Друг пізнається в біді?

Ольга Коритнєва: Друг пізнається в біді?

4 Серпня 2008 09:27

Якось до рук потрапила стаття, в якій одна молода дівчина розповідала про відчай, котрий їй довелось пережити, коли їй поставили страшний діагноз – рак. Боротись за життя їй допомагали не лише рідні, друзі, але й друзі їхніх друзів. Годі й казати, скільки було щодня телефонних дзвінків, есемесок, двері лікарняної палати, здається, не закривались від бажаючих поспівчувати. Саме в цій підтримці росло її бажання боротись за життя...
Минуло два роки. Доля розпорядилась так, що мені випало познайомилась з героїнею цієї самої статті. Вона не лише зуміла подолати хворобу, вдало вийти заміж, але й розпочати власний бізнес. І де ви думаєте тепер її друзі? Невідомо. Більшість подруг наче в воду канули, не бажаючи слухати про її успіхи, по черзі перемиваючи одна перед одною кісточки. З’явилась заздрість, така-собі українська жаба, котра своїм нутром здатна роздавити не одну людину.
Часто ми любимо повторювати – „Друг пізнається в біді”, але спробуймо чесно відповісти на запитання, – чи багато людей може по-справжньому, не кривлячи душею, радіти нашим успіхам, життєвим досягненням? Якщо так, то ви справді щаслива людина. Хоча, в більшості випадків, на жаль, стається інакше. Якщо ж на життєвому шляху трапляються справжні друзі здатні не лише втішити, але й ЩИРО порадіти, то їх потрібно цінувати, дякувати Богу за те, що вони є.
А для самого себе в даному випадку головне – навчитися вчасно давити в собі нашу національну тваринку та бути перш за все Людиною. Справжніх вам друзів!

Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.

читайте також

Наркотичний рай або навіщо студентам пиво?

Провівши заходи до Дня Європи, прогулювалась з подругою Центральним парком імені Лесі Українки. Випадково зустріла знайомих, котрі, побачивши мене заявили,…

«Говоріть про мене, що завгодно, головне правильно вимовляйте моє ім’я»

Життя дуже не передбачувана річ. Особливо якщо ти молодий. Особливо якщо маєш хоч якесь відношення до громадсько-політичного руху. З дитинства…

«В Одноклассниках нас нет!»

Ні, я не надала перевагу російській мові, підбираючи назву для щоденника, просто ніяк не можу викинути з голови мотив однієї…

Коментарів: 8

Віктор Левандовський Показати IP 4 Серпня 2008 14:04

Дуже влучно написано, респект +1 Imho, якраз жаба й приводить до більшості проблем з оточуючими

Marmuletka Показати IP 6 Серпня 2008 13:43

Олічка, друг пізнається в добрі а не в біді. Коли мені погано то всі подруги хоч до рани прикладай а коли мені добре - вони всі заздрять.

Анонім до Marmuletka Показати IP 11 Листопада 2013 00:25

Я вас повністю підтримую. Коли все було в мене добре, то всі подружки злилися, а коли горе згадали. Почитайте мою історію, про те як я втратила дитину...

Оксана Прокопчук Показати IP 8 Серпня 2008 16:00

Що правда - то правда. На жаль, ми не навчилися радіти чужим успіхам... Таке враження, що це закладено в підсвідомості, можливо ще з радянських часів це тягнеться шлейфом...

Анонім Показати IP 16 Вересня 2008 01:07

Списали всі гріхи на якусь абстрактну жабу :)

Анонім Показати IP 5 Жовтня 2008 15:19

Девушке явно не хватает жизненного опыта. Именно в беде, и познаются друзья. Когда ты на коне, тебя поддерживать не надо. А когда ты упал, то радуйся, если кто-то подал руку помощи.

Справедливый Показати IP 2 Січня 2009 02:27

"Вдало вийти заміж" - ось це логіка деяких дівчат :) Друг поняття відносне, головне знайти друзів, які зможуть щиро порадіти за тебе, й коли біда підтримати (не обов'язково допомагати), підтримка - це вже допомога не аби яка. На рахунок "вашої теми" то мождиво якби друзі не підтримали людина б опустила руки, але є й такі які коли від них всі відвертаються стиснувши зуби долають усі перешкоди в житті. "Не верь, не бойся, не проси" - є така приказка. Друг - це той, який допоможе щоб не сталось, кине все й прилетить до тебе в будь-який час де б він не був, й допоможе тобі без безглуздих запитань. "Мои друзья - мое багатство" так і є, чим більше у тебе надійних друзів, тим більші шанси у тебе вижити в цьому жорстокому світі.

Анонім Показати IP 11 Листопада 2013 00:20

Друг пізнається в РАДОСТІ! І це правда. Я з невеличкого села, після закінчення університету знайшла роботу в обласному центрі, пропрацювавши пів року вийшла заміж, зразу ж завагітніла, дві подружки вже рік були одружені (дітей не мали), одна з них працювала в районному центрі (маленьке містечко)на 0,5 ставки, інша ще навчалася, ще одна подружка працювала гол. бухгалтером, завжди жалілася, що нічого не виходить з чоловіками та ще були подруги... Після весілля подружки почали менше зі мною спілкуватися, не відповідали на дзвінки, казали, що заняті (можливо так і було). Коли вже на 6 місяці вагітності я вийшла в себе в селі з чоловіком прогулятися, зустрілися з подружками, одна взагалі і слова не мовила, а інша просто привіталася, чоловік спілкувався з іхніми чоловіками, я намагалася завести розмову з дівчатами, питалася Як в них справи? а вони нормально і все... Ще одна подружка надзвонювала (та що гол. бухгалтер)і казала: в тебе все так гарно в житті складається, а мене таке горе я люблю хлопця в якого є дівчина, звільнюся з роботи (він з нею працював)...я її як могла підтримувала...вона завжди казала, тобі так добре працюєш у великому місті.. Мій чоловік жив в селі, бо працював в районі. поміняв роботу, бо при виході в декрет планувала жити в селі з батьками і щоб ми з чоловіком були разом. словами так усе не передити... сталося горе, на 8 місяці вагітності в дитинки завмерло серце, я нарожувала мертву дитину... Зараз сиджу дома, не має моєї дитинки вже як 4 місяці,на роботу не повернулася, бо чоловік тут... І тут почалося: усі "подружки" давай дзвонити, писати Як ти?, виходь поговоримо? тримайся, не переживай все буде добре.... я звісно дякую за підтримку, але коли все в мене було добре, дехто навіть і не вітався зі мною, хоч як я старалася спілкуватися. Деякі з них з таким недовольним виразом обличчя стояли коли бачили мене вагітною з чроловіком. А тепер біжать обнімати мене і ще здалеку кричать "привіт", як ти? тримайся все буде добре... Чому ви так зі мною не спілкувалилися тоді, коли все було добре? а чогось злилися

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.