Автор: Оксана ЛУКАШУК
Джерело: "Волинська правда"

Упродовж останніх років одне зі стратегічних для області підприємств зазнає політичних потрясінь. З економікою ж (як для країни в період війни та фінансової кризи) ніби все й нормально. «Волиньторф» має прибутки, справно платить податки та «білу» й не малу, як для Волині, зарплату. Середня заробітна плата -- 4 тисячі 600 гривень. До слова, люди, які працюють на видобуванні торфу, отримують в сезон до 15 (!) тисяч гривень в місяць.
Тим часом, держава, якій належить підприємство, неодноразово заявляла про наміри його позбутися. Спробуємо розібратися в ситуації з допомогою директора «Волиньторфу» Івана Киричика.
«Волиньторф» без землі – це купа нікому не потрібного металобрухту
- Іване Мироновичу, на одному з засідань екологічної комісії обласної ради голова ОДА Володимир Гунчик висловив впевнене припущення про те, що ДП «Волиньторф» буде обов’язково виставлене на приватизацію. Однин із Міністрів Уряду Арсенія Яценюка Андрій Пивоварський також нещодавно заявив, що є прихильником тотальної приватизації і, судячи з державної політики, не він один. Ви неодноразово заявляли, що приватизація «Волиньторфу», як стратегічного об’єкту, не на часі. Обласна рада вкотре запевнила про свою готовність забрати підприємство до обласної комунальної власності. Чи реально цього добитися? Колишній депутат Олександр Свирида казав, що цій темі треба «робити ноги», тобто добряче лобіювати в Києві. Сьогодні обласну раду очолює Ігор Палиця, який є досить амбітним в плані інтересів області і достатньо впевнений у своїх силах. Чи до снаги нинішній обласній раді забрати у держави «Волиньторф», аби не допустити його продажу?
- Питання досить складне. Сьогодні проста передача законодавчо не врегульована. Звернення Волиньради про готовність забрати підприємство до комунальної власності – це, так би мовити, наші наміри. Як буде по суті , сказати важко, якщо не буде змін до законодавства. Сьогодні дозволяється тільки передача об’єктів соцкультпобуту. Виробничі ж підприємства двічі виставляються на продаж з аукціону і у випадку, якщо їх ніхто не купив, може бути безоплатна передача.
Можна піти іншим шляхом і забрати підприємство шляхом викупу.
- Ви вважаєте, що це під силу обласному бюджету?
- Однозначно. Рішення про оцінку державної власності приймає Фонд держмайна. На сьогодні вартість основних засобів становить трохи більше 25 млн грн. Я не думаю, що для області ця цифра - не підйомна. Звісно, підприємство не може бути продано по залишковій вартості, але нехай навіть ця сума буде помноженою на два. 50 млн грн – це посильні гроші для обласного бюджету. І рішення треба приймати дуже швидко.
- Влітку ви заявляли по проблеми із землею під видобування торфу. Чи вирішилися вони станом на зараз?
- У відповідь на наше останнє звернення голова ОДА написав, що питання виділення землі може вирішуватися тільки тоді, коли підприємство буде в комунальній власності. Але це ж не я вирішую! Ми дочекаємося, що підприємство зупиниться, бо не матиме родовищ торфу під розробку. А як тільки ми зупинимося, то мова йтиме не про 50 млн грн. Адже потрібно, щоб в роботі було 400 га землі. Гектар – 100 тис грн. Треба буде шукати інвестора. Вже обласному бюджету буде не під силу заплатити такі кошти. Їх потрібно буде віднайти вже і відразу вкласти. Йдеться по 400 млн грн. Якщо всі будуть просто спостерігати збоку, то ми доспостерігаємося до того, що підприємство просто зупиниться. 400 чоловік залишаться без роботи. Плюс: чим область буде опалювати? Сьогодні говоримо, що шукаємо альтернативу газу. То де його шукати? Вугілля? Нововолинські шахти виробляють вугілля не для населення. Це колись там люди купували паливо, бо вони в шість разів більше видобували вугілля, аніж ми виробляли торфобрикету. Сьогодні – інша ситуація. Треба приймати кардинальні рішення, бо ми вже в критичній фазі. Коли прийде так званий період затухання, то тоді підприємство не зможе готувати площ. Адже час спаду виробництва – це навіть не самоокупний період. Рік-другий підприємство ще може якось працювати з боргами. І все.
 
