Цікаво спостерігати в останні місяці за подіями і тенденціями, які відбуваються в ковельському Інтернет-просторі – й однозначно свідчать про формування в ньому реального конкурентного середовища. Однак деякі тенденції є досить тривожними…
В Луцьку появу сайту «Ковельська правда» «інтернетчики» зустріли досить привітно, луцькі Інтернет-видання привітали ковельчан зі стартом, навіть поблажливо робили на «КП» посилання.
Однак згодом інтерес лучан до «КП» дещо охолов: надто вже часто на «КП» почали з’являлися не лише гострі та цікаві критичні публікації, а й «Інтернет-фішки» відверто негативного забарвлення, навіть статті анонімного характеру, з арсеналу «чорного піару», що на етапі розкрути сайту є речами просто недопустимими. Це зрештою й зробило свою «чорну справу» – сформувало цьому інтернет-виданню досить специфічний та умовно привабливий імідж…
Десь приблизно в листопаді в ковельському Інтернет-просторі «засвітився» новий сайт «Альтернатива». «Засвітився» досить несподівано для «Ковельської правди» – у коментарях до однієї зі статей на «КП». Мовляв, «Альтернатива» краща. Реакція «Ковельської правди» виявилась просто шокуючою – «КП» видала «на гора» інформацію, що в «КП» змінюється власник…
Після цього «КП» почала подавати публікації кардинального протилежного забарвлення, ніж було досі. Кого ганьбили – стали хвалити, причому це настільки дисгармоніювало з попередніми публікаціями, що Інтернет-читачі тільки розводили руками від подиву. Однак що ж відбувається, вони так і не дізналися: «КП» так і залишилася «темною конячкою», не назвавши ні своїх засновників, ні нових власників. Тобто, кажучи нині модним словом, не «легалізувалася».
Тим часом «Альтернатива» проявила значно вищий рівень самосвідомості та ідентифікації. 17 грудня сайт оголосив про свій офіційний старт і назвав засновника – громадське об\'єднання «Альтернатива», що зорганізувало в своїх лавах представників малого та середнього бізнесу.
 
Схоже, це остаточно «нокаутувало» «Ковельську правду», бо на сайті практично перестали з’являтися оновлення. Складається враження, що сайтом зараз узагалі ніхто не займається. Невже колишні засновники, утримувачі та модератори кинули його напризволяще?
З огляду на те, що майбутнє в медіа-просторі – саме за Інтернет-виданнями, це було б непрощенною недалекоглядністю з їхнього боку, адже сайт уже здобув певну аудиторію. Зрештою – це перше на Ковельщині Інтернет-видання, і цим воно вже ввійшло в історію. Хоча сподіватися через це на якусь його унікальність, нічого надалі не роблячи, – справа ілюзорна. Конкуренція, панове…
Щоб це зрозуміти, достатньо проаналізувати розвиток Інтернет-видань на прикладі Луцька. Перше Волинське незалежне Інтернет-видання «Волинська правда», що з’явилося як аматорський проект декількох журналістів-ентузіастів, понад півтора року було практично монополістом на луцькому ринку новинних Інтернет-видань. Звичайно, якщо не брати до уваги доволі читабельних довідкових сайтів та Інтернет-версій деяких провідних волинських газет.
Логічним етапом у розвитку Інтернет-простору на луцьких теренах стала поява «альтернативного» (бачте, наскільки схоже на ковельський сценарій!) новинного Інтернет-видання «Волинські Новини», яке репрезентує себе вже як комерційний медіа-проект. Розкрученіша на той час «Волинська правда» зважилася на ребрендинг і за рахунок цього зуміла не лише не втратити позиції лідера, а й «обійти» за відвідуваністю сайт газети «Волинь-нова», вийшовши в лідери серед новинних сайтів Волинського регіону.
Це, в свою чергу, мабуть, не на жарт «зачепило за живе» комп\'ютерників газети «Волинь-нова», бо сайт «Волині» швидко перейшов на оновлення в день виходу найтиражнішої в області газети – і зробив значний ривок уперед, повернувши собі втрачені позиції.
Разом із тим, лідерство «ВП» не лише не зупинило прогресуючого поступу «ВН», а навпаки, додало наймолодшому і наразі чи не найамбітнішому волинському Інтернет-проекту додаткового азарту. Значною мірою за рахунок своєї багатофункціональності та багатьох «Інтернет-фішок» «Волинські Новини» таки досягли свого, здобуваючи все більшу кількість Інтернет-користувачів…
Таким чином, на кінець минулого року серед волинських новинних Інтернет-ресурсів чітко сформувалася трійка лідерів першого плану. Сайт газети «Сім’я і дім. Народна трибуна» не витримав конкуренції з трьома іншими «китами» і, схоже, відходить у конкурентній боротьбі на другий план. Або ж знову змушений буде вдаватися до якихось неординарних ходів задля завоювання Інтернет-читачів.
Безумовно, аби не втратити свого читача, «Ковельській правді» доведеться теж вдаватися до якихось нових форм і методів роботи, а найперше – до практично щоденних оновлень, навіть якщо це попервах будуть просто цікаві передруки-дайджести з інших видань. Але найперше, чого хотів би побажати «Ковельській правді», – якомога швидше визначитися з відносинами власності та модерації, й почати нарешті працювати. Іншими словами – ВИЗНАЧИТИСЬ, ХТО Ж ТУТ МАЄ ПРАЦЮВАТИ?
Тим більше, враховуючи прогресуючий розвиток Інтернет-простору в Україні загалом і на Волині зокрема, неважко прогнозувати, що невдовзі на Ковельщині може з’явитись іще одне-два потенційно потужні Інтернет-видання. І тоді ковельський Інтернет-«піонер» узагалі ризикує взагалі відійти на другий план. Дуже цього не хотілося б. Як і того, щоб у конкуренції між «Ковельською правдою» та «Альтернативою» справді доходило до нокаутів...
Чесно кажучи, спершу хотів запропонувати такі свої думки саме «Ковельській правді», сподіваючись, що це пробудить «правдівців» від груднево-січневої сплячки. Однак, як на мене, ці міркування претендують швидше на власні спостереження та суб’єктивні судження, ніж на якесь аналітичне дослідження. І за формою викладу швидше підходять під інтернет-щоденник. На жаль, «Ковельська правда» блогів не практикує, тому переадресовую цю статтю тим, хто передбачив це в своїх «арсеналах».
Сподіваюся, в «Альтернативі» не відмовляться завести собі ще одного блогера, хай і не з середовища місцевого бізнесу та громадського активу, і навіть не з Ковеля. Але моя рідна Турійщина, погодьтеся, трохи ближча до Ковеля, ніж до Луцька, і тому це місто для мене – не чуже.
Хотів би побажати «Альтернативі» подальшого поступу й терпіння, адже успіх не приходить одразу. Головне – не збитися на манівці, не втратити чіткі орієнтири та розуміння своєї потрібності людям…