На мій погляд, основні фактори розвитку сучасної світової економіки - це гроші, ринки збуту, інформація, доступ до енергоносіїв.
1.Гроші.
Зараз багато власників зіткнулися з тим, що ані їхня нерухомість, ані їхнє виробництво нікому не потрібні. Однією з важливих складових цієї проблеми є те, що останнім часом була порушена одна з головних економічних формул – «товар-гроші-товар». Натомість, гроші почали робити гроші. За вченням К.Маркса „товар” був головною складовою економічного життя, а гроші обслуговували товарне виробництво. Сучасна глобалізована економіка посилює владу грошей і пропонує нам формулу „ гроші-гроші –гроші”. Необхідно переосмислити суть поняття  „гроші”, зрозуміти нові особливості фінансового світу,  в якому відбувається дуже швидкий їхній рух. Гроші сьогодні  не „сплять” ні хвилини, цілодобово курсують по електронних каналах зв’язку,  услід за сонцем - з Токіо до Франкфурта і Лондона, потім до Нью-Йорка, звідти - знов до Токіо. У функціонуванні міжнародних фінансів спостерігається значний відрив у часі матеріальних і фінансових потоків. Фінансова домінанта починає відігравати провідну роль. Фінансові трансакції стають основною складовою, що визначає тенденції розвитку сучасної світової економіки. За визначенням колишнього федерального канцлера Німеччини, доктора економіки Г.Шмідта, з усього обсягу фінансових операцій, що здійснюються у світі, лише 1-2% засвідчують реальний рух товарів та послуг, решта 98-99% операцій мають спекулятивну природу. За рівнем глобалізації фінансова сфера сьогодні випереджає всі сфери реальної економіки. Інформаційні технології перетворили світовий фондовий і валютний ринки на єдиний глобальний фінансовий простір, водночас змінивши відносну цінність ресурсів, висунувши на перший план найбільш мобільні – інтелект (інформацію) і фінанси. Ці процеси, в основному, й призвели до фінансової кризи. Відрив величезної світової грошової маси від реального виробництва та певна „віртуалізація” грошей спричинили кризу. Весь світ спробував взяти за основу американську модель життя „у борг” та філософію споживача: „сьогодні  і побільше, а з яких доходів розраховуватися - вирішимо завтра”. Вірус безконтрольного кредитування особливо активно поширився Україною. Банки цілеспрямовано рекламували кредитні програми на все - від кавоварки до будинку, акцент робився на споживче кредитування, приховувались реальні відсотки за різними комісійними зборами. Найгірше те, що переважна кількість фінансових ресурсів, якими оперували наші банки, мала закордонне походження і з першими ознаками фінансової кризи гроші швидко були виведені з країни. Сьогодні банки не кредитують взагалі. Тому, місія цієї кризи – все розставити на свої місця. Якщо бізнес не самодостатній, якщо він не в змозі обслуговувати власні затрати, не володіє ринками збуту, у нього немає майбутнього.. Усі бачили шалене зростання, коли за рік капіталізація могла підвищитись у два-три рази. Ейфорія від цього притупила пильність. У людей сформувалася стійка впевненість що так добре буде завжди. Деякі підприємці просто „пливли за течією”. Багато хто перебуває у цьому стані й на сьогодні, сподіваючись, що все минеться саме собою. Але цього не буде. Наскільки довгим і впевненим був підйом, настільки глибоким і глобальним буде спад.
З іншого боку, оскільки людське мислення є досить інерційним, чимало бізнесменів зараз налаштовані дуже песимістично. З деякими просто важко спілкуватися. Але ж треба усвідомлювати, що після будь-якого спаду завжди починається підйом. Хто вміє виносити позитивні уроки зі складних життєвих обставин, той чогось вартий у бізнесі, той врешті-решт виграє.
 
