Перед черговою прес-конференцією Віктора Януковича виникли гострі дискусії серед журналістів. Причиною стали списки журналістів, які мали задавати Президенту, вочевидь, наперед погоджені запитання. У ході прес-конференції з’ясувалося, що таких списків декілька, і через це ряд опозиційних мас-медіа були позбавлені можливості задати Януковичу незручні для нього запитання. Зрештою, прес-секретар Президента Дарина Чепак визнала, що теми запитань до Януковича заздалегідь погоджувалися

Прес-конференція чи партконференція?

На всіх підходах до місця прибуття Януковича масово розставлялися намети Партії регіонів, прибували нові й нові юрби людей із партійними стягами «регіоналів». Перед входом до приміщення шикувалися, мабуть, спеціально звезені сюди делегації з багатьох міст і районів країни. Вони стояли з партійними стягами і табличками, написи на яких прославляли «вождя». Складалося враження, що в «Українському домі» відбуватиметься не прес-конференція Президента, а партконференція, чи навіть з’їзд Партії регіонів.

Ми потрапили до входу в приміщення одними з перших. І хоч до початку заходу залишалося ще більше двох годин, місце біля входу вже «забронювали» декілька столичних колег, серед них – і відомий широкому загалу Мустафа Найєм. Це вже потім стане зрозуміло, чому він прагнув потрапити до зали першим…

Перед початком прес-конференції до нашого сектору підійшла молода особа і, не криючись, запитала людей у першому ряду: «Ви вже визначилися, хто за ким ставить питання? Так? Є список?». Сумнівів не залишалося: попередні списки тих, хто має ставити запитання, таки готувалися.

За лічені хвилини до початку прес-конференції слово взяла прес-секретар Президента Дарина Чепак. Вона ознайомила присутніх із правилами проведення прес-конференції. Зізналася, що столичні журналісти вручили їй списки бажаючих задати запитання Президенту (так, ніби інші цього не бажали, їхали за сотні кілометрів до столиці, щоб бути статистами?). Але, мовляв, є декілька списків, і вона надаватиме слово їх фігурантам по черзі.

Янукович зайшов до конференц-зали бадьорим, упевненим у собі і явно собою задоволеним.

– Ситуація, в якій зараз знаходиться країна, на мій погляд, цілком прогнозована, – сказав він у вступному слові. – Усе, що відбувалося в нашій державі і в цьому, і в минулому році, – це були скоординовані дії влади. Є велике бажання суспільства змінити життя на краще. А що з цього виходить, ми з вами й поговоримо…

На думку Президента, 2010-й рік був визначальним, стартовим роком для нашої держави. Прийшла нова команда, яка мала запропоновувати і виконати ті заходи, які б поліпшили ситуацію в економіці. Крім того – не зменшити соціальні виплати, платити пенсії, соціальні допомоги, заробітні плати…

– Я вважаю, що це нам вдалося, – сказав Янукович. – Вдалося зупинити падіння економіки і розпочати економічне зростання. Минулий рік показав, що економіка зросла на 4,2 відсотка, заробітні плати в минулому році збільшилися на 10 з лишком відсотків, хоча й не настільки, наскільки нам би хотілося і як би це необхідно було зробити…

Чимало часу Віктор Федорович присвятив переконанню в тому, що реформи – непроста річ і як важливо враховувати світовий досвід, аби вони були успішними, що слід для цього робити.

– Безумовно, всі ці реформи, які ми здійснюємо, дадуть позитивний результат – і в економіці, і в якості життя людей, – переконував він. – Не так швидко, як нам хотілося б. Але з часом ми обов’язково будемо все більше і більше відчувати, що країна розпочала цей рух модернізації, який буде посилювати нашу державу і покращувати життя наших людей…

«Свобода слова»: на словах і на ділі

Торкнувся Віктор Янукович і питання свободи слова:

– Я мав багато зустрічей із журналістами, які переконали мене, що треба створити координуючий орган, консультативну раду, яка мала б можливість реагувати на питання, що виникають у журналістиці та суспільстві і пов’язані зі свободою слова. І таку раду ми створили. Я доручив Дарині Чепак займатися цією справою, до цієї ради введені особи, які здатні будуть відповідати на будь-які питання, що виникатимуть. Маючи інформацію від цієї ради і безпосередньо від вас, я буду реагувати на будь-яку ситуацію. Безперечно, в нас є прорахунки, є помилки, і я від цього ніколи не відмовлявся, завжди погоджувався, коли була критика чи зауваження…