- Я так розумію, що ваше земельне питання блокується ОДА, раз ви згадуєте, що писали звернення на ім’я губернатора. Що саме від нього залежить?
 
- Процедура відведення землі достатньо тривала. Ми довго працювали із земельниками та юристами. В чому проблема? 60% земель Маневиччини покриті лісом, і всі торфовища знаходяться на землях Держлісфонду. Є Кабмінівське розпорядження, яке забороняє зміну цільового призначення земель Дежлісфонду. Ці площі можуть виділятися лише через розпорядження Уряду. Тобто нам потрібен дозвіл на відведення цих земель.
 
Процедура проходить в два етапи. Кабмін дає дозвіл на зміну цільового призначення і потім ще надає дозвіл розробити проект землеустрою. Таке розпорядження ми у свій час отримали. Було сприяння тодішньої влади. Борис Петрович давав свого заступника нам у супровід, щоб швидше пройти по київських кабінетах. В результаті видано розпорядження Кабміну, в якому доручено ДП «Волиньторф» розробити проект землеустрою, а обласній державній адміністрації подати його на затвердження до Кабінету міністрів, тоді мало би бути розпорядження про надання землі. Першу процедуру, дуже тривалу, ми пройшли, заплативши за проект землеустрою, погодили його, пройшли експертизу. Далі - черга за облдержадміністрацією. Ми розробили клопотання, яке потрібно спрямувати до Кабміну і все! Ми б мали на чому працювати. І тут ситуація -- Гунчик розказує: «Ми не будемо давати землі, бо, можливо, підприємство буде приватизоване».
 
Питанню приватизації «Волиньторфу» – 8 років. Давайте будемо спільно відбиватися від неї або по-серйозному відстоювати передачу підприємства в комунальну власність. Але паралельно підприємство нехай собі працює. Зрозумійте, «Волиньторф» без землі – це купа металобрухту нікому не потрібного. Чи може хтось хоче поторгуватися, у випадку, якщо підприємство дійсно буде приватизоване: «От дам землю чи не дам».
 
Станом на сьогодні підприємство знаходиться в так званому списку № 2 Закону про приватизацію. Це означає, що воно не може бути приватизоване, але може бути корпоратизоване. Це – та ж сама приватизація, тільки трохи прихованої форми. Виконавча влада могла би зайняти активнішу позицію щодо підприємства, переговорити в тому ж Кабміні.
 
Наша проблема із землею – це одноосібне рішення Гунчика. Ми сьогодні ведемо таку переписку. Я йому пояснюю ситуацію, а він мені щоразу відписує одне і те ж саме: надамо землю, якщо підприємство буде передано в комунальну власність. А що він особисто для цього робить? Адже в окремих випадках це можна було б регламентувати якоюсь Постановою Кабміну, або ж потрібно розробити відповідний Законопроект. Це не вирішується на моєму рівні як керівника підприємства, і на рівні депутата облради це також не вирішується. На жаль, ми сьогодні знаходимося в дуже критичному стані.
 
- Як складаються ваші відносини з головою Маневицької РДА?
 
- Практично ніяк. Все через ту ж землю. Багато разів просив: донесіть голові обласної адміністрації про ті проблеми. Давайте разом, якщо він не хоче слухати, переконаємо його. Відносин нормальних немає. Я був на останній сесії райради. Він звітував про соціально-економічний розвиток району. Розказує, що все добре. А за рахунок чого? Зараз добре, а що буде в наступному році? Говорить перед людьми неправду.
 
- Що мається на увазі?
 