 
 
 2.Ринки збуту.
Важливість ринків збуту можна проілюструвати на прикладі вітчизняної експортоорієнтованої металургії. У 2008 році, втративши ринки збуту, ця галузь перетворилась із джерела надходження валютної виручки до країни на одну з головних проблем вітчизняної економіки.
 Аналогічна ситуація і у вітчизняній автомобільній промисловості. Відмінність полягає у тому, що ця галузь була орієнтована на внутрішній ринок. Після двох років шаленого росту ринку нових автомобілів (завдяки кредитним програмам, нарощуванню потужностей автозаводів),  сьогодні спостерігаємо значний спад виробництва у галузі.
 
 
 
3.Інформація.
Важливим є прогнозування тенденцій розвитку економічних процесів, володіючи  інформацією про які,  можна правильно спланувати структуру виробництва,  забезпечивши тим самим себе ринками збуту, вчасно модернізувати виробництво, диверсифікуючи виробництво та енергоносії. Другою складовою даного поняття можна вважати володіння інформацією про інноваційні продукти, патенти і т.д. Інформація набуває сьогодні ознак товару і активно продається, у тому числі й у мережі Інтернет. Монстри сучасної нової економіки, такі як Microsoft, Google, Yahoo! торгують саме інформацією або програмами для її обробки, створення, зберігання. Тобто, формула „гроші-інформація-гроші” на сьогодні є дуже актуальною.
При визначенні місця певної держави у світовій спільноті на перший план виступає її здатність використовувати сучасні технології для інтенсивного економічного зростання. Основну масу суспільного багатства розвинутих країн створює нова інтелектуальна еліта: підприємці, менеджери, фінансисти, науковці, кваліфіковані інженери, програмісти, а також інші фахівці, зайняті у сфері високих технологій, виробництва інформації та нових знань. Інтелектуальна власність стала важливим ресурсом бізнесу.
Про це свідчить зростаюча частка нематеріальних активів у фондах підприємств, що суттєво підвищує їхню ринкову вартість. Інтенсифікується використання прав інтелектуальної власності малими і середніми підприємствами, які є основою ринкової економіки. Вартість окремих об\"єктів інтелектуальної власності сягає сотень мільйонів і мільярдів доларів США (товарні знаки Coca-Cola, Microsoft та інші).
 
4.Енергоносіі.
 Володіючи стабільним доступом до енергоносіїв за конкурентною ціною, можна говорити про розвиток економіки.
Споживання природного газу в Україні 2007 року порівняно з 2006-м зменшилося на 4,1 млрд. кубометрів. Однак, наша держава стабільно посідає одне з перших місць в десятці країн світу за обсягом споживання природного газу і третє місце — за обсягами його імпорту. Україна закуповує 50—55 млрд. кубометрів газу на рік, або 71% від його загальних обсягів споживання. Тобто, частка імпорту в газовому балансі України критично висока. Держава витрачає шалені кошти на закупівлю газу. Якщо в 2007 році газ коштував Україні 6,5 млрд. дол. США (ціна тисячі кубометрів газу становила 130 доларів), то в
2008-му — вже понад 9 млрд. дол. США (179,5 дол. за тисячу кубометрів). Залежність від єдиного джерела газопостачання порушує баланс енергетичної безпеки і ставить економіку України в надмірну залежність від тенденцій зовнішньоекономічної політики Росії. Одним із чинників катастрофічного стану паливно-енергетичного комплексу є надзвичайно велике споживання енергоносіїв на одиницю виробництва внутрішнього валового продукту: Україна витрачає в 2,6 разів більше, ніж країни Західної Європи і світу. Фактично Україна зажила слави однієї з найбільш енерговитратних країн світу: рівень витрат становить 2,2% від світової частки первинної енергії, тоді як кількість населення ледь сягає 1% від світової. Такий стан справ в енергопостачанні поглиблює кризові явища та вимагає швидкої перебудови (диверсифікаціі джерел та видів палива, насамперед, відновлювальних), інакше існуватиме загроза повної втрати конкурентоздатності.