Разючим дисонансом на фоні сказаного стала відповідь Януковича на запитання журналіста Мустафи Найєма, який дорікнув Президенту, що він не виконав своєї обіцянки запросити журналістів до свого маєтку в Межигір’ї, а прийняв лише невелику групу лояльних журналістів. То чи покаже Президент ту частину Межигір’я, де знаходяться клубний будинок, вертолітний майданчик, ангар, тенісний корт? Чи скаже, кому вони належать?

Це запитання відразу ж вивело Януковича зі стану рівноваги: замість відповідати, він перейшов на з’ясування особистих стосунків.

– Якщо вам так потрібні господарі, то пошукайте їх. Переконаний, що вони знайдуться. Вони інколи приїжджають в Україну, – відповів президент. І додав: – Я хочу сказати, чому я вам так інколи відповідаю. Насправді ми добре знаємо один одного, щоб зробити висновки, хто є хто. Я ніколи не буду терпіти язика ультиматумів, яким ви зі мною розмовляєте…

Янукович висловив також обурення тим, що журналісти відмовилися брати в День журналіста торта замість спілкування з Президентом. «І навіть у вас вистачило, ну... на ваше свято образити вашу колегу», – дорікнув він журналістам і запитав у свого прес-секретаря, чи вона вийшла зі «Стоп цензури»? На що та відповіла, що її звідти виключили.

– Це ваша справа, чим ви займаєтесь, – додав Янукович. – У мене інші справи, яким я присвячую час, які вважаю важливими для людей. І давайте домовимось, що я, як і кожна людина, в гості запрошую тільки тих, кого є бажання запрошувати…

Як з’ясувалося згодом, Мустафа Наєм виявився на цій прес-конференції єдиним опозиційним журналістом, якому вдалося задати Януковичу запитання, отримавши в свої руки мікрофон безперешкодно. Інші так цього й не дочекалися.

Прикметно, що перед тим, як Янукович відмовився відповідати, кому належить більша частина Межигір’я, він довго розповідав, як збирається боротися з корупцією. Зокрема запевнив, що близько 40 відсотків економіки країни знаходиться «в тіні», а бюджет через корупцію щороку недоотримує 20 мільярдів доларів…

«Приємна» економіка і «неприємна» Тимошенко

Наступні запитання заколисували своєю улесливістю. Стосувалися вони переважно економічних тем, у яких Президент почувався доволі вільно. Відчувалося, що він добре володіє цифрами. В цьому блоці питань Янукович видав «на-гора» ряд цікавих тез. Зокрема, про те, що вітчизняний суднобудівний комплекс буде задіяний перш за все для ремонту і модернізації Чорноморського флоту. Але… російського! І торгового флоту, теж російського. А коли вдасться завантажити підприємства суднобудівного комплексу, тоді можна буде розпочати будівництво й українських суден…

Важливим видається також запевнення Януковича, що злиття «Нафтогазу України» з «Газпромом» як умови можливого зниження ціни на російський газ не буде, можлива лише їхня участь у спільних проектах. Що влада остаточно виключила із земельної реформи продаж землі іноземцям та юридичним особам. Що коливання валютного курсу в Україні не буде, бо за півтора року вдалося збільшити золотовалютних резервів більш як на 11 мільярдів доларів – із 26 до 37,5 мільярда.

Не обійшлося й без чергових обмовок. Відповідаючи на запитання, чи претендуватиме Україна на те, щоб приймати зимову Олімпіаду 2022 року, Янукович декілька разів назвав Олімпіаду «чемпіонатом світу», сказавши буквально таке: «Що стосується перспективи чемпіонату світу 2022 року, проведення в Карпатах, то це наша ініціатива, ми провели величезну роботу з Міжнародним олімпійським комітетом. Ми увійшли в п’ятірку країн, які претендують на проведення цього чемпіонату. У нас є проект, ми, не чекаючи цього рішення, почали працювати».

Помітно дратували Януковича запитання, що ж відбувається з Юлією Тимошенко? А це запитання йому почергово задавали відразу декілька журналістів, переважно – іноземних видань.

