10.05 Віктор Яручик в своєму записі ,,День Перемоги чи День скорботи?” підважив тяжкий  камінь нашої історії. Чомусь до дискусії долучився лише один коментатор. Можливо б і я промовчав, але  відвідини книжкової виставки спонукали мене до роздумів про історичну пам’ять.
 
            По-перше, Вікторе – дякую! Мені також було ніяково щодо парадно-мілітарного  святкування 9 Травня.  Я завжди не міг зрозуміти для чого день початку миру (мирного життя) потрібно відзначати  брязканням зброї (військовим парадом). Звичайно, 9 Травня – подія, але подія, яка, насамперед, пов’язана з вшануванням загиблих. Війна – це смерть, це - оголення найпримітивніших інстинктів, це – заперечення призначення людини. 
  
            По-друге, протягом тижня я запитував всіх своїх колег (всі мають університетську гуманітарну освіту): ,,Коли розпочалася  Друга світова війна? Хто розпочав? І що за подія відбулася на наших землях 17.09.1939?” Тяжко визнати тим, хто вчив офіційну радянську історію, що Радянський Союз разом з фашистською Німеччиною розпочав війну.
 
            Радянський Союз – агресор чи жертва? Це питання я ставлю всім, хто зараз бравадною          лайкою звинувачує в перекручуванні історії. Хто ж, насправді, фальшує історію (пам’ять)?
 
            По-третє, про виставку (До речі, - чудова! Скільки книжок! Мені ще пам’ятаються часи, коли, щоб купити хорошу книгу треба було здавати макулатуру ,,на талончики”). На двох ятках продавали відверто антисемітські расистські книжки, серед авторів - бувший очільник  Ку-Клус-Клану п. Дюк.
 
            Так швидко забули історію? Чи може ми її так і не знали?