Завдяки публікаціям у газеті «Волинь» мені як представнику волинської журналістики вдалося побувати на Міжнародному фестивалі «Джаз Коктебель», що відбувався в одному з наймальовничіших куточків Криму. Зізнаюсь: я вперше побував у Криму. Враження – незабутні!

Просто на березі Чорного моря учасників та гостей фестивалю чекала легендарна сцена NU JAZZ на схилі гори Юнга, що має найтривалішу практику фестивальної роботи. Концерти розпочиналися тут опівдні, а завершувалися на світанку. І так – три доби. Переваги цієї сцени сповна відчув, гойдаючись на морських хвилях у світлі сценічних прожекторів. Морська купіль, світло та жива музика водночас і в одному місці – такого раніше не доводилося бачити ніде й ніколи, тим більше – відчувати «на власній шкірі».

Денний, вечірній та нічний концерти умовно розділяли програму виступів за смаками та можливостями глядача. Денний концерт був безкоштовним і доступним кожному. Вечірній – навіть для нас, акредитованих журналістів, іще не гарантував безперешкодного доступу до сцени через просто неймовірну кількість шаленіючої публіки.

А шаленіти таки було від чого! На сцені виступали джазмени з Великобританії, Франції, Німеччини, Австрії, США, скандинавських країн… Якщо навіть легендарний пітерський «АукцЫон» за оваціями не поступався неймовірно креативному кабаре-бенду «Срібне весілля» з Білорусі (його божественна солістка Франческа-Марія Василевська була неперевершеною!) – можна робити висновок про рівень учасників. Не полінуйтесь – пошукайте записи і послухайте життєву філософію цих «сябрів», змодеровану в музиці.

Приємно, що марка музичної України теж виявилася на висоті. Київський гурт «Даха Браха», в атрибутиці якого відчувалися відголоски ще язичницького фолку, змусив грати «під дудку» наших предків навіть темношкірих виконавців. І «чорний, як це море» (його ж порівняння!) Карл Фрієрсон, котрий вийшов на сцену, аби виконати спільну композицію з українцями, найпереконливіше довів, що джаз – це завжди імпровізація.

А те, як «порвав» усіх завжди «весняний» Олег Скрипка, котрий презентував у Коктебелі нову програму із джаз-кабаре «Забава», – це треба було бачити! Ще на прес-конференції перед виступом Скрипка погодився з автором цих слів, що на українській землі всі фестивалі мають вестися державною мовою. Звісно, при потребі ведучі можуть перекладати текст і на мову виконавців. Тож надалі саме так і було: в той вечір «Джаз Коктебель» став беззаперечно українським!

Родом із унікальної сокровенної мрії змішаних стихій – Країни коньяків Коктебель, торговельна марка «Коктебель» уже традиційно впродовж багатьох років підтримує грандіозний фестиваль джазу «Джаз Коктебель» і залишається найвідданішим його другом та партнером.

«Ми як шанувальники витонченої джазової музики підтримуємо фестиваль, беручи активну участь у його організації та проведенні. А в гарній компанії друзів і партнерів під келих відмінного витриманого коньяку отримуємо ще більше задоволення, слухаючи джаз – Карла Фрієрсона (на фото вгорі) та багатьох інших виконавців. Ця музика дарує унікальну атмосферу свята й натхнення для наших думок та інтуїцій, які дають нам змогу побачити життя з нової перспективи. Тож нехай це свято ніколи не закінчується, а з року в рік збирає все більше фестивальної публіки у славнозвісній Країні коньяків Коктебель!», – зауважив бренд-менеджер ТМ «Коктебель» Ілля Оніщенко.

Геніальна знахідка фестивалю – камерні концерти в саду Будинку-музею місцевого мислителя, поета і художника Максиміліана Волошина, творча спадщина якого й надихнула організаторів на започаткування фестивалю. Цьогоріч на Волошинській сцені були такі титани світового джазу, як легендарний американський барабанщик Ел Фостер, австрійський гітарист Карл Ріттер, британський саксафоніст Джеррі Бергонзі, французький контрабасист, володар єдиного у світі семиструнного контрабасу Пол Роджерс (на фото)…

Наступного ж ранку подався в Кримські гори, до могили Волошина. Пішов босоніж, аби відчути енергетику цих гір. До болю позбивав ноги, але теплі хвилі Чорного моря за декілька годин усе загоїли.

Пропливаючи на катері через «Золоті ворота» Криму – гранітну арку серед моря, природній витвір згаслого вулкану Карадаг,– загадав бажання: повернутися сюди ще раз. Бо Коктебель – того вартий, особливо в оксамитовий сезон. Тож дуже вдячний організаторам, які в цей гарячий передвиборний час надали змогу хоч на декілька днів утекти від політичних пристрастей і зануритись у море – живої музики, творчості, спілкування та свободи!

Фото ТМ «Коктебель»