Ні, я не надала перевагу російській мові, підбираючи назву для щоденника, просто ніяк не можу викинути з голови мотив однієї попсової пісні, котру цілодобово транслюють по усіх FM-станціях. Та, власне, хотіла б порозмірковувати про інше...
Кожного ранку розпочинаю свій день з того, що перевіряю електронну пошту, переглядаю останні новини. Здається – це стало звичною нормою сучасного існування. Звичайно, адже маємо велику кількість переваг: можливість поспілкуватися з тими, з ким немає фізичної змоги зустрітись; бути завжди в курсі останніх подій; в зручному режимі обмінюватись інформацією та працювати з документацією...але чи насправді світова глобалізація так позитивно впливає на кожного з нас?
„Одноклассники”, „Контакты” та безліч подібних сайтів вже давно перестали бути чимось новим для пересічних користувачів Інтернету. „Як, тебе досі немає на „Одноклассниках”?!”, – нещодавно щиро здивувалась моя знайома. І тут питання навіть не в тому, що, безперечно, –  це відмінна можливість знайти друзів, котрі, за збігом певних життєвих обставин, опинились в іншому місті чи державі, не в тому, що це привід для нових знайомств, кохання, а в тому, що паралельно, нас втягнув зовсім інший світ –віртуальний.
Окей, можливо хтось назве зазначені сайти чимось несерйозним. Давайте проаналізуємо будь-яке Інтернет-видання,  та хоча б те, на сторінках якого ми зараз перебуваємо. Певна кількість людей ретельно спостерігає за стрічкою новин, докладаючи чималих зусиль, щоб там з’явилась інформація про самого себе. І це нормально, адже PR, як відомо, –  могутня річ, панове! Ми подаємо інформацію про себе у блогах, з певною періодичністю поновлюючи власні щоденники... і активно критикуємо один одного. В мене взагалі складається враження, що це певний клуб давно знайомих між собою людей, де кожен може прочитавши будь-яку статтю (її зміст, переважно, значення немає), з легкістю вилити бруд і сказати людині (зазвичай використовуючи якийсь безглуздий псевдонім) те, чого б не посмів висловити віч-на-віч. Ну чим Вам  не „Одноклассники”?!
Найгірше, що в гонитві за славою, грошима, владою, використовуючи новітні технології, ми часто не помічаємо один-одного, не звертаємо увагу на тих, хто поряд.
Прикро…