Багатьом українським школярам виконувати домашнє завдання допомагає вся родина. За зошити беруться мама, тато й навіть дідусі та бабусі.

Коли ж у когось зі старших уривається терпець, дитині погрожують обмежити час спілкування із друзями, покарати. Очевидно, що такі методи не дають бажаного результату, а навпаки – відбивають охоту до навчання. То як вчинити правильно?

Домашнє завдання та вік дитини

У ранньому шкільному віці виконання домашніх завдань відбувається без жодних проблем. Дитина отримує зовнішню мотивацію від батьків. Вона робить усе, щоб мати зразкову поведінку, приносити гарні оцінки, тим самим відповідати очікуванням батьків. Натомість у підлітковому віці на перше місце в житті дитини виходять спілкування з однолітками, пошук новизни, інтерес до навчання значно знижується. Завдання батьків у цей період – бути поруч, підтримувати порадами й просто розуміти. Надмірний тиск і вимоги можуть викликати підлітковий протест і погіршити ситуацію із навчанням. І лише у старшому шкільному віці в дитини без зовнішнього тиску, якщо до цього в неї не відбили бажання вчитися і правильно мотивували, з’являється внутрішня мотивація. Вона самостійно покращує свою успішність, розуміючи те, що це впливає на її майбутнє.

Усвідомлення власних емоцій – перш за все

За критичними зауваженнями, що дитина пише криво або робить виправлення, часто криється батьківське прагнення до бездоганності. Критикою дитини за нелюбов до англійської деякі батьки компенсують власне нереалізоване бажання знати мову. Часто вони виплескують на чадо втому і стрес, накопичені протягом дня.

Хай як це важко, перш за все батькам потрібно впоратися з власними емоціями. Перед тим як допомагати дитині з домашнім завданням, слід нагадати собі, що вона має окремий світ, спосіб мислення, індивідуальний темп, що потребує поваги.

Мотивуйте мріями

Сучасні діти уже не вірять на слово. Вони ставлять під сумнів поради на кшталт «добре вчися – будеш успішним». Їм мало слів – запросіть на гостину знайомого лікаря, запитайте у невимушеній бесіді, якими предметами він захоплювався у школі, як навчання допомогло йому досягнути мети.

Подаруйте дитині гарний зошит і запишіть у нього її мрії. Запитайте, ким вона хоче стати і в яких місцях хоче побувати. Можна візуально підкріпити мрії вирізаними із журналів зображеннями. Слід без примусу пояснити дитині, що навчання – одна зі сходинок до омріяного майбутнього.

У підлітковому віці подбайте про те, щоб дитина потрапила у коло «корисного спілкування». Запишіть її до фото- чи театральної студії, спортивної секції. Таким чином ви забезпечите чаду коло друзів, яке без вашого втручання скеровуватиме його розвиток.

Навчіть дитину розподіляти власний час

Допоможіть дитині створити комфортну для неї власну систему управління часом. У бесіді на рівних посортуйте її день на легкі, складні, термінові та другорядні завдання. Обов’язково нагадайте про бонус – прогулянку з друзями, час для спорту або похід у кіно, який очікує в результаті правильного розподілу часу.

До речі, саме у намаганнях подолати власну лінь під час виконання домашніх завдань італійський студент Франческо Черілло винайшов систему управління часом, яка в народі отримала назву «правило помідора». Вона передбачає чергування 25 хвилин зосередженої праці та 5 хвилин перерви. Через 4-5 таких проміжків можна зробити довшу паузу для відпочинку – до 30 хвилин.

Припиніть критикувати вчителів у присутності дитини

Не дозволяйте собі у присутності чада розмовляти про недосконалість шкільної системи або складну ситуацію з робочими місцями. Дитина сприймає на віру подібні розмови дорослих. Як наслідок, авторитетність учителів знижується, навчальний процес погіршується.

Залишайте дитину наодинці під час виконання домашнього завдання

Надмірна опіка батьків, бажання контролювати формують у дитини відчуття безпорадності та пасивності. У такому випадку вона припинятиме вчити уроки, як тільки не буде поруч когось із дорослих. Якщо у вас вже склалася така ситуація, варто поступово зменшити час вашої присутності біля дитини, коли вона вчиться.

Святкуйте успіх разом

Зосереджуйте увагу на успіхах дитини. Радійте разом із нею. У розмові запитуйте, які її звички, риси характеру або підхід до навчання допомогли отримати перемогу. Таким чином ви поступово посилюватимете певні звички дитини, що через деякий час стануть стилем її життя.

Зрештою, менше виховуйте нащадка – більше виховуйте себе, все одно ваша дитина буде схожою на вас.