3 березня обласна рада розглядала мою депутатську ініціативу проект звернення облради до Президента України щодо ліквідації Державного комітету України у справах національностей та релігій і Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. На жаль, забракло двох голосів, щоб рішення було прийнято. Рідкісний випадок: документ підтримали присутні в залі представники всіх партій (навіть комуніст). Але голосів забракло через відсутність багатьох депутатів, у тому числі тих, хто, за моїми даними, точно висловився б «за».

Що ж, власне, я хотів домогтися, пропонуючи обласній раді звернутися до Президента. Як відомо, 9 грудня минулого року він видав Указ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», де між іншим ліквідовано Державний комітет України у справах національностей та релігій і зобов’язано Кабінет Міністрів України вирішити в установленому порядку питання щодо ліквідації Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Ні в кого не викликає сумніву, що органи влади потребують оптимізації та вдосконалення. Проте в цьому процесі дуже важливо, щоб, як кажуть, виливаючи із ванночки брудну воду, не вихлюпнути її разом із дитям.

Проти ліквідації цих органів виступила Всеукраїнська Рада Церков. Нагадаю, що в Раду Церков входять Православні Церкви Київського Патріархату, Московського Патріархату й Автокефальна, Греко-Католицька, Римо-Католицька Церкви, протестантські та різні нехристиянські релігійні об’єднання.

Як депутат від ВО «Свобода» й заступник голови постійної комісії облради з питань духовності, релігій, освіти і науки, культури, засобів масової інформації я вважаю, що обласній раді потрібно було підтримати духовних лідерів країни й заявити (цитую з проекту звернення):

«1. Це рішення Президента є порушенням законів «Про свободу совісті та релігійні організації» (Стаття 30 передбачає існування окремого державного органу у справах релігій) та «Про захист суспільної моралі» (Статтями 8, 11–13, 15, 17–20, 22 встановлено статус і засади діяльності національної комісії як постійного позавідомчого державного експертного і контролюючого органу).

2. Скасування єдиного державного органу у справах релігій, розпорошення його функцій серед інших органів виконавчої влади в умовах нинішньої релігійної ситуації в Україні може призвести до конфліктів та порушення конституційно декларованої рівності релігійних організацій. Це стосується насамперед прояву конфесійних уподобань з боку державних чиновників на місцевому рівні, що призводить до порушень свободи совісті. Погіршаться відносини як між державою і релігійними організаціями, так і міжцерковні. Таке рішення матиме негативні наслідки не тільки для релігійної, а й соціальної ситуації в Україні, що пов’язано з небезпекою посилення тенденцій використання релігійного чинника політичними силами, а також реалізації регіональної, а не загальнодержавної політики в цій сфері.

3. Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі потрібно не ліквідовувати, вдосконалювати й посилювати її функції, адже переважна більшість громадян прагне безпечного інформаційного простору. Питання захисту суспільної моралі має вирішуватись на державному рівні як у багатьох розвинених країнах. Пропаганда ворожнечі, жорстокості та насильства, засилля розпусти викликає справедливе занепокоєння батьків за долю дітей, їхнє духовне та фізичне здоров’я. Тим більше, що в останні часи інститут сім’ї піддається нищівній атаці, коли за допомогою засобів медіа-простору та навіть інструментів міжнародного впливу нашим людям нав’язують як норму життя неприродні одностатеві стосунки чи аморальний безвідповідальний стиль життя. Тож в інтересах здорового розвитку дітей та молоді, а також суспільства в цілому, ми не можемо допустити падіння суспільної моралі до критичної межі. Держава не має права стояти осторонь у цій важливій справі, бо пасивність держави у сфері захисту суспільної моралі рівнозначна її сприянню моральній деградації, адже тільки держава має засоби правового впливу».

Отак обласна рада мала шанс підтримати Всеукраїнську Раду Церков і релігійних організацій, вимагаючи переглянути пункти Указу щодо ліквідації цих державних органів. Але не скористалася ним.