Друг пізнається в біді?

Ольга Коритнєва: Друг пізнається в біді?

4 Серпня 2008 09:27

Якось до рук потрапила стаття, в якій одна молода дівчина розповідала про відчай, котрий їй довелось пережити, коли їй поставили страшний діагноз – рак. Боротись за життя їй допомагали не лише рідні, друзі, але й друзі їхніх друзів. Годі й казати, скільки було щодня телефонних дзвінків, есемесок, двері лікарняної палати, здається, не закривались від бажаючих поспівчувати. Саме в цій підтримці росло її бажання боротись за життя...
Минуло два роки. Доля розпорядилась так, що мені випало познайомилась з героїнею цієї самої статті. Вона не лише зуміла подолати хворобу, вдало вийти заміж, але й розпочати власний бізнес. І де ви думаєте тепер її друзі? Невідомо. Більшість подруг наче в воду канули, не бажаючи слухати про її успіхи, по черзі перемиваючи одна перед одною кісточки. З’явилась заздрість, така-собі українська жаба, котра своїм нутром здатна роздавити не одну людину.
Часто ми любимо повторювати – „Друг пізнається в біді”, але спробуймо чесно відповісти на запитання, – чи багато людей може по-справжньому, не кривлячи душею, радіти нашим успіхам, життєвим досягненням? Якщо так, то ви справді щаслива людина. Хоча, в більшості випадків, на жаль, стається інакше. Якщо ж на життєвому шляху трапляються справжні друзі здатні не лише втішити, але й ЩИРО порадіти, то їх потрібно цінувати, дякувати Богу за те, що вони є.
А для самого себе в даному випадку головне – навчитися вчасно давити в собі нашу національну тваринку та бути перш за все Людиною. Справжніх вам друзів!

Блоги є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції Інформаційного агентства Волинські Новини може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує роль носія.

читайте також

«В Одноклассниках нас нет!»

Ні, я не надала перевагу російській мові, підбираючи назву для щоденника, просто ніяк не можу викинути з голови мотив однієї…

«Говоріть про мене, що завгодно, головне правильно вимовляйте моє ім’я»

Життя дуже не передбачувана річ. Особливо якщо ти молодий. Особливо якщо маєш хоч якесь відношення до громадсько-політичного руху. З дитинства…

Не Ностальгія

На вулиці вперше випав сніг. Як на мене, в таку погоду - краще дивитися в вікно та, попиваючи гарячу ароматну…

Коментарів: 8

Віктор Левандовський Показати IP 4 Серпня 2008 14:04

Дуже влучно написано, респект +1 Imho, якраз жаба й приводить до більшості проблем з оточуючими

Marmuletka Показати IP 6 Серпня 2008 13:43

Олічка, друг пізнається в добрі а не в біді. Коли мені погано то всі подруги хоч до рани прикладай а коли мені добре - вони всі заздрять.

Анонім до Marmuletka Показати IP 11 Листопада 2013 00:25

Я вас повністю підтримую. Коли все було в мене добре, то всі подружки злилися, а коли горе згадали. Почитайте мою історію, про те як я втратила дитину...

Оксана Прокопчук Показати IP 8 Серпня 2008 16:00

Що правда - то правда. На жаль, ми не навчилися радіти чужим успіхам... Таке враження, що це закладено в підсвідомості, можливо ще з радянських часів це тягнеться шлейфом...

Анонім Показати IP 16 Вересня 2008 01:07

Списали всі гріхи на якусь абстрактну жабу :)

Анонім Показати IP 5 Жовтня 2008 15:19

Девушке явно не хватает жизненного опыта. Именно в беде, и познаются друзья. Когда ты на коне, тебя поддерживать не надо. А когда ты упал, то радуйся, если кто-то подал руку помощи.

Справедливый Показати IP 2 Січня 2009 02:27

"Вдало вийти заміж" - ось це логіка деяких дівчат :) Друг поняття відносне, головне знайти друзів, які зможуть щиро порадіти за тебе, й коли біда підтримати (не обов'язково допомагати), підтримка - це вже допомога не аби яка. На рахунок "вашої теми" то мождиво якби друзі не підтримали людина б опустила руки, але є й такі які коли від них всі відвертаються стиснувши зуби долають усі перешкоди в житті. "Не верь, не бойся, не проси" - є така приказка. Друг - це той, який допоможе щоб не сталось, кине все й прилетить до тебе в будь-який час де б він не був, й допоможе тобі без безглуздих запитань. "Мои друзья - мое багатство" так і є, чим більше у тебе надійних друзів, тим більші шанси у тебе вижити в цьому жорстокому світі.

Анонім Показати IP 11 Листопада 2013 00:20

Друг пізнається в РАДОСТІ! І це правда. Я з невеличкого села, після закінчення університету знайшла роботу в обласному центрі, пропрацювавши пів року вийшла заміж, зразу ж завагітніла, дві подружки вже рік були одружені (дітей не мали), одна з них працювала в районному центрі (маленьке містечко)на 0,5 ставки, інша ще навчалася, ще одна подружка працювала гол. бухгалтером, завжди жалілася, що нічого не виходить з чоловіками та ще були подруги... Після весілля подружки почали менше зі мною спілкуватися, не відповідали на дзвінки, казали, що заняті (можливо так і було). Коли вже на 6 місяці вагітності я вийшла в себе в селі з чоловіком прогулятися, зустрілися з подружками, одна взагалі і слова не мовила, а інша просто привіталася, чоловік спілкувався з іхніми чоловіками, я намагалася завести розмову з дівчатами, питалася Як в них справи? а вони нормально і все... Ще одна подружка надзвонювала (та що гол. бухгалтер)і казала: в тебе все так гарно в житті складається, а мене таке горе я люблю хлопця в якого є дівчина, звільнюся з роботи (він з нею працював)...я її як могла підтримувала...вона завжди казала, тобі так добре працюєш у великому місті.. Мій чоловік жив в селі, бо працював в районі. поміняв роботу, бо при виході в декрет планувала жити в селі з батьками і щоб ми з чоловіком були разом. словами так усе не передити... сталося горе, на 8 місяці вагітності в дитинки завмерло серце, я нарожувала мертву дитину... Зараз сиджу дома, не має моєї дитинки вже як 4 місяці,на роботу не повернулася, бо чоловік тут... І тут почалося: усі "подружки" давай дзвонити, писати Як ти?, виходь поговоримо? тримайся, не переживай все буде добре.... я звісно дякую за підтримку, але коли все в мене було добре, дехто навіть і не вітався зі мною, хоч як я старалася спілкуватися. Деякі з них з таким недовольним виразом обличчя стояли коли бачили мене вагітною з чроловіком. А тепер біжать обнімати мене і ще здалеку кричать "привіт", як ти? тримайся все буде добре... Чому ви так зі мною не спілкувалилися тоді, коли все було добре? а чогось злилися

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.