...У мене в кімнаті відчувається аромат щойно завареної улюбленої кави… За вікном – осіннє сонце, промінчики якого все менше і менше діляться своїм теплом… У нас все інакше…
…На початку осені мені пощастило виграти путівку за кордон у супермаркеті «НАШ». А через кілька днів після цього ми з подругою вже були в Анталії, що у перекладі означає – «Рай на землі»… До речі, відпочиваючи минулого разу, напередодні від’їзду в Україну, дотримуючись «правил», у море в Кемері, що якраз на анталійському побережжі, кинула чимало монеток. Вважається, що після такого ритуалу – неодмінно повернешся сюди знову. Я повернулася… рівно через місяць .
На землі Святого Миколая
…Тут все сприймається інакше. І час неначе замирає… Тут ти по-справжньому відчуваєш себе щасливим. Адже хіба це не щастя – зануритися у теплу морську прозоро-кришталеву воду? Доторкнутися до величних гір Тавр (у перекладі означає «тільці»)? Зустрічати захід сонця у місті Фезеліс, заснованого ще у 7 столітті до нашої ери? Куштувати традиційні напої на турецьких диванчиках, що розташовані на самісінькому березі моря?...
…Вже наступного дня після приїзду, ми з Наталкою поїхали в Демре. Саме тут жив та проповідував святий Миколай. Храм, де він молився, – сьогодні збирає сотні тисяч паломників зі всього світу. У 19 столітті споруда була відреставрована на кошти російських дворян за наказом російського царя. У цій церкві знаходиться саркофаг, де 700 років зберігалися мощі святого. Подекуди на стінах можна розгледіти фрески, які розповідають про життя Ісуса Христа, апостолів та святих угодників.
Двічі на рік – 19 грудня та 21 травня – сам вселенський патріарх, який, до слова, постійно живе у Туреччині, проводить у храмі богослужіння. Поблизу церкви – три пам’ятники святому Миколаю. Один із яких втілює прообраз Діда Мороза.
У Демре знаходяться також Лікійські гробниці, вирізані у скелях. Жителі лікійського царства вірили – чим вище похована людина – тим ближчою вона буде до Бога. Взагалі, як такого поняття «смерть» у них не існувало. Лікійці вважали, що померши, людина отримала найвищу нагороду – можливість перейти у інше, краще життя. А тому поховання супроводжувалися танцями та співами, а гробниці відповідно, нагадували будиночки з усіма необхідними для побуту речами.
…Прозорі води затоки Кекова відкрили перед нами таємниці затонулого міста. Через прозоре дно яхти вдається побачити амфори, рештки кераміки та стін будівель. Неподалік берегу затоки – саркофаги на воді.
Нині антична краса цього узбережжя переплелася із сучасністю. Тут розташовано чимало затишних ресторанчиків, в які потрапляєш, щойно зійшовши з яхти. Правда, дістатися сюди можна лише водним транспортом.
У місті апельсинів
Найперше, що впадає в око в Анталії – багато пам’ятників апельсину та… помаранчеві зебри і світлофори. У Туреччині урожай цього фрукту збирають тричі на рік. А апельсин – символ міста-мільйонника.
Історія Анталії розпочинається з другого століття до нашої ери. Як розповідає легенда, король Бергами Атоллос ІІ наказав своїм воїнам знайти рай на землі. Пошуки тривали чимало років. Одного дня воїни дійшли до високих гір. Перейшовши їх, побачили чудове місце на березі Середземного моря. Саме тут Бергам і збудував місто, назвавши його Атталі, тобто Рай на землі.
Також Анталію ще називають містом водопадів. Тут їх три. Найбільший – Дюден, висотою майже 40 метрів, впадає прямісінько в море. Як розповідають тутешні мешканці, у його водах змивали гріхи жінки.
Іще одна антична пам’ятка Анталії – ворота Андріана. Вони були вбудовані у міську стіну як тріумфальна арка для римського імператора Андріана ще у 130 році до нашої ери.
У місті апельсина, у приміщенні медресе, нас пригощали смачнющим турецьким холодним червоним чаєм з корицею. Тут також знаходиться і музей турецьких ляльок, через призму яких зображена національна культура.
До речі, схожий музей, але під відкритим небом, є також і в Кемері.
Замість епілогу
…Кожен із нас шукає місце, де було б спокійно та затишно його душі, де відчував би себе абсолютно щасливим, де ні на мить би навіть і не згадав про якісь буденні проблеми… У кожного з нас своє розуміння щастя. Але кожен із нас хоч на кілька хвилин мріє опинитися у стані абсолютного спокою. Тепер я точно знаю, що знайшла свій Рай на землі, куди хочеться повернутися знову…