Минулий тиждень засвідчив, що майбутні парламентські вибори, на жаль, не обійдуться без маніпулятивних технологій та викидів сумнозвісного компромату із арсеналів «чорного» та «сірого» піару. Саме до останнього можна зарахувати новітню «політичну джинсу», яка нібито не має яскравого викривального характеру, але діє на підсвідомість мас, формуючи в людей викривлені уявлення про дійсний стан речей на основі «напівправди» або ж не всієї наявної інформації, яка до них доноситься. Це по-особливому неоднозначно сприймається після підписання угод про спільні дії об’єднаної опозиції, в яких опозиційні політики відмовилися від публічної взаємної критики.

На минулому тижні в багатьох волинських ЗМІ з’явилася на перший погляд безневинна публікація Олени Шпак про те, як об’єднана опозиція вже перемагає «сильну» владу. Цю публікацію можна було б і «не помітити», якби не одна дивна закономірність: «всевидяща» і «всюдисуща» Олена Шпак встигла опублікувати її не лише у багатьох волинських ЗМІ, а, як з’ясувалося, в місцевих та регіональних ЗМІ практично всіх областей України, де набирають політичної ваги позиції націоналістів. Неважко здогадатися, кому це вигідно...

Суть цієї маніпулятивної технології розкриває читачам мій побратим, голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Свобода» Олександр Сич. Пропоную волинським читачам його погляд на появу такого роду газетних публікацій. Як і на Івано-Франківщині, вони «випадково» з’явилися на шпальтах місцевих та регіональних ЗМІ Волині саме 23 лютого.

«У прикарпатських газетах, що, як зазвичай, вийшли в четвер 23 лютого ц. р., масово опублікована стаття Олени Шпак під назвою «Об'єднана опозиція перемагає, а «сильна» влада програє». На прикладі недавніх дочасних виборів до Житомирської обласної ради в одному з мажоритарних округів цієї області виводиться нібито позитивний висновок, який винесено в самий заголовок статті. Дивно тільки от, чому прикарпатцям демонструють такі позитивні приклади аж із далекої Житомирської області. Хіба своїх мало?

Найголовніший лежить прямо таки на поверхні політичного життя області – успішна діяльність більшості в Івано-Франківській обласній раді, до якої входять найвпливовіші націоналістичні та націонал-демократичні партії краю – ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», «Наша Україна», «Фронт Змін», НРУ, УДАР. Хіба до більш як річної стабільної й конструктивної діяльності цієї політичної більшості не пасує той самий заголовок – «Об'єднана опозиція перемагає, а «сильна» влада програє»?! Але чомусь деякі газети Івано-Франківська не поспішають так надриватися у рекламуванні цього хоч і місцевого, але унікального для всієї України, прикладу політичної консолідації. Й натомість так рекламують приклад житомирян. До чого б це?

Чи не в тому причина, що в цій нібито позитивній бочці політичного меду заколочена та ложка дьогтю, яка насправді спрямована проти здорової політичної консолідації на Прикарпатті. Посудіть самі – спочатку у статті ейфорійно описується як упевнено переміг спільний кандидат від «Батьківщини» та «Фронту Змін», а потім констатується, що «третє місце посів кандидат від ВО «Свобода», набравши 9% голосів» і лунає закид: «На жаль, ці голоси пішли не в кошик об'єднаної опозиції». Цим самим у свідомість прикарпатців закладається протиставлення: з одного боку союз ВО «Батьківщина» та партії «Фронт Змін», а з іншого – нібито віроломна ВО «Свобода».

Звідки ж бо прикарпатцям знати, що насправді, готуючись до тих дочасних виборів на Житомирщині, місцеві організації «Батьківщини» та «Фронту Змін» за совєтським принципом «старшого брата» навіть не вважали за доцільне погодити із «Свободою» висування спільного кандидата. І аж тоді, коли побачили, що в цій центрально-українській області націоналісти мають майже 10% підтримки, зрозуміли – в парламентських виборах таку політичну силу не можна ігнорувати. Бо саме цих 10% можне забракнути для спільної перемоги на висуванцем проросійського режиму регіоналів. Такі локальні помилки мають навіть позитив, бо вчать оминати їх при підготовці до куди важливіших для долі держави парламентських виборів.

Житомиряни із цієї помилки вже зробили відповідні висновки та стали на позитивний шлях політичного порозуміння. Але чому і ким їхня помилка кісткою розбрату вкидається поміж прикарпатців? На думку спадають два головні варіанти. Перший – чинна виконавча влада вживає всіх можливих провокаційних заходів, аби розсварити між собою нинішню опозицію. Бо в цьому її єдиний порятунок! Другий – у надрах самої опозиції хтось готує план розколу її найвпливовіших сил по вже зазначеній лінії – «Батьківщина» і «Фронт Змін» із одного, а «Свобода» з іншого. Цілком можливо, що другий сценарій насправді є варіантом першого, але його виконавцями є не влада, а її агенти-провокатори в надрах опозиції.

Насторожує факт, що ця ліня провокації набирає вже системного характеру. Вперше вона проявилася в статті тієї ж Олени Шпак під назвою ««Карлики» зійдуть із політичної арени», що була написана невдовзі після прийняття нового закону про парламентські вибори. В ній звучали дифірамби на честь цього явно провладного Закону й проводилася та ж лінія протиставлення – з одного боку нібито «гранди» політичного процесу «Батьківщина» і «Фронт Змін», а з іншого – всі «карлики», у т. ч. й ВО «Свобода».

Вже тоді у пересічного мешканця області виникало питання, хто є замовником масового розміщення цієї провокаційної статті в газетах Івано-Франківській області, де ВО «Свобода» стала лідером місцевих виборів 2010 року й де так успішно діє зазначена вище більшість в обласній раді та в більшості районних і міських рад?! Правда, тим настирливим, хто таки докопався до імені замовників цього політрекламного друку, все і відразу ж стало зрозумілим…

В таких провокаціях є безсумнівний позитив – вони задовго до виборів дають можливість розібратися у тому, хто є хто. Правда, при умові – якщо в очах громадськості викрити провокацію і самого провокатора. Комусь у цій справі своєрідним путівником може слугувати недавно опублікована в деяких прикарпатських ЗМІ стаття «Партійні інтереси непартійних ЗМІ: Івано-Франківська область» (наприклад: http://firtka.if.ua/?action=show&id=16714).

А хтось може просто поцікавитися замовником друку цього провокаційного політичного продукту в рекламному блоці тої чи іншої газети. Й тоді багатьом стане все зрозумілим. А поінформований, як відомо, є озброєним і готовим до боротьби!»

Дивні співпадіння, чи не так? Як то кажуть, «один в один». Відчувається вправна рука досвідчених «політичних ляльководів». Усім, мабуть, вже зрозуміло, кому це насамперед вигідно. А з кожним наступним викидом подібного роду «компромату» все чіткіше проглядатимуться замовники отаких «шпаківень». Волиняни про них дізнаються. І, впевнений, належно оцінять...

Олександр ПИРОЖИК,
заступник голови ВОО ВО «Свобода»