(Азбука виживання)
 
І чому всі прагнуть жити у столиці? Хоча й Києві вже мешкаю майже рік – однозначної відповіді на це питання так і не знайшла.
 
З одного боку тут – чудова перспектива кар’єрного росту. Принаймні у цьому мене переконують усі друзі чи, точніше сказати, намагаються переконати. З іншого боку – без амбіцій, сталевих нервів та залізного терпіння – у столиці немає чого робити. Адже якщо ти не народився киянином, ти тут – ніхто. І на кожному кроці тобі про це інтенсивно нагадуватимуть.
 
За неофіційними даними, в Києві мешкає понад шість мільйонів людей, із них як мінімум третина – приїжджі.
 
Серед сірого натовпу провінціала розпізнати важко. Однак у будь-якій структурі жителя периферії вирізняють такі риси характеру, як відкритість, прямодушність та дружелюбність. Але так тільки спочатку. Бо вже буквально через кілька місяців наші провінційні люди кардинально змінюються не у кращий бік. Не всі, звісно, але більшість.
 
Вони вчаться викладати свої думки надзвичайно лаконічно, говорити виключно про погоду та телевізійні новини, а те, що накипіло у душі, тримати за сімома замками. А якщо у людини маленька посада, звертаючись до тебе, вона покаже, хто в хаті господар: бо ти щойно приїхав, а вона, бачте, секретарка у крутого начальника. Зуби скалити та ігнорувати людей – її головна робота. З часом до такого ставлення, чесно кажучи, звикаєш.
 
А от змиритися із заторами та хамством у громадському транспорті – зась. З досвіду моїх друзів, перед виходом у світ потрібно віддавати перевагу немаркенькому одягу. У іншому ж випадку – ваша білосніжна блуза за кількагодинне добирання до роботи чи до інституту ризикує мимовільно змінити колір на чорний.
 
Йдучи на роботу, слід ретельно перевірити, чи всі ґудзики на сорочці або пальті міцно пришиті. Поповнювати взуттєву шафу шльопанцями не потрібно. Адже саме на це взуття полюбляють наступати в маршрутках, метро, електричках… Й інколи додому ви можете прийти босоніж. Моя подруга, яка щодня на роботу в Київ добирається з передмістя, мало не втратила своїх туфель. Хтось із агресивного натовпу примудрився скинути взуття з її ніг під час штовхання до салону електрички.
 
Звісно, це не стосується тих, хто вже придбав власне авто. Але і тут є значний недолік: вчасно ви нікуди не дістанетеся з кількох простих причин: через затори та ДТП. Власне, щодоби у Києві фіксують близько чотирьохсот автопригод. Тому краще користуватися метро: економніше і швидше. Хоча, якщо ви потрапите сюди у час пік, то у черзі до екскаватора можна простояти таки довгенько. Тому у сумці зажди слід мати журнали чи книгу, аби було за чим згаяти час. А, от забути на кілька секунд, де ви і хто ви, вам допоможе плеєр.
 
Ну а приємні київські ціни, які щодня ростуть, наче дріжджах, здивують кожного! Тому слід бути готовими до затягування паска. Без особливих зусиль тут схудне кожна дівчина. У найдешевшій їдальні за більш-менш ситний обід вам доведеться викласти щонайменше двадцять гривень. А про філіжанку каву в модному кафе в центрі столиці і мріяти страшно. Сто грам чорного міцного напою витягне з вашого гаманця більш ніж тридцять п’ять гривень.
 
Та ціна – це ще півбіди. Тому що гуляти Хрещатиком і пити каву – просто ніколи. Більшість жителів столиці у вихідні або відсипаються, або працюють, чи, як пояснює їхнє керівництво, «підтягують хвости по роботі». З житлом теж справи кепські. За маленьку кімнатку у квартирі з господарями у відділеному районі щомісяця викладатимете щонайменше по сто сорок доларів, наймана домівка вартує від чотирьохсот «зелених».
 
Та наші провінціали (як тут називають усіх приїжджих) люди загартовані. Вони здатні витерпіти все задля копійок. І Київ готовий їх також терпіти. Бо хто ж тоді зводитиме хмарочоси, підмітатиме вулиці, цілодобово працюватиме? Ми ж сильні. Й у нас амбіції. Інколи дружина та діти.
 
А увечері на самоті ми намагаємося подалі гнати від себе думки про дім, де нас завжди чекають, про найрідніших людей, якими мимоволі доводиться жертвувати, про місто, у якому просто затишно і добре…
 
Але ж розслаблятися не можна. Хто має терпець, той буде митець. А хто, як не ми?
 
p.s. Вище викладені думки можуть бути спростовані або підтверджені.