– Треба розділити це питання на дві частини, – зазначив Янукович. – Є політика, і є право, є кримінальна відповідальність. Щодо політики, то висновки зробили люди в 2009-2010 роках. А щодо права, то це – прокурор і суд. Ви уявляєте собі до чого може призвести будь-яке моє необережне втручання в цю систему? Тому я намагаюся не втручатися в ці процеси і не робити поспішних висновків. Висновки зроблять правоохоронні органи, а крапку поставить суд…

Янукович зізнався, що йому дуже часто доводиться відповідати на це запитання. Тож він – за те, щоб цей процес відбувся якомога швидше. І це, мабуть, таки свята правда. Навіть якщо справжні причини цього бажання – дещо інші, ніж ті, які називає Президент.

– Я не бажаю зла або поганого Тимошенко, – стверджує він. – Вона краще знає, де і в чому вона винна, якщо вона порушила закон. У неї є можливість захищатися. Я навіть не засуджую її за такий спосіб захисту, який вона обрала. Вона захищається так, як вважає за потрібне. Вона, напевно, в історії не тільки України, а й інших країн стала в цьому плані зіркою. Її весь час показують, і вона показує, як вона ставиться до цього процесу. Країна, яка пішла шляхом реформ, яка сьогодні будує правову державу, вона повинна пройти і через це. Це неминучий процес...

І знову – «подвійні стандарти»?

Тим часом у секторі, де розташувалися представники центральних мас-медіа, наростало невдоволення. Журналісти стали дорікати Дарині Чепак, що вона не дотримується черговості тих, хто повинен задавати запитання. Дарині довелося винувато пояснювати Януковичу, що з цього сектору було декілька списків, тож вона намагається надавати слово спочатку з одного списку, потім – з іншого…

Проте, вочевидь, прес-секретар Президента намагалась уникнути ще одного Мустафи Наєма, бо ситуація із кожним колом запитань загострювалася. Зрештою, журналістка «Телекритики» Наталя Соколенко не витримала, підвелась і стала апелювати до Президента без мікрофона. Перекричати її не вдалося, тож врешті їй таки змушені були дати мікрофон.

Наталя висловила думку, з якою, мабуть, погодилася більшість у залі: якщо запитання на прес-конференціях Президента будуть формуватись і погоджуватись наперед, то в таких прес-конференціях не буде жодного сенсу. Журналістів Президент просто не почує…

– І ще, це вже як громадянка України я вас запитую: чи можете ви вплинути на свого сина, який є народним депутатом, щоб він не порушував систематично Конституцію України, голосуючи за інших депутатів? – запитала вона Президента.

Відповідь Януковича на нього наведу дослівно:

– У вас є діти чи ні? Немає? Жаль, я вам бажаю, щоб у вас було побільше дітей. Коли ви станете матір’ю, ви зрозумієте, що таке дитина. Коли чіпають дітей, це зовсім інше. Я вас запевняю, що мені не соромно за моїх дітей, за моїх онуків. І я хочу, щоб ваші діти були не гірші, як мої. І щоб вони були щасливі. А коли дітей втягують у той бруд, у який ви намагаєтесь втягнути, – моїх дітей, мою сім’ю. Ви ще зачепіть онуків. Уже старший онук – йому 11 років… Давайте поганяйтеся ще за ним…

Мені відразу пригадалася критична публікація у «Волині» про те, як Янукович-молодший влаштував автопробіг волинськими заповідниками, викликаючи обурення у місцевих мешканців. Невже це додає авторитету йому і його батькові?

Пригадалась і реакція на подібний інцидент попереднього президента України Віктора Ющенка, коли він радив своєму синові, аби той провчив «зухвалого» журналіста, який викрив його походеньки по дорогих ресторанах. Пригадуєте, яка тоді була реакція журналістського загалу? Чи не після того інциденту рейтинг Ющенка упав настільки, що вже ніколи не піднявся, і другого президентського терміну Ющенко не побачив…

Тим більше, що вже через декілька хвилин після цієї відповіді Янукович давав оцінку негідній поведінці сина-мажора олігарха Ландика, який дозволив собі вдарити дівчину в одному з луганських кафе.

– Це – ганьба! Ганьба цьому мужику, який піднімає руку на жінку. І він, безумовно, підвів і батька свого…

(Написано для газети «Волинь-нова»)