- Розказує, що займається питаннями землі. Каже, що вони відправили документи до Мінприроди. Але це возив ще я і то за царя-гороха. До чого тут вони, коли ми самі проходили перші етапи погодження землі? Вони нам в цьому нічого не сприяли. А то малюють схеми і розказують, що вони зробили. А за рахунок чого зробили? За рахунок податків, які сплачують підприємства. Так, зараз більші податки від нас платять лісгоспи, але раніше вони троє разом платили менше, ніж один «Волиньторф». А піднялися вони за рахунок експорту. Це сьогодні вони вирізають все, що можуть, і так легенько заробляють гроші. А в 2017 році експорт кругляка заборонять.
 
- Чи може експортувати свою продукцію «Волиньторф»?
 
- Сьогодні важко увійти в закордонний ринок. Досить потужні позиції у прибалтів та голландців. Ми ж експортуємо брикет до Словаччини. Вони перемелюють його та виробляють палети.
 
За підприємство, яке працює і має активи, олігархам... ну, не хочеться платити грошей
 
- Кілька років тому активно піднімалася тема про кошти, які були «вимиті» з обороту підприємства. Йшлося про 6 млн грн. Чи вдалося їх повернути і чи покарані ті, хто за цим стояв?
 
- Це був період, коли мене відсторонили від роботи. На наших рахунках знаходилося 4,5 млн грн. Прийшли хлопці і ті кошти забрали.
 
- Які саме хлопці?
 
- Найперше, це київська бізнес-структура. Сьогодні вкладати кошти в бізнес і чекати, поки він окупиться, заробить, дуже довго. Великі бізнес-структури працюють так: засилають свого «козачка» на державне чи комунальне підприємство. За рік він приносить стільки, як нормальний бізнес може заробити за 5 років. Отож працювали київська бізнес-структура та «Континіум». Саме волинська бізнес-структура вивела ці кошти з підприємства.
 
- Ви намагалися повернути ці кошти, коли повернулися на «Волиньторф»?
 
- Було наше звернення до правоохоронних органів, були розслідування. Не можу стверджувати, що спеціально, але дуже довго тягнулося те питання і дотягнулося до того, коли вийшов строк, коли вже не можна було подати позов до суду. Але за той час фірму перереєстрували та перейменували. Єдине, що ми дізналися, по коду, що вона зареєстрована в якомусь дворі в Рівному. Потім були судові тяганини. Все закінчилося тим, що суд зобов’язав фірму-банкрута повернути кошти. Вона боргувала не тільки «Волиньторфу», а й «Ощадбанку» - 80 млн грн, 290 млн грн - банку «Форум» і 6 млн грн - нам. Фірма – банкрут. Юридично дуже грамотно зроблено. 6 млн – це дуже велика сума для нашого підприємства, бо кошти були виведені з обороту. Коли я повернувся, то на рахунку було всього 50 тис грн.
 
- Як вам вдалося врегулювати ситуацію?
 
- За рахунок того, що позичали кошти та пальне. Люди вірили нам на слово. Зверталися до фірм, з якими мали справу раніше. Доводилося брати попередню оплату за брикет. Потроху викарабкалися. Але це була весна і, відповідно, сезон видобутку. Було важко, але Богу дякувати. Через рік ми погасили ті борги.
 
- Цю «оборудку» здійснювали тільки люди «Континіуму» чи й працівники вашого підприємства також? Чи ці люди працюють досі?
 
- Звісно, керівник сам не може вивести кошти. До цього причетний ще й головний бухгалтер. Колишній директор не працює, і головний бухгалтер, яка тоді працювала, -- також.
 
- Чи можна було правоохоронним органам вирішити питання у вашу користь?
 
- Не спрацювала судова гілка влади. В договорі цієї так званої оборудки була купівля цінних паперів. В один день цінні папери купили і в той же день їх продали. Це було зроблено в 20-х числах лютого, а повернення коштів мало відбутися 31 грудня 2014 року, тобто майже через рік. Ми надіслали зміни до договору, які передбачали, щоб кошти повернулися до 31 липня. Вони того листа підписали. Минуло 31 липня – кошти не повертаються, і ми подаємо до суду.
 
