Уеф, ти коли-небудь бачив,
щоб такий маленький пацак
був таким меркантильним кю!?
З фільму „Кін-дза-дза”
 
Вища людина щира і послідовна
у найзвичайніших справах, вона
обережна у своїх словах, і, якщо є який-
небудь недолік в її житті,
вона звинувачує в цьому лише себе.
 Конфуцій (за книгою „Чжун-Ю”)
 
 
            Найменше прагну, щоб цей запис хтось розцінив, як елемент якоїсь інформаційної кампанії, шукав тут „підводних течій”, натяків, політичних стратегій і всього такого. Нічого подібного. Лише кілька вражень. Добрих і веселих. На фоні літньої розмореності, в очікуванні осінньо-зимової політичної спеки – ні краплі агресії.
 
            Отож, враження перше: кінофестиваль „Молодість”. Ні-ні, кіномани і мистецтвознавці можуть розслабитись, так я назвав для себе ситуацію з однойменним комунальним підприємством, звільненням-призначенням його директорів, гаслами-плакатами, позовами-заявами і всім іншим. Ну, бо ж дійсно якось несерйозно: міський голова-бютівець (на той час) призначає директором комунального підприємства депутатку міськради від БЮТ, відповідна фракція ухвалює рішення, що регламентують діяльність, в тому числі, вказаного підприємства, виконком, де мають визначальний вплив представники БЮТ, ухвалює інші рішення... Врешті, після обміну публічними люб’язностями, міський голова (вже не бютівець) звільняє депутатку-директорку і, після відомої шахової комбінації, призначає на осиротілу посаду...депутата-бютівця. Тим часом громада, змінивши через кризу щорічні Світязі-Турції на дачі-парки, змушена слухати  і читати про „рейдерство”, „дерибан” і тому подібні страшні речі.
 
Банальне запитання: а не можна було б якось в кабінетно-фракційних межах з’ясувати „хто кому невістка” і не морочити голову лучанам банальним питанням управління далеко не ключовим комунальним підприємством? От, аби всі питання набували такого публічного розголосу. Уявляю чиєсь представницьке авто когось з моїх колег з величезним банером „Мені не потрібна безкоштовна земельна ділянка!” або іншого колегу під міськрадою з плакатом „Голодую! Не хочу лобіювати бізнесових питань!” Хоча, даруйте, це вже не дуже весело...
 
Враження друге: всі на боротьбу з бур’янами! Аплодую щирим зусиллям Бориса Гнатовича Сороки (заступника міського голови) щодо наведення в місті елементарного порядку. Може воно і правильно – щоб зрозуміти, що таке порядок, потрібно належним чином відчути, що таке безлад. Ще з весни місто почало активно заростати лободою, лопухами і ще казна-якими зразками дикої флори, тротуари і пішохідні доріжки, не зважаючи на титанічну роботу прогресивних „електровіників” замість двірників, стали перетворюватись у легкі стихійні смітники...І тут раптом – упс, День Незалежності за тиждень-другий! Жорсткі наради, об’їзди міста, навіть, виявили і звільнили чергового „крайнього”. Є влада в місті! А ви що думали? 
 
Враження третє: помилочка вийшла. На останньому сесійному засіданні ми з надцятого голосування протягнули рішення, котрим „привели у відповідність” документацію із забезпечення лізингових платежів за комунальні „маршрутки”. Бо інакше, зі слів міського голови, луцький бюджет мав би „пожертвувати” до державного десь 3-4 мільйони гривень. Така от була помилочка. Цікаво, аби вказану суму з власної кишені оплатив автор цієї помилочки... Хоча, це теж невесело, хай собі людина живе спокійно. Бо треба бути добрими – літо, сонце... посміхнімось.