«Шукаємо квартирантів, квартири, допоможемо продати та купити нерухомість» - такого змісту оголошення в обласних центрах та у столиці рясніють, чи не на кожному стовпі. Та дуже часто, більшість з таких надавачів послуг – звичайнісінькі шахраї.
 
Нещодавно ми з подругою вирішили переїхати в інше помешкання. В луцьких газетах, де можна роздобути інформацію про оренду житла, зателефонувала за кількома номерами. По одному з них у слухавці почула чоловічий голос. Мужчина пропонував знайти нам житло за лічені години, однак, вартість його послуг складала 500 гривень. При чому спочатку платиш гроші – потім дивишся квартиру. Якщо ж житло тобі не підійшло - це твої проблеми. Адже розписки про те, що заплатив – ти не отримуєш.  А відповідно своїм грошикам можеш помахати ручкою і сказати «прощавайте».
 
У моєму списку лишалося ще кілька номерів: два з них були безпосередньо власників, а ще два одного і того ж агенства з нерухомості. Набравши два перші, з’ясувала, що по одному здають однокімнатну квартиру без ремонту, але з меблями у центрі міста за 220 доларів, по іншому – двокімнатну квартиру також з меблями за 1400 гривень у районі 33-го кварталу. Останній варіант мене здивував своєю ціною, а тому з власниками домовилася про зустріч того ж дня. Помешкання і справді виявилося доглянути, просторим та гарно вмебльованим. Після нашої однокімнатної маленької квартири зі старими меблями  – ця видалася просто  раєм. Господарі також здалися порядними та чесними людьми. Я вже уявила, як ми перевеземо сюди речі, як питимемо чай на великому дивані у вітальні… та, ціна з 1400 гривень раптово підскочила до 350 доларів. Пояснили мені дуже просто: ви розмовляли з моєю донькою, а власник квартири - я. Варіант відпав.
 
За третім номером мені повідомили, що це агентство нерухомості. Привітний жіночий голос у слухавці запевняв мене, що квартиру знайти, хоч і важко в теперішній час і за теперішніх умов, однак, вони зроблять все можливе. Я поцікавилася, чи потрібно підійти до них на офіс для оформлення договору. «Та договір укладати необов’язково, -  переконували мене,  - можна обійтися і без нього». Послуги цього «престижного» агенства вартували половину плати за одномісячну  оренду мого нового потенційного житла. За оглядини квартири, якщо вона не підійшла, потрібно було сплатити 50 гривень.
 
Помешкання, яке нам запропонувала «мила» дівчина-агент, на мій подив, і справді виявилося дуже хорошим: євроремонт, великий балкон, нові меблі, мікрохвильова піч, пральна машина, двокамерний  холодильник… І вся ця радість була ще й майже у центрі Луцька. Складніше виявилося з вартістю. Житло планували здавати на рік. Місяць проживання коштував 250 доларів. За курсом доларом на той день, агентству за знайдену квартиру ми повинні були заплатити 756 гривень. Лише після того, як агент отримає на руки кошти – ми отримуємо телефон власника квартири, яку нам показали.
 
Потрібна сума у мене тоді з собою була. А оскільки житло і дійсно нам сподобалося і ми дуже хотіли переїхати, агенту на руки ми заплатили. Однак, через два дні обставини у моєму житті і у житті моєї подруги змінилися. Винаймати знайдене житло нам вже аж ніяк не виходило.
 
Я зателефонувала до агента і пояснила, що через певні причини переїхати ми найближчим часом туди не можемо і попросила повернути хоча б половину сплаченої нами суми. У відповідь почула: «Гроші, згідно договору, ми вам не повернемо». «Чекайте, - обурилася я, - який договір? Ми з вами нічого не підписували! Окрім того, у будь-якому договорі повинні бути передбачені форс-мажорні обставини!»   «У нас такі правила», - монотонним голосом відповідали мені. «Але ж, якщо немає договору, це означає, що ці кошти у вас ніде не обліковані, тобто вони пішли вам у кишеню, - продовжувала я. – Скажіть мені ваше прізвище, як звати керівника організації, прийду до вас в офіс, аби ознайомитися з правилами, які повинні бути зафіксовані у документі, що має юридичну силу». Схоже, дівчина, яка розмовляла зі мною, трохи перелякалася. Та це мені так тільки здалося. Вона відповіла, що власник-керівник у них живе у Києві, а її прізвище мені знати необов’язково. На цьому наша розмова закінчилася.
 
Наступного дня я довідалася, що у таку ж грошову халепу і саме з цим агентством нерухомості вскочили ще кілька моїх знайомих. А ще одну приятельку вже інше агентство розвело на 500 гривень. Їй знайшли помешкання, та, виявилося, що воно вже місяць, як здане. Кошти дівчині також не повернули.
 
Основною моєю помилкою була та, що я не підписала ніякого договору. Однак, це аж ніяк не виправдовує методи роботи агентств нерухомості. Схоже, такі «престижні» організації таку схему шахрайства напрацювали вже давно. Дивно, як до цього часу ними не зацікавилися ані управління боротьби з економічною злочинністю МВС, ані податкова міліція. Хто наведе лад у цій сфері? Скільки коштів такими шахрайськими методами щомісяця отримують агентства нерухомості?... І скількох ще людей вони  так спіймають на гачок?