На вулиці вперше випав сніг. Як на мене, в таку погоду - краще дивитися в вікно та, попиваючи гарячу ароматну каву, спостерігати красу зимового ранку. Мимоволі згадую події чотирирічної давності. Так, ті самі. Ностальгія? Як не дивно, але її чомусь зовсім немає. Просто спогади…
22 листопада 2008 року. День Свободи. Знову Театральний майдан. Але замість волелюбних закликів звучать зовсім інші гасла. Сьогодні вся Україна об’єдналася разом в спільній скорботі, відзначаючи 75-у річницю Голодомору. Ніхто й не згадує, що ось тут, у 2004 році ми всі разом виборювали щось таке велике та неосяжне. Щось, що було сильніше за нас усіх взятих. Хоча, особисто я про тодішню свою позицію не шкодую, - якби була можливість повернутись у минуле – я б поступила так само. Все ж щось у нашій свідомості змінилось, змінилось в кращий бік.
Питання, чи наші вожді мовчать про ті події випадково? Чи велика кількість заходів до Дня жалоби – один з варіантів приглушити в нашій свідомості думки про те, що так і не стало нашою Великою Українською реальністю… Це питання для себе я залишу без відповіді.
Молодь. Та рушійна сила, про яку так багато зараз люблять говорити. Яка вона? Я розумію, що кожна праця має винагороджуватись, але коли людина займає якусь громадянську позицію, хіба перше питання має бути «А скільки мені за це заплатять?». Ні, я не хочу сказати, що у нас погана молодь (тим більше я сама до неї відношусь). Навпаки! Багато років організовуючи конкурс «Студент року» я мала можливість переконатися – в нас велике майбутнє! Щоправда, я не впевнена, що усі наші чиновники зацікавлені у тому, щоб дати цим молодим людям дорогу для реалізації. Проте, на щастя є ті, які розуміють.
Погано лише те, що молода людина, рухаючись нашим українським сьогоденням не стає кращою, а мусить прийняти ті правила гри, які придумали значно раніше ті, хто не надто переймаються моральними цінностями.
…Акція «Запали свічку» добігла до кінця. Добряче намерзнувшись (дивно, але під час Помаранчевої революції цей холод так не відчувався), привітавши один одного з Днем Свободи ми мовчки розійшлись грітися по домівках. Щось святкувати чомусь зовсім не було настрою…