Оборудка полягає в тому, що до договору цінних паперів була залучена якась структура, що контролює рух цінних паперів на ринку. Я розумію, але коли прийшов час продажу цінних паперів, нам суд відмовив. Суд вимагав, щоб ми повідомили ту представницьку фірму. Я – не юрист. Але, як на мене, якби це була господарська операція з цінними паперами, то треба було б залучати тут третю сторону. Але, якщо ми здійснювали операцію повернення коштів, то до чого та фірма? Вона не має стосунку до операції повернення коштів. На жаль, суд виніс рішення не на нашу користь. Нам сказали чекати 31 грудня...
 
- Можливо таке, що приватизація готувалася в користь певного підприємства, скажімо, того ж «Континіуму»?
 
- Всі ми розуміємо, що за підприємство, яке працює і має активи... ну, не хочеться платити грошей. Тим більше, олігархам. Вони ж чим більше мають грошей, тим жадібніші. Хоча для них сума за підприємство не була б великою чи непосильною. Але набагато краще купити фірмочку, яка «лежить». Фінансово вигідніше. Ніхто не буде обурюватися. Якщо людям в період скрути не платити зарплату, а потім дати по тисячі, то вони будуть щасливі. І будуть молитися на того олігарха. А ще було б дуже класно за рахунок коштів підприємства і купити його. Думаю, що все для того й робилося.
 
- Чому держава так активно хоче «здихатися» цього підприємства, яке, в принципі , в неї не просить їсти? Тільки, щоб за рахунок приватизації залатати бюджетні чи кредитні дірки? Але 50 млн грн в державних масштабах ніби й невеликі кошти...
 
- От таксист щодня заробляє по 100 грн і за ці гроші живе. Але, якщо він продасть авто і візьме за нього 2 тисячі доларів, то хіба це для нього – підйом? Він же їх за певний період потратить, а їсти ж знову захочеться, а продавати нічого.
 
Якщо вести мову про сферу обслуговування, то, на мій погляд, там може бути приватник, бо він нормально організує процес. Але стратегічні енергетичні об’єкти не можна продавати в жодному разі. Наше підприємство працює прибутково. Я вже казав, що вартість основних засобів в нас 25 млн грн, але ж тільки в минулому році ми сплатили 26 млн грн податків і отримали 8 млн грн прибутків. Думаю -- це нормальні прибутки для підприємства з не таким вже й великим оборотом – в 70 млн грн. 400 чоловік забезпечені роботою та зарплатою. Тобто – соціальна складова, бо йдеться не просто про 400 людей з поліського регіону, а й за їхні родини, які забезпечені доходами. Я не розумію, для чого продавати це підприємство. З таких підприємств і складається економіка.
 
Хто створив свій бізнес і працює нормально та ефективно, то це – одне. Але в нас в області я не знаю жодного об’єкта, який би був приватизований і працював на такому рівні, як до приватизації.
 
- Кілька років тому на Волинь хотіла зайти така фірма «Зелена енергія В», яка зареєстрована в офшорі. Вона мала намір видобувати торф на територіях Камінь-Каширського та Любешівського районів. Якби це підприємство запрацювало в області, то було б вашим конкурентом?
 
- При минулій державній владі створювалася певна монополія. Була ж не тільки «Зелена енергія В», а й «Зелена енергія А» і так далі. В цю структуру, свого часу, було вкладено багато грошей в техніку. Вважаю, що ця фірма також претендувала б на купівлю «Волиньторфу».
 
Наскільки я знаю, на сьогодні все обладнання фірма розпродала. Вони працювали над видобуванням торфу десь на території Київщини, але зараз припинили цей вид діяльності. Нібито десь там мають дві котельні. А планувалося зробити їх монополістами в галузі видобування торфу в Україні.
 
- Це підприємство якось пов’язане з тими структурами, які вимивали кошти з обороту «Волиньторфу»?
 
- Ні.
 
- Волинська облрада підписала Меморандум про співпрацю з фінським енергетичним клубом. Чи варто від цього волинянам сподіватися на певний прорив в галузі енергоефективності?
 
