Район ДПЗ. Ранок. Дощ. На маршрутній зупинці, що відразу поблизу ресторану «Лаванда», на «чудово» облаштованій зупинці громадського транспорту місять болото з десяток людей, які, вочевидь, о цій порі поспішають на роботу. Причому слово «болото», як характеристика саме цієї зупинки, звучить цілком виправдано, адже асфальтовим покриттям тут і не пахне.
 
За хвилин п’ятнадцять із-за повороту, виїжджає довга маршрутка. Маршрутками ці автобуси ми ще називаємо за старою звичкою, згадуючи той час, коли містом курсували міні-мерси та фольцвагени. При паркуванні з-під коліс нового залізного коня із добрячої ями брудна вода розлітається на кілька метрів. Та це ще півбіди. Бо далі, дорогою до центру Луцька, розпочинається справжній екстрім. Найбільший «кайф», як правило, відчують ті, хто примостився на задніх сидіннях або ті, хто висить на одній нозі, якщо маршрутка переповнена. Тут взнаки дається вже не тільки розбита дорога, а й кожний різкий натиск водія на гальма. У такі моменти ви ризикуєте опинитися на голові у сидячих пасажирів або ж з одного кінця маршрутки відлетіти в інший.
 
..На відрізку шляху, що веде з вулиці Дружби Народів до площі Воз’єднання, практично немає «живого» місця.  Яма на ямі тут сидить і ямою поганяє. Поблизу значної частини каналізаційних люків можна розгледіти вибоїни, глибиною майже з півметра. А на вулиці Гнідавській на місці знятого люка лежить звичайнісіньке автомобільне колесо, посередині якого стирчить палка. Добре, що хоч так люди намагаються попередити про небезпеку, бо, наприклад, у дворах ДПЗ до аналогічних ям вже довгий час немає нікому діла.
 
Однак, у звіті Луцької міської ради, доступному в електронному варіанті читаємо: «Зміни у транспортній галузі нерозривно пов’язані із вдалою реалізацією програми «Дороги», адже саме після капітальної реконструкції вулиці Набережної та Глушець так зване «мале транспортне кільце» прийняло на себе транзитний транспорт та приміські маршрути. Загалом протягом 2008 року було проведено капітальну реконструкцію 17-и міських вулиць». «Чимало зроблено й для загального благоустрою міста. Вперше за багато років у Луцьку серйозну увагу звернули на дворові території – серйозно відремонтовано 49 дворів».
 
Читаючи ці дані, у мене відразу виникло запитання: а чи є у списку вулиць, ті, які планують відбудувати у найближчі півтора року в районі ДПЗ? Виявилося, що ні… У 2007 році у переліку на ремонт зазначена тільки одна з них – Гнідавська… А от Дружби Народів, Станіславського у Луцьку виявляються ремонту не потребують?
 
Так само і немає потреби видачі квитків у громадському транспорті. А навіщо? Зате виявляється у нас є цілком прийнятне хамство з боку водіїв маршруток. Наприклад, перевезення учасників бойових дій, що передбачене законом, перевізникам б’є по кишені. А ще пільговики, люди, здебільшого похилого віку, займають в автобусі, як виявляється, дуже багато місця, і це навіть при тому, якщо маршрутка напівпорожня. Нещодавно стала свідком того, як один із «ввічливих» водіїв без докорів сумління просто вигнав з автобуса літніх чоловіка та жінку, бо бачте, для них у нашому місті призначені тільки тролейбуси, а приватна маршрутка може облізти, якщо там, не дай Бог, їхатимуть ці старенькі.
 
Цікаво, чи такий самий приклад з приватних перевізників беруть державні?.. До слова, про комунальні маршрутки. У зв’язку із реформою громадського транспорту, із 600 маршруток містом курсують тепер тільки 262. І все це б нічого, однак, тепер дев’ятку, приміром, доводиться чекати по півгодини, а  маршрутка №26 може узагалі їхати раз на годину у кращому випадку, особливо у вечірній час. От і виходить, що тепер, аби дістатися з одного мікрорайону Луцька в інший, потрібно згаяти набагато більше часу, аніж раніше.
 
Тема міських доріг – завжди актуальна. Зважаючи на десятки кілометрів дірявих автошляхів, обіцянками щодо їх ремонту спекулюватимуть ще під час не одних передвиборчих перегонів. Що, до речі, і робили  представники практично усіх політичних сил. Наприклад, партія БЮТ, балаточуючись до луцької міської ради обіцяла: «Врегулюємо проблеми вартості оплати за проїзд в громадському транспорті». Блок «Наша Україна» у своїй програмі зазначав: «Забезпечимо високий рівень соціального захисту населення. Старість буде в пошані, ніхто не почуватиме себе бідним та викинутим на узбіччя через фізичну ваду, вік, соціальне походження або важкі життєві ситуації; Луцьк більше не буде містом з найгіршими в Україні дорогами; ремонт будинків, вулиць та інші заходи з благоустрою торкнуться кожного мікрорайону». Партія «Реформи і порядок» гарантувала: «Підвищення якості послуг населенню – через зростання інвестицій в комунальне господарство, транспорт і зв’язок». Соціалістична партія планувала докласти зусиль «для фінансування робіт по збереженню і реконструкції доріг на околицях міста». Ці всі обіцянки повинні хоча б намагатися виконувати 39 представників разом узятих згаданих вище політичних сил. Однак, на папері їхні програми виглядають куди привабливіше, аніж в реальності. Як результат, пункти щодо ремонту міських доріг та громадського транспорту ще далеко не один раз будуть зазначатися у чергових передвиборчих програмах.  І не одна сотня людей, яка прагне мінімального комфорту, на жаль, віритиме у ці піарні бульбашки.