуміло, кажуть: така процедура. Якщо чоловік з пістолетом за пазухою і дротом з вуха каже, що так треба – очевидно так воно і є.

Оксана Блищик з «Волинської газети» сфотографувала нашу делегацію у холі – її фотоапарат забирають без пояснення причин. Мій фотік у сумці поки є. Мене заспокоюють, що то до наступної рамки.

Йдемо далі: під ногами м’якенькі коврики, на стінах фотосесії Президента в різних ракурсах. Дивлюсь, і одразу пригадую нашу волинську облдержадміністрацію, де після президентських виборів 2010-го зі стін світлини з помаранчевої революції змінили на натюрморти і фотки квіточок.


Друга рамка перед сходами на третій поверх. Тут тебе не лише сканують, а й мусиш вивернути сумку. Оксані Блищик знову не повезло: охоронець ретельно оглядає, читає склад її освіжувача для рота, бризкає спрей, потім занурюється з ліхтариком у кожну кишеньку сумки.

Після цього оглядають рюкзак Андрія Калахана. В нього в сумці знаходять якусь дивну штуку, яка також бризкає. Що це було, я й сама не зрозуміла. Охоронець, судячи з вигляду його обличчя, такого також ніколи не бачив, але пропустив.

Найдовше оглядають оператора Рустана Щербачука. У нього в кишені знаходять вимкнений мобільник. Телефон забирають.

Мене бодігард просить сфотографувати йому руку, аби переконатися, що то Нікон, а не пістолет. Переконується. Мені на згадку залишається світлина його руки. Ех, одружений…

Антракт

Невеликий офф-топчик: кажуть, що туалет – то лице господині. Фейс у хазяїна президентської Адміністрації шикарний, причому на кожному поверсі.

Дорога сантехніка, серветки для унітазної кришки, мило з полуничним ароматом, величезне дзеркало у повний ріст.

То у Ж.

А у М. (хлопці-колеги розповідали) є також біде. А вода для змиву подається з шести струй.

Дія друга: Зал

Перші місця окупували донецькі і дніпропетровські. Кажу, як є, без претензій: очевидно вони перші прийшли. Ми, кому не дісталося місць спереду – сидимо за дупами операторів, яких тут декілька десятків.

До речі - їм респект. Операторам, маю на увазі. Часом у нас чотири камери місце не можуть поділити, а тут декілька десятків примостилося. І всім добре.

Ставити камери у проході не дозволяють, бо тут йтиме Президент. Шнури завбачливо просять також пропустити під ковриком, аби бува гарант не спіткнувся. Охорона, підпирає двері, аби казус з інавгурацією не повторився.

Близько дванадцятої з’являється Ганна Герман і міністри Юрій Бойко, Анатолій Могильов, голова Служби Безпеки України Валерій Хорошковський. Усі в гарному гуморі.


Особливо мені сподобався Хорошковський: усміхнений, з гарним манікюром, впевнений. Чимось нагадав нашого Олега Чернецького.

Янукович запізнився хвилин на 20, зайшов без оголошення. Йому трошки аплодують, не встають.

Свій півгодинний звіт про 50 днів, а точніше монолог-критику попереднього уряду, виголошує українською. Говорить про газ: каже щось про ложку, яка дорога до обіду. Після, з дозволу присутніх, сідає за стіл.

Біля мене стоїть Ганна Герман. До неї підходить охоронець, аби щось запитати. Та доволі голосно, жорстко і демонстративно відповідає, що «слухає Президента і її в той момент зачіпати не треба».

Починаються запитання з залу: загалом їх було 6 чи 7. Гарант час від часу змінює українську на російську. Питають Рівне, Донецьк, Кіровоград, Хмельницький. Питають про те, куди Янукович поїде наступного разу, яка у нього зовнішньоекономічна політика, чи приберуть райради…Одним словом, звучать питання, які щиро і найбільше хвилюють регіони.

Прес-секретар Денис Іванеско каже, що прес-конференція добігає кінця, треба останнє питання. Герман йде від мене слухати Президента до мікрофона. До стійки продирається журналістка Соня Кошкіна, і питає: чому ж гарант не спитав севастопольців через референдум про їх бажання утримувати чорноморський флот?

Янукович починає відповідати, у нього вимикають мікрофон. Фьодорович питає: «почему без мого разрешения?». Звук вмикають і гарант продовжує говорити. Каже, що планує звіряти рішення «с украинским народом по вопросам, которые очень волнуют». Планує.

Наостанку журналісти цікавляться про те, чому Янукович залишив пані Богатирьову у своїй команді. Герман лукаво посміхається, гарант каже, що Раїса Богатирьова з ним, бо вона «спеціаліст».

Все, час закінчився. Янукович йде геть. Всім дякують, всі вільні.

Завіса

Після обіду, ми забрали свої мобільники. До речі, обід чекали дуже довго, нас обслужили останніми і, можливо, нам дісталося те, що не з’їли інші. Офіціантки пояснювали, що замовляли їжі на 200 осіб, а прибуло три сотні, того так і вийшло.

Загалом, в Адміністрації, як і в кожній установі, найпривітнішими виявилися гардеробниці, Янукович дійсно такий високий, як про нього кажуть, Мустафа Наєм з Шустер-лайф має гарні очі, журналісти-телевізійники нічого майже не нотують, Севастополь знову відали за бізнес товаріщей, Герман нагадує шкільну вчительку, якщо мовчить, а утримувати такий туалет, напевно, дорого.

Втім не це головне. Про головне на такий прес-конференціях ніхто не розкаже.