- Фіни, як торфовики, є передовими в світі. Це одна з найхолодніших країн. Але в них на якісному рівні налагоджена система теплопостачання. Тепло подається централізовано. Це робиться для того, щоб було менше викидів. Працюють теплоелектроцентралі, які забезпечує населення електрикою та теплом. В них це поставлено на досить високому рівні.
 
У вересні Раймо Соппо, який є представником Фінського енергетичного клубу , хоче повести на Волині семінар. Про це він повідомив нас листом. Хочуть запросити теплопостачальні компанії. «Волиньторф» вони вже бачили. Знають приблизно про наші ресурси. Перший напрямок – науковий та консультаційний. Але вони готові включити й інвестиційну програму.
 
- А куди можуть бути спрямовані ці інвестиції? На базі «Волиньторфу» зроблять теплоелектроцентраль, яка вироблятиме електроенергію?
 
- Ні, про це поки не йдеться. Для нас – це дуже далека перспектива. Хоча тема дуже приваблива.
 
Фінів цікавить інше. Вони запитують: «У вас є паливний ресурс. Чому ви його використовуєте неправильно? Чого у вас дуже великі втрати тепла?» Хіба вони не праві? В нас же величезні втрати на теплотрасах та й на всьому.
 
Їх цікавить повний економічний цикл. Може бути якась частка інвестицій з нашої сторони під їхнім науковим патронатом. Вони бачать наші ліси та наші торфи. Якщо ми будемо зацікавлені в тому, щоб цей цикл зробити на прикладі десь якогось містечка, то йдеться про котельню, що працюватиме на місцевому паливі та ефективну тепломережу.
 
Люди спробували великих грошей в умовах анархії
 
- Як ви прокоментуєте рішення обласної ради створити комунальне підприємство «Волиньприродресурс». Опоненти цього рішення кажуть, що це буде монополіст, який опікуватиметься всім природнім ресурсом області, в тому числі й торфом.
 
- Це досить непогана та цікава ідея. У свій час, коли не було такого як зараз земельного законодавства, відведення землі для того ж самого «Волиньторфу» вирішувалося на рівні голови колгоспу. Питанням врегулювання займався концерн «Укрторф». В них треба було брати погодження, хоча можна було б випити чаю з головою колгоспу та поділити: тут буде видобуватися торф, а там - я пшеницю буду сіяти. Але потрібно було брати дозвіл. Мусить бути регулююча організація, яка повинна все це збалансувати на рівні регіону. Якщо комунальне підприємство буде мати землю і надаватиме її нам в суборенду, то які можуть виникати питання? Якщо підприємство «Волиньприродресурс» візьме ліцензію на перспективні торфовища, то вирішуватиме питання землевідводів чи то «Волиньторфу» чи приватній структурі. Хай буде собі конкуренція. Ми ж бо рухаємося в сторону європейської конкурентної економіки.
 
Сьогодні тема торфу багато кому цікава, але коли починаєш розказувати, що потрібно пройти з моменту написання листа на сесію сільської ради і потім ще 8 кругів пекла упродовж років трьох, то всі вже не хочуть. А якщо це буде зроблено і будуть готові документи на певну земельну ділянку того самого торфу, то знайти інвестора, який прийде і працюватиме, дуже просто. Навіть якщо «Волиньприродресурс» укладе з «Волиньторфом» договір на видобування торфу, то ми можемо його добути і можна знайти інвестора, який займатиметься невеличкою переробкою і працюватиме з нашою сировиною. Може, торф є в Горохівському районі. Хай не багато, але є. Його можна добути і поставити там невеличке підприємство для підсушки і того ж самого брикетування. Для реалізації цієї ідеї не потрібні великі інвестиції, але будуть робочі місця. Нормально мати таке комунальне підприємство як «Волиньприродресурс».
 
- А якщо «Волиньторф» буде також комунальним?
 
- Обидва підприємства працюватимуть. Буде просто супер. Це буде дуже добре для області. Ресурс буде використовуватися ефективно. Усі виграють.
 
- Ви представляєте район Волині, який є потенційно багатий. Зараз модно вживати такий термін - бурштинові поліські емірати... Чи пересікаються сьогодні інтереси видобувачів торфу та бурштину? Колись навіть було озвучене таке припущення, що не вирішується питання про виділення землі під видобування торфу тільки через те, що там потенційно може бути сонячний камінь.
 
- Припущення такі дійсно є. Але хочу наголосити на тому, що говорять геологи. Покладам торфу на Волині мільйон років, а бурштин утворився 14 мільйонів років тому. Це – перше. По-друге, в торфі бурштину бути не може. Ми, як землекористувачі, зібравши торф і зробивши рекультивацію, передаємо землю попередньому землевласнику. Якщо там є бурштин, то хай його собі шукають. Він залягає глибше торфу.
 
Але хочу сказати про інше. От ми сьогодні спостерігаємо за цими місячними пейзажами на Рівненщині, Житомирщині... З одного боку добре, що в нас є якийсь ресурс, але якщо не навести там порядок, то це -- біда. От ми відпрацювали на родовищі торфу, а через 5 років там росте ліс. Сьогодні на бурштинових клондайках робляться страхіття. Там ліс не ростиме роками. Не можна сьогодні взяти й забрати в природи все, що там є, розвідане воно чи не розвідане.
 
Фіни мають великий ресурс торфу, але в них дозволено його видобувати 11 мільйонів тон в рік. Не більше. Тобто є певний ліміт енергетики. Так потрібно зробити в нас з бурштином. От розробили одну ділянку, провели рекультивацію - і тільки після того можна братися до іншої. Рекультивацію треба проводити за кошти старателів. Нехай буде рух, хай працює економіка, але так, щоб був толк.
 
- Якщо «Волиньприродресурс» працюватиме ефективно, то питання бурштину на Волині врегулюється?
 
- Нічого неможливого немає. Звісно, сьогодні люди спробували великих грошей в умовах анархії. Їх поставити в певні рамки дуже важко. Але це на перших порах. В нас іншого варіанту немає. Сьогодні люди без роботи й без доходів. Якщо їм дати можливості працювати в законний спосіб і змусити в законний спосіб платити податки, то вони погодяться.
 
- Хто сьогодні стоїть за нелегальним видобуванням бурштину на Волині, з вашої точки зору, як місцевого?
 
- Всюди є криміналітет. Дуже часто бачу в нас машини зі львівськими номерами. Раніше їх не було. Хтось з них – «криша», хтось -- закупівельники. Сьогодні ніби й не багато викопали бурштину на Маневиччині, але якби всі ті кошти пустити по-правильному... Як там ви казали -- Маневицькі емірати? Щось подібне можна було б почати робити. Могли б вже будуватися якість інфрастуктурні об’єкти. А так люди зневірені і вважають, що якщо вони не добуватимуть, то все розкрадуть без них.
 
Мені не 20 років, щоб куплятися на популістські лозунги
 
- Як ви оцінюєте своє перебування в обласній раді? Чи були приводи для розчарувань?
 
- Я не розчарований. Але не зручно, що чимало питань не можливо вирішити. Дуже часто люди звертаються по допомогу на лікування, коли потрібно не одну тисячу гривень.
 
- Ви балотувалися від політичної сили УКРОП. Хто кого знайшов? На рівні держави ця партія є опозиційною. Чи не підштовхнула вас приєднатися до УКРОП ситуація, пов’язана з конфліктом з державною владою через землю.
 
- Пропозиції працювати разом були з мого боку і поступили від самої партії. Одна з причин та, що ви назвали, – влада стала гальмом розвитку підприємства. Я відповідаю за долю 400 працівників і їхніх сімей. Більш потужної політичної команди на Волині я не побачив. Мені не 20 років, щоб куплятися на популістські лозунги.
 
- Ваш рецепт успіху для нашої країни.
 
- Працююча економіка – багата держава. Якби влада захотіла, можна притягнути інвестиції в державу і забезпечити розвиток економіки. Скрізь відбувається штучне гальмування певних процесів. То не та політична сила веде інвестора або не через той кабінет він пройшов. Європейські інвестори розказують: «Нас заставляють платити гроші, щоб розглянули наше питання». Коли будуть при владі чесні люди, тоді буде